Виникнення та історичний розвиток держави і права

План

Вступ.

Суспільна влада і соціальні норми за первіснообщинного ладу.

Держава і право різних суспільно-економічних формацій.

Перспективи історичного розвитку держави і права.

Висновок.

Вступ.

Держава в сучасному розумінні, тобто як політична орга­нізація домінуючої частини чи навіть всього населення, існу­вала не завжди. На певних стадіях розвитку людства, зокре­ма при первіснообщинному ладі, держави і права не було. Дов­гий час люди існували в умовах так званого первісного ста­да, об'єднуючись у невеликі бродячі групи, Все, що здобува­лося, було спільним. Удосконалення знарядь і засобів ви­робництва, приборкання вогню сприяли розвитку вищої орга­нізації людського суспільства.

2. Суспільна влада і соціальні норми за первіснообщинного ладу.

З бігом часу щораз більше родів переходять до осілого життя, займаючись землеробством, рибальством, скотарством. Жіноча праця поступово витісняється чоловічою. Появля­ється батьківський рід — патріархат. В цей час відбувається перехід від кам'яних знарядь і зброї до металевих. Батьківсько­му роду й надалі притаманні такі риси, як кровна спорідне­ність, через це — заборона шлюбів всередині роду, спільна власність, свої релігійні обряди, спільне місце поховання, родове ім'я. Дуже важливим був обов'язок взаємодопомоги і тісно пов'язаний з ним звичай кровної помсти. Роди починають об'єднуватись в більші організації — племена.

Для первіснообщинного ладу характерною є як певна орга­нізація суспільної влади, так і певні норми поведінки людей. Суттєвою рисою цієї влади є своєрідне самоуправління, тобто відсутність особливого, професійного апарату управління, спе­ціальної групи людей, яка тільки цим і займається. Кожен рід, плем'я мали свої збори, в яких брали участь усі дорослі члени (чоловіки й жінки) на рівноправних засадах. На цих зборах обиралися вождь, старійшини і воєначальники, вирішувались питання війни чи миру, кровної помсти, прийняття нових членів роду тощо.

При первіснообщинному ладі існували і певні норми пове­дінки людей, так звані соціальні норми. Такими нормами були звичаї, традиції, які водночас були і правилами спів­життя, і приписами релігійного характеру. Вони встановлю­валися самим колективом, передавалися з покоління у поко­ління (наприклад, поважати старших, виконувати розпоря­дження вождів і старійшин, звичай кровної помсти).

3. Держава і право різних суспільно-економічних формацій.

Однією з основних причин виникнення держави став поділ первіснообщинного, соціальне однорідного суспільства на соціальне неоднорідні групи чи класи з різноманітними, нерідко протилежними інтересами. Як бачимо, на перший план тут виступають соціально-економічні фактори.

Проте в утворенні кожної держави відіграє роль цілий комп­лекс причин — економічних і політичних, внутрішніх і зов­нішніх, бо кожен процес виникнення держав у тих чи інших народів має свої особливості.

Найдавнішими державами в історії людства були рабо­власницькі. Вони виникли в IV—III тис. до н. е. на Близькому і Середньому Сході (Єгипет, Вавілон, Мідія та ін.), потім в ін­ших регіонах земної кулі, а у VIII—VI ст. до н. е.— в Європі (Греція, Рим). Спільними характерними їх рисами були:

створення держави і права в інтересах вільних людей, своїх громадян, насамперед рабовласників, оскільки тогочасне су­спільство поділяється на дві основні антагоністичні категорії (класи) — вільних і рабів;

Феодальна держава і право виникають у Європі в V—VI і наступних століттях. Рабовласницька система і засновані на ній держави терплять кризу, розпадаються, оскільки рабство стало гальмом соціального прогресу. Як сам феодальний спосіб виробництва, так і держава та право були прогресивніші по­рівняно з рабовласницькими.

Характерними рисами держави і права є знову ж таки за­кріплення соціальної нерівності, наділення феодалів (світ­ських і духовних) залежно від їх рангів всіма правами; закріп­лення відносин сюзеренітету-васалітету; визнання селян, мі­щан людьми, але закріплення у праві їх особистої та економічної залежності від феодалів, обов'язку працювати на них, на державу і церкву; монополії феодалів на основні за­соби виробництва, на політичну владу.

Буржуазна держава і право виникають внаслідок революцій XVII—XVIII ст. Як сам капіталістичний спосіб виробництва, так і відповідні йому держава та право є значним поступом у розвитку людства. Саме буржуазні ідеологи, просвітителі розробили прогресивні теорії «суспільного договору, «при­родного права», «розподілу влади» та інші, які потім втілю­валися у державно-правовому будівництві. Буржуазія вперше проголосила і втілила в життя лозунги формальної рівності усіх перед законом, комплекс невід'ємних прав людей, серед яких право на життя, волю, щастя, власність та ін. Проголоше­но суверенітет народу, його право на опір насильству.

Подібні реферати:

Галузь права. Інститут і підгалузь права

Найбільшим елементом системи права є галузь права. Галузь права — відносно самостійна сукупність юридичних норм, яка регулює якісно однорідну сферу (рід) суспільних від­носин специфічним методом правового регулювання. Провідна галузь права — конституційне (державне) право — система принципів і норм конституції, які закріплюють основи суспільного і державного ладу, форму правління і державного устрою, механізм здійснення державної влади, правове станови­ще особи. Через призму конституційного права можна сприй­няти правовий ...

Термін «право». Походження права. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу

Термін «право» вживають у різних значеннях (право першо­сті в черзі; право на подяку за безкорисну допомогу; право співзасновника комерційної корпорації вимагати здійснення його корпоративних прав; право зажадати повернення свого майна із незаконного володіння та ін.). В усіх випадках термін «право» походить від кореня «прав», що означає правда, справедливість. Але не у всіх наведених прикладах термін «право» має юридичне значення. Право першості в черзі — це норма, що стала звич­кою, норма — звичай, а не право в юридичному ...

Вищий представницький орган державної влади. Глава держави. Судові органи влади

Вищим представницьким і законодавчим органом в Україні є Верховна Рада (парламент). Вона правомочна вирішувати будь-які питання державного життя, крім тих, що вирішуються ви­ключно всеукраїнським референдумом або віднесені відповідно до Конституції України до компетенції органів виконавчої чи судової влади. Верховна Рада приймає закони; затверджує державний бюджет; визначає основи внутрішньої і зовнішньої політики; затверджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, со­ціального, національно-культурного ...