Search:

Економічні проблеми безробіття

З кожним роком зростає чисельність безробітних, які звертаються до служ­би зайнятості з питань працевлаштування. Обмежені умови працевлаштуван­ня все більш сприяють подальшому сплеску безробіття.

У боротьбу з безробіттям необхідно залучати значні суми коштів. Під час економічної нестабільності, перехідної економіки державні кошти спрямовані в інші, більш важливі, галузі. Із цього виходить, що на покращення ситуації безробітних та налагодження механізму працевлаштування коштів не вистачає. А як відомо безробіття вимагає багато коштів тому, що це проблема державного характеру, яка охоплює всі сфери державного та суспільного існування - нажаль цих коштів немає, або вони використовуються для інших справ.

Разом з тим, знадобився досить тривалий час для усвідомлення того, що про­філактика і боротьба з безробіттям, захист громадян від нього мають почина­тися не з моменту реєстрації безробітних у службі зайнятості, а превентивно, коли людина ще працює.

Знизити безробіття в ряді галузей економіки можна шляхом створення га­лузевих програм перепідготовки і сприяння зайнятості з «підключенням» до цього відповідних міністерств і відомств. Деякі з цих програм, розраховані на кілька років, вже реалізуються, але переважна більшість міністерств і ві­домств не готує таких програм. Вони дуже потрібні, зокрема для тих галузей, обсяги виробництва у яких різко впали, та галузей, що потребують особливо­го піклування держави.

2.2. Розвиток ринкових відносин приніс з собою і таке негативне явище, як ви­мушена неповна зайнятість (переведення працівників на скорочений робочий день і неповний робочий тиждень, надання тривалих адміністративних відпус­ток), що зменшує обсяги виробництва товарів та послуг необхідних для населення: - сільське господарство;

- суднобудівництво;

- освіта;

- охорона здоров'я;

- ЖКГ;

- гірничі та шахтарські видобування.

Проблема полягає в дуже довгому, глибокому і практично всезагальному спаді промислового виробництва. Глибина цього спаду, тягне за собою зупинку цілого ряду підприємств, які не можуть тримати працівників і вимушені відпускати без збереження заробітної плати. Це становище переводить питання про безробіття в ранг проблем, котрі загрожують безпеці та добробуту держави. Довгий строк спаду призводить до більш швидкої декваліфікації робочої сили, а його всебічність та одноразовість не дозволяє забезпечити гнучкість матеріальним, фінансовим та трудовим ресурсам.

Проблему зайнятості певної частини таких працівників можна вирішити, зокрема використовуючи неповну погодинну зайнятість на добровільній ос­нові.

Безробіття не можна приборкати і без широкомасштабного використання громадських робіт. Як показала практика, застосування такої форми, окрім ін­шого, є ще й ефективним інструментом зниження соціальної напруги в регіо­нах і в країні в цілому. Їх проведення можуть фінансувати не тільки робото­давці, а й бюджети всіх рівнів (що необхідно закріпити законодавчо).

Проблему зайнятості не можна розглядати ізольовано, у відриві від кон­цепції економічного розвитку країни в цілому. Від того, чи будемо ми орієн­туватися на раціональний шлях (неминуче пов'язаний з неабияким перероз­поділом робочої сили між підприємствами і галузями, що може стати причи­ною утворення осередків застійного безробіття, для подолання якого потріб­ні виключно соціальні, а не економічні методи), чи підтримувати неефектив­ні підприємства, залежить вибір варіанту структурних зрушень.

2.3. Є проблема так зва­ного прихованого безробіття. Цю форму безробіття дуже важко визнати су­то економічним або ринковим явищем, хоча його існування все ж таки зумов­люється неадекватним ринковим механізмом функціонування економіки.

Коментуючи цю проблему, треба зазначити, що тенденції до зростання об­сягів прихованого безробіття будуть, очевидно, посилюватись, оскільки надії на державне вирішення цього питання невеликі. Підприємства, які опинили­ся в скрутному економічному стані, вимушені самі шукати шляхи виходу з нього: або підвищувати ефективність виробництва, або тримати зайвих пра­цівників і чекати на кращі часи, хоча ці наміри передбачають значні матері­альні та моральні втрати і потребують постійного контролю та аналізу.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7 


Подібні реферати:

Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій

ПЛАН: 1. Вступ . 3 2. Цілі та завдання створення та розвитку підприємства . 5 2.1. Ціль функціонування підприємства . 5 2.2. Конкуренція та підприємство 7 2.3. Підприємницька діяльність підприємства . 8 2.4. Умови, необхідні для підприємницької діяльності підприємства . 9 3. Види та форми підприємницької діяльності 10 3.1. Загальні відомості . 10 3.2. Виробниче підприємництво . 11 3.3. Комерційне підприємництво 12 3.4. Фінансове підприємництво 13 3.5. Організаційно-правові та організаційно-економічні форми ...

Удосконалення структури основних виробничих фондів підприємств автомобільного транспорту в період переходу до ринку

Основні фонди протягом свого тривалого функці­онування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння. Під фізичним (матеріальним) спрацьовуван­ням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втра­ти ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості — економічного спрацьовування. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їхня надійність та ...

Оцінка, класифікація і структура сонвоних виробничих фондів

ПЛАН 1. Вартісна оцінка. 2. Класифікація і структура. 3. Амортизація. 4. Строки експлуатації. Вартісна оцінка. Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період. Основні фонди підприємства у зв’язку з тривалим функціонуванням та поступовим спрацьовуванням засобів праці мають кілька видів оцінки: Основні ...