Search:

Визначення біологічної активності стирилових похідних четвертинних солей хінолінію

Реферати » Хімія » Визначення біологічної активності стирилових похідних четвертинних солей хінолінію

ВСТУП

Хімічні сполуки можуть бути потрібні для мікроорганізмів і використовуватися як поживні речовини або “несприятливими антимікробними (бактерицидними), які пригнічують або вбивають мікроорганізми. Антимікробні речовини по своїй хімічній структурі можуть бути віднесені до декількох груп. В практиці використовуються різноманітні хімічні і біологічні отруйні речовини для знищення мікроорганізмів при інфекції. При цьому використовують як неорганічні так і органічні сполуки. Ступінь отруйності цих речовин залежить від їх концентрації, від виду мікроорганізмів. Слабкі розчини підсилюють життєдіяльність мікробів. Сильніші розчини вбивають мікроорганізми лише у вегетативній стаді, сильно концентровані знищують і спори. Чутливість різних мікробів до однієї і тієї ж хімічної сполуки неоднакова. Деякі речовини шкідливо впливають на одні групи мікроорганізмів і являються нешкідливими для інших.

З неорганічних речовин найотрутнішими для мікроорганізмів є солі важких металів (Hg, Cu, Ag). Бактерицидну дію становлять Сl2, i2, H2O2, КМnО4. Із мінеральних кислот цими властивостями володіють Н2SO3, H2B та ін.

Сильними отрутами для мікробів є С6Н5ОН (карболова кислота)Б креозол, формалін. В різній ступені токсичні спирти і деякі орг. Кислоти (саліцилова, масляна, оцтова, бензойна).

Salmonella, Shigella – факультативно-анаеробні; група 8 грам – негативні факультативно-анаеробні палички.

Всі види, які належать до цієї систематичної групи. Характеризуються продуктами здійснюваного ними бродіння; в анаеробних умовах необхідну для росту енергію, вони отримують з допомогою процесів бродіння і виділяють при цьому ряд органічних кислот.

Salmonella I Shigella знаходяться в кишечнику (enteron), тому всю групу називають Enterobacterical.

Salmonella typlhimurium – найрозповсюдженіша з бактерій, яка викликає гастроентерит, або так звану, харчову токсикоінфекцію”, в основі симптомів лежить подразнення слизистої шлунково-кишечного тракту виділеними лі полісахаридними токсинами бактерії. В кров’яне русло збудник не проникає.

Shigella dysenteriae – збудник дизентерії.

Літературний огляд

Протимікробна і протигрибкова активність солей 3,4 диметилхіноліну і їх похідних

Висока антимікробна, активність стирилхінолінієвих солей широко відома. Так, група японських вчених синтезувала йодметилот 2,4 – диметилбензо [д] хіноліній активний проти лімфоїдної лейкемії мишей і проти акцизної гематоми щурів. М.С. Козлов із співробітниками вивчив антиферментні властивості безно(f) хіноліну.

Антигельмінтні властивості 1-метил – 2 –(N – диалкіламинофенид) хінолінієвих солей були досліджені групою американських вчених.

Н.С. Козлов із співробітниками вказують на високу акти вірусну активність похідних бензо (f) хіноліну. Працівники Іркутського інституту органічної хімії доказали активність 8-вінілоксихіноліну по відношенню до кокових кислотостійких бактерій і патогенним грибам. Шинкаренко С.В., і Пилюгін Г.Т. вказують на біологічні властивості озометинів нінальдінію, особливо відмічається дезинфекційна активність синтезованих сполук.

Опанасенко Е.П., Пал., Присяжнюк П.В., дослідили антимікробну активність хіностирилів. Вказується на високу активність синтезованих сполук по відношенню до стафілококу, вакцинному штамму сибірської язви і антракоїду.

Широкі дослідження провели вчені Чернівецького університету по дослідженню антимікробних властивостей подідних хінальдину і барбітурової кислоти. Одержані сполуки вивчалися по відношенню до золотистого стафілококу, кишченої алички, дріжджеподібних грибів роду Кандіда. Дані сполуки проявляють нижчу активність, ніж похідні 3,4 – диметил-хіноліню.

В роботі досліджена активність хіноглікозидів. Порівняльний аналіз показує, що золотистий стафілокок більше чутливий до хіноглікозидів, ніж до похідної 3,4 –диметилхінолінію; і тільки несиметричні триметинціоніни провляють приблизно рівну активність. Пригнічення росту кишечної палички і сінної палички проходить при меншій концентрації сполук (11...81), ніж хіноглікозидів.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Подібні реферати:

Макроеволюція

Макроеволюція органічного світу - це процес формування великих систематичних одиниць: з видів – нових родів, з родів – нових родин і т.д. Процеси макроеволюції потребують великих проміжків часу і безпосередньо вивчати її неможливо. Тим більше, в основі макроеволюції лежать ті ж рушійні сили, що й в основі мікроеволюції: спадковість, мінливість, природній добір та ін. 1. Порівняльно-анатомічні докази. Всі тварини мають єдиний план будови, що вказує на спільне походження. Безпосередньо про спільних предків риб, ...

Елементи періодичної системи I групи

В побічну підгрупу І групи періодичної системи входять елементи підгрупи міді: мідь – Сu, срібло - Аg, золото - Аu. Срібло – Аg – важкий метал (густина + 10,5 г/см3); масова частка його у земній корі 1.70-5%. Срібло зустрічається у складі мінералу аргентиту (Аg2S) і в вільному стані. Чисте срібло – дуже м’який, тягучий метал; воно краще за всі метали проводить тепло і електричний струм. В практиці застосовують його справ з міддю, бо чисте срібло дуже м’яке. Елемент срібло легко відновлюється до металів зі сполук і утворює ...

Теофарт Парацельт

(лат. Paracelsus) (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище - Філіп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм; von Hohenheim) (24 жовтня 1493, Швіц, - 24 вересня 1541, Зальцбург), лікар епохи Відродження, "перший професор хімії від створення світу" (О.І. Герцен). Його псевдонім означає той, хто наблизився до Цельса, знаменитого римського філософа та лікаря I ст. Народився у сім'ї лікаря, що походить зі старовинного але збіднілого роду. Освіту одержав у Феррарі (Італія). Близько 1515 одержав звання лікаря, був професором ...