Search:

Про чуттєву та раціональну складові наукового пізнання

Основнi складовi наукового пiзнання набувають iнституцiонально­­­го характеру лише з наукової революцiї XYII ст., коли започаткува­­­ли визнання геометризованих моделей, якi мали символiчно-умовне вiдношення до чуттєво даних речей, науковими та iстинними уявлен­­­нями у порiвняннi з думками спричиненими здоровим глуздом, що ґрунтувався на повсякденному досвiдi.

Механiко-математична картина свiту сповiщає про властивостi, якi безпосередньо чуттєво навiть не можуть бути данi. Закони, взає­­­модiї, процеси усвiдомлюються науковцями Нових часiв у якості уяв­­­них, тобто абстрактних конструкцiй за схемою: "уявимо собi, що...". У свою чергу Р.Декартом було висунуто принцип методо­­­логiчного сумнiву, який дозволяє розглядати будь-яку уявну та чуттєво дану реальнiсть у якостi ілюзії. Тiльки самосвiдомiсть, через визнання суверенностi дiй розуму, та її похiдних - свiт тео­­­ретичних мiркувань (якщо вони несуперечать послiдовному самоспос­­­тереженню "Я"), здатна демаркувати залежнi та незалежнi вiд суб'­­­єкта iстини. Цю особливiсть детально було проаналiзовано в ос­­­таннiй (унiкальнiй своєю фундаментальнiстю) книзi I.Т.Касавiна "Мiграцiя. Креативнiсть. Текст. Проблеми некласичної теорiї пiзнання" (1999). У вказанiй роботi ми бачимо визначальну роль, яку вiдiграє самосвiдомiсть людини саме у становленнi людського взагалi. Наука як вагома частка життєдiяльностi сучасної є безпо­­­середнє виявлення могутньої сили самосвiдомостi. Однак лише фiло­­­софiя спроможна створити, зберегти i розвинути метод, який дозво­­­ляє розглядати самосвiдомiсть у якостi предмету iнтелектуальної дiяльностi. Узагальнено саме цей метод фiлософи називають термiном "рефлексiя" [Див.:28. -с.9-30].

Без дослiдження процесу пiзнання, яке визначає прийнятну версiю поєднання чуттєвої та рацiональної складової наукового пiзнання ми потрапляємо у полон догматичного сенсуалiзму з його солiпсичними парадоксами, або фантазуючого мiстицизму з парадоксом "герменев­­­тичного кола". Тобто, iдеологiчна орiєнтацiя на спробу деконструю­­­вати "зцентровану епiстемологiєю фiлософiю"[критику якої див.: 29.-с.41-68] є один з варiантiв впровадження однiєї з можливих епiстемологiй у якостi догми, що не пiдлягає рефлексiї.

Прикладiв системи обґрунтувань, що уникають саморефлексiї дос­­­татньо. До них маємо вiднести загальновiдомi спроби звести чуттєву дiяльнiсть людини до тваринностi. У цьому випадку здебiльшого спи­­­раються на констатацiю, що тварини, маючи довiд для формування якого мотивацiйними сигналами можуть слугувати неiстотнi в бiологiчному вiдношеннi подразники (дзвiнок, лампа), створюють рефлекторнi орiєнтири та "суб'єктивнi моделi" зовнiшнього свiту, якi принципово не вiдрiзняються вiд людських [Див.:30.-с.96-103]. Обґрунтовують цю iдею наступним. Оскiльки така чуттєва дiяльнiсть дозволяє адекватно орiєнтуватися у рiзноманiтних умовах середови­­­ща, враховуючи й новi, її можна розглядати як "нижчий рiвень" цiлеспрямованої дiяльностi.

На мою думку тут не враховується, що прояви життєдiяльностi, якi змiнюють середовище та здiйснюються у мiнливому довкiллi, мо­­­жуть бути рiзними: змiна мiсцеположення, розбивання горiхiв, ди­­­хання, старiння та тощо. Тому отожнювати їх, навiть обмежуючись застереженням - "нижчий рiвень", iз цiлеспрямованою дiяльнiстю не можна.

Свiдому дiю зовнiшньо вiдрiзняють як вiдмiнну вiд процесiв пристосовування до оточуючих умов. А тi дiї, якi здiйснює тварина обмежуються саме пристосовуванням, оскiльки тварини лише викорис­­­товують природу привносячи до неї змiни своєю присутнiстю. Умови нормального iснування тварин наявне разом iз їх iснуванням. А умо­­­ви iснування людини, як зазначав ще Ф.Енгельс, у природно створе­­­ному виглядi не iснують [Див.:31.-с.495]. А сучаснi екологи наго­­­лошують на тому, що такi умови взагалi не можуть iснувати [Див.: 32.-с.139-149].

Аналiз особливостей чуттєвої дiяльностi тварини i людини вия­­­вив, що "внутрiшнi моделi" (М.Дубiнин), тобто суб'єктивний образ свiту, за своєю формою не мають спiвпадати з об'єктивною дiйснiстю (віддзеркалюватися), оскiльки їх функцiя полягає у викликаннi в потрiбний момент потрiбної навички дiї, через яку вiдбудеться за­­­доволення потреби органiзму. Ця характеристика, до речi, приймаєть­­­ся прагматизмом як основоположне визначення чуттєвої дiяльностi людини. Функцiональнiсть суб'єктивних образiв потребує тiльки опо­­­середкованого зв'язку з довкiллям, аби образи були достатньо са­­­мовiдмiнними один вiд одного i не змiшувалися мiж собою. Коли екс­­­периментатор запалюванням лампочки викликає рефлекси шлунку (як у тварини, так i в людини) вiн доводить, що безпосереднього зв'язку мiж сигналом i властивостями речей "самих-по-собi" немає.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7 


Подібні реферати:

Вплив техніки на розвиток економічної діяльності, філософський аспект

План Вступ 2. Матеріальні засоби та люди – як провідні рушії економічної діяльності 3. Сутність науково-технічної революції та розвиток впливу техніки на економічну діяльність суспільства Соціальні наслідки розвитку техніки та НТР 5. Висновок 6. Список використаної літератури Вступ Розвиваючись, людство з століття в століття вдосконалювало техніку, технічні засоби, які на початку служили людині для полегшення праці. Техніка – це в першу чергу ефективне знаряддя праці, тобто це матеріальні засоби, які людина використовує у ...

Етичні норми та цінності науки

Сутність науки і по сьогодні залишається не до кінця відкритою. Кожен трактує її по-різному. Що стосується питань про етичні норми та цінності науки, так і тут не має єдиного підходу у їх розкритті. Однак неможливо заперечити той факт, що наука на сьогоднішній день суттєво вплинула і впливає на життя сучасного суспільства. Друга справа – як саме наука впливає і які досягнення вона несе? Багато її відкриттів і технічних нововведень пригнічують і лякають сучасну людину, особливо коли мова йде про майбутнє. І це не дивно. ...

Методологічні аспекти дослідження сучасного суспільно-політичного розвитку

Ми живемо сьогодні в епоху глобальних змін - як у нашому суспільстві, так і в світі в цілому. Дуже важливо розглядати ці процеси не як хаотичне нагромадження випадкових явищ, а як етапи постання нової цивілізації, що народжується на зламі тисячоліть. За всіх часів, коли відбувалися важливі суспільні зміни, надзвичайно актуальною ставала проблема спрямованості та сутності соціально-політичного розвитку. Для його дослідження використовувалися різні підходи: цивілізаційний, формаційний, соціокультурний, функціональний та інші. ...