Search:

Трубопровідний транспорт України. Проблеми та перспективи розвитку

Щодо вартості іранського газу, то існують значні розбіжності в прогнозі цін. Якщо виходити із вартості газу для Туреччини, то можна зробити припущення, що на кордоні із Туреччиною іранський газ буде коштувати ~ 90-100 дол./тис.м3. Тоді в Україні він буде коштувати (з врахуванням транспортних витрат) порядку 120-130 дол./тис.м3.

Якщо закупити ~10-15 млрд.м3 газу в Туркменістані, то витрати складуть 1,05-1,58 млрд.дол.(не диверсифіковані постачання будуть коштувати 0,74 - 1,11 млрд.дол.), витрати на іранський газ складуть від 1,2-1,3 млрд.дол. до 1,8-1,95 млрд.дол.

Таким чином, диверсифікація буде коштувати країні від 310 млн.дол. до 560 млн.дол. на рік при закупці 10 млрд.м3, та від 470 млн. дол. до 840 млн.дол. - при закупці 15 млрд.м3. Звісно, що ця оцінка є прогнозною і не досить точною, але і вона свідчить, що диверсифікація так просто не дається. Крім політичних і організаційних зусиль потрібні будуть ще і значні кошти.

Сейсмічна небезпека може також стати негативним чинником впливу на реалізацію газотранспортних коридорів. До зони високої сейсмічної активності відносяться території Ірану та Туреччини (особливо зона Анатолійського розлому), а також територія Кавказу. Існуючі ризики можуть бути зменшені за рахунок підвищення сейсмічної стійкості трубопроводів та іншої інфраструктури, але це зробить ще більш коштовним і так не дешевий проект.

Політичні аспекти в нафтогазовій сфері відіграють дуже значну, а часто і визначальну роль і можуть витісняти економічну доцільність на другий план. Сама по собі диверсифікація є тому наглядним прикладом, економічні переваги якої поки що сумнівні.

Геополітичні відносини розглянутих країн-постачальників зі такими значними гравцями, як США, Росія, ЄС, не є безхмарними. Не простими є також відносини між країнами-постачальниками та транзитерами та внутрішня ситуація в цих країнах. Все це визначає наявність політичних ризиків при реалізації розглянутих газотранспортних коридорів.

Туркменістан на сьогоднішній день має значні можливості щодо експорту газу, які у майбутньому будуть збільшуватись. Тому він намагається диверсифікувати свій експорт. Це і проекти постачання газу в північну частину Ірану з можливим продовженням до Туреччини і Європи, це проект Транскаспійського газопроводу, це і намагання вийти на ринки Індії і Китаю (проект трубопроводу довжиною ~ 1,7 тис.км, потужністю до 35 млрд.м3). Але ці намагання, поки що, не втілюються у які-небудь суттєві переваги і тому, на дійсний час, реалізується, в основному, тільки північний напрямок експорту туркменського газу. Обсяги транспортування газу до Ірану складуть ~ 12 млрд.м3 і то лише в 2006 році. Інші проекти поки що не реалізуються.

Разом з цим, Росія проводить активну політику відсікання для Європи альтернативного постачання газу з Туркменістану і Казахстану. Прикладом цього є 25 річна угода з Туркменістаном щодо закупівлі газу зростаючими обсягами. Якщо ці угоди будуть виконуватись, то за цей період із наявних доведених запасів газу в Туркменістані ~ 2,86 трлн.м3 буде видобуто ~ 2 трлн.м3. Зміцненню контролю Росії над постачанням газу з цього регіону в Європу і Україну сприяє також відсутність альтернативних маршрутів постачання (весь газ іде через територію Росії). Все це дозволяє Росії наблизитись до монополізації європейського газового ринку.

Таким чином, диверсифіковане постачання газу із Туркменістану і Казахстану в Україну і у Європу в дійсний час викликає багато питань в політичному плані. Вирватись із „міцних обіймів” Росії, збудувавши газотранспортний коридор в обхід її території, ці постачальники зможуть лише при суттєвій підтримці Європи.

Щодо Ірану, то будь-які економічні його успіхи досить негативно сприймаються в США і ця ситуація, за прогнозами аналітиків, буде зберігатися ще довгий час, пом'якшуючись дуже повільно. Іран, звісно, намагається вивільнитись від міжнародної ізоляції і наявність значних запасів нафти та газу може цьому сприяти в разі проведення відповідної політики. Тому Іран намагається використати ці переваги в повному обсязі. Це і розширення розвідки та видобутку газу, будівництво потужностей по скрапленню газу з подальшою його реалізацією на ринках Індії, Китаю, а можливо, і Європи. Це і проекти нових газопроводів у східному напрямі (до Пакистану і Індії) і, безумовно, - перспектива побудови газопроводу Іран-Європа. Розширюється співробітництво в газовій сфері із найближчими сусідами - Туркменістаном, Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Туреччиною. Будуються газопроводи у Вірменію, відновлюється газопровід у Азербайджані з подальшим продовженням до Грузії, планується збільшення постачання газу в Туреччину і постачання туркменського газу на північ Ірану, постачання газу в Нахічеванську область Азербайджану.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18 


Подібні реферати:

Контрольна робота з курсу розміщення продуктивних сил

План 1. Природно-ресурсний потенціал і його економічна оцінка. 1.1. Суть природно - ресурсного потенціалу. 1.2. Природні умови і природні ресурси. 1.3. Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу. 1.4. Елементи природно - ресурсного потенціалу. 2. Розміщення галузей машинобудівного комплексу. 2.1. Машинобудівний комплекс 2.2. Важкемашинобудуванняё 2.3. Загальне машинобудування 2.4. Середнє машинобудування 2.5. Виробництво приладів, точних машин, інструментів і імеханізмів 3.Територіально-виробничі комплекси ...

Телекомунікаційна галузь України, проблеми і перспективи конкурентоздатності

Зміст Мета роботи Постановка проблеми Аналіз проблеми Пропозиції до розв’язання проблеми Обгрунтування пропозицій та вибір альтернатив Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями Необхідні умови та ресурси Висновки Список використаної літератури 1. Мета роботи Одна зі стратегічних для будь-якої країни галузей – галузь телекомунікацій – відіграє величезну роль у збалансованому розвитку глобальної та регіональної економіки. Вона є з’єднувальною ланкою як промислової сфери, сфери послуг і споживачів, так і ...

Економіка Болівії

Республіка Болівія це оточена сушею країна у Південній Америці площею 1,098,581 квадратних кілометрів. Болівія простягнулася на 1,503 кілометри з півдня на північ та на 1,265 кілометрів зі сходу на захід , Болівія граничить на півночі та сході з Бразилією , на південному сході з Парагваєм , на півдні з Аргентиною , на південному заході з Чілі та Перу . Болівія добре забезпечена природними ресурсами, але високі витрати виробництва, нестаток інвестицій, неадекватний внутрішній транспорт, і місцеположення, що не забезпечує ...