Search:

Економічні проблеми безробіття

З кожним роком зростає чисельність безробітних, які звертаються до служ­би зайнятості з питань працевлаштування. Обмежені умови працевлаштуван­ня все більш сприяють подальшому сплеску безробіття.

У боротьбу з безробіттям необхідно залучати значні суми коштів. Під час економічної нестабільності, перехідної економіки державні кошти спрямовані в інші, більш важливі, галузі. Із цього виходить, що на покращення ситуації безробітних та налагодження механізму працевлаштування коштів не вистачає. А як відомо безробіття вимагає багато коштів тому, що це проблема державного характеру, яка охоплює всі сфери державного та суспільного існування - нажаль цих коштів немає, або вони використовуються для інших справ.

Разом з тим, знадобився досить тривалий час для усвідомлення того, що про­філактика і боротьба з безробіттям, захист громадян від нього мають почина­тися не з моменту реєстрації безробітних у службі зайнятості, а превентивно, коли людина ще працює.

Знизити безробіття в ряді галузей економіки можна шляхом створення га­лузевих програм перепідготовки і сприяння зайнятості з «підключенням» до цього відповідних міністерств і відомств. Деякі з цих програм, розраховані на кілька років, вже реалізуються, але переважна більшість міністерств і ві­домств не готує таких програм. Вони дуже потрібні, зокрема для тих галузей, обсяги виробництва у яких різко впали, та галузей, що потребують особливо­го піклування держави.

2.2. Розвиток ринкових відносин приніс з собою і таке негативне явище, як ви­мушена неповна зайнятість (переведення працівників на скорочений робочий день і неповний робочий тиждень, надання тривалих адміністративних відпус­ток), що зменшує обсяги виробництва товарів та послуг необхідних для населення: - сільське господарство;

- суднобудівництво;

- освіта;

- охорона здоров'я;

- ЖКГ;

- гірничі та шахтарські видобування.

Проблема полягає в дуже довгому, глибокому і практично всезагальному спаді промислового виробництва. Глибина цього спаду, тягне за собою зупинку цілого ряду підприємств, які не можуть тримати працівників і вимушені відпускати без збереження заробітної плати. Це становище переводить питання про безробіття в ранг проблем, котрі загрожують безпеці та добробуту держави. Довгий строк спаду призводить до більш швидкої декваліфікації робочої сили, а його всебічність та одноразовість не дозволяє забезпечити гнучкість матеріальним, фінансовим та трудовим ресурсам.

Проблему зайнятості певної частини таких працівників можна вирішити, зокрема використовуючи неповну погодинну зайнятість на добровільній ос­нові.

Безробіття не можна приборкати і без широкомасштабного використання громадських робіт. Як показала практика, застосування такої форми, окрім ін­шого, є ще й ефективним інструментом зниження соціальної напруги в регіо­нах і в країні в цілому. Їх проведення можуть фінансувати не тільки робото­давці, а й бюджети всіх рівнів (що необхідно закріпити законодавчо).

Проблему зайнятості не можна розглядати ізольовано, у відриві від кон­цепції економічного розвитку країни в цілому. Від того, чи будемо ми орієн­туватися на раціональний шлях (неминуче пов'язаний з неабияким перероз­поділом робочої сили між підприємствами і галузями, що може стати причи­ною утворення осередків застійного безробіття, для подолання якого потріб­ні виключно соціальні, а не економічні методи), чи підтримувати неефектив­ні підприємства, залежить вибір варіанту структурних зрушень.

2.3. Є проблема так зва­ного прихованого безробіття. Цю форму безробіття дуже важко визнати су­то економічним або ринковим явищем, хоча його існування все ж таки зумов­люється неадекватним ринковим механізмом функціонування економіки.

Коментуючи цю проблему, треба зазначити, що тенденції до зростання об­сягів прихованого безробіття будуть, очевидно, посилюватись, оскільки надії на державне вирішення цього питання невеликі. Підприємства, які опинили­ся в скрутному економічному стані, вимушені самі шукати шляхи виходу з нього: або підвищувати ефективність виробництва, або тримати зайвих пра­цівників і чекати на кращі часи, хоча ці наміри передбачають значні матері­альні та моральні втрати і потребують постійного контролю та аналізу.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7 


Подібні реферати:

Планування коштів на оплату праці

Планування коштів на оплату праці здійснюється на базі розроб­леного штатного розкладу та прийнятої на підприємстві системи матеріального стимулювання праці персоналу. Планування розміру фонду оплати праці здійснюється за наступ­ними напрямками: Основна оплата праці. Потреба в коштах для виплати основної заробітної платні працівникам торговельного підприємства, праця яких оплачується почасово, визначається шляхом множення штатної чисельності (чв) персоналу на встановлений розмір посадового окладу (місячної тарифної ставки) ...

Інтегральна ефективність діяльності підприємства

План Вступ. Розділ І. Економічна сутність і загальна характеристика видів ефективнос-ті. Розділ ІІ. Система показників та вимірю-вання ефективності виробництва. Розділ ІІІ. Класифікація чинників зростання ефективності виробництва. Висновок. Список використаної літератури. Вступ. Суспільство ніколи не було байдужим до витрат на досягнення того або іншого успіху. В основі прогреса лежить підвищення ефективності виробництва. Тут розуміється економічна і соціальна результативність господарської діяльності. При знаходженні ...

Фінансова санація і банкрутство підприємств

1 Фінансова санація підприємств, її зміст та порядок проведення. 2 Фінансові джерела санації підприємств. 3 Банкрутство підприємств, підстави та наслідки. Діагностика банкрутства на основі моделі “Z-рахунок Альтмана”. 1. Санація (від лат. sanare – видужання, оздоровлення) – це система заходів, що здійснюються для запобігання банкрутству п-в і оздоровлення фінансово-господарського становища боржника. Основними методами проведення санації є: злиття п-ва з більш потужною компанією; випуск нових акцій чи облігацій для ...