Search:

Торговельний капітал и торгівля

Торговельний капітал = Капітал обігу + Витрати обігу

Основу й визначальну масу торговельного капіталу складає капітал обігу. З формули руху: Г-Т-Г' видно, що ця частина торговельного капіталу, що авансується на покупку товару торговельним підприємцем, не виходить з його рук. Вона повертається після кожного продажу товарів. Однак капітал обігу повинен не тільки повернутися, а й самозрости, тобто принести прибуток. Звідки він береться?

На перший погляд, складається враження, що прибуток виникає в процесі купівлі-продажу товару як результат різниці в цінах. Торговельний підприємець купує товари у виробника дешевше, продає дорожче й звідси має свій прибуток. Насправді ж ці процеси обумовлюють лише реалізацію й присвоєння, але не виникнення торговельного прибутку. Як відомо, у сфері обігу відбувається лише зміна форми вартості (товарної на грошову або навпаки), а не її утворення. Вартість і додаткова вартість утворюються лише у виробництві. Отже й прибуток, як форма прояву додаткової вартості, джерелом свого виникнення не може мати сферу обігу (торгівлю).

Джерелом появи прибутку може бути лише додаткова вартість, створена в процесі виробництва. Але як же вона потрапляє до руки торговельного підприємця? Насправді промисловий підприємець надає функцію реалізації товарів, створених у виробництві, торговому підприємцю, за що останній вимагає певної участі в розподілі додаткової вартості, що може привласнити виробник. Іншими словами, промисловці виділяють частину додаткової вартості торговцям за те, що вони реалізують їхні товари. Отже, в умовах автономного існування торговельного капіталу додаткова вартість розподіляється між промисловим і торговельним підприємцями. Як цей розподіл відбувається і яку частину отримує кожен з учасників цього розподілу?

Наприклад, існує промисловий капітал (Кпр.) у розмірі 450000 грош. од., з яких 360000 грош. од. - постійний капітал (З) і 90000 грош. од. - змінний (V). Норма додаткової вартості складає 100%. За цих умов вартість (W) виготовленої продукції буде складати: W = 360000з + 90000v + 90000m = 540000 грош. од. Отже, якби промисловий підприємець сам реалізовував свою продукцію, то при всіх інших незмінних умовах він міг би претендувати на прибуток у розмірі:

Однак, промисловець функцію реалізації товарів передає торговцю, який, щоб здійснити цей процес, теж робить певні затрати капіталу, наприклад, у розмірі 50000 грош. од. (Кт.). Таким чином, весь капітал, витрачений на виробництво й продаж товару, складе Кпр. + Кт. = 450000 + 50000 = 500000 грош. од. Тоді загальний прибуток буде теж перерозподілятися між промисловим і торговельним підприємцями. Причому не довільно, а по середній нормі прибутку. Середня норма прибутку буде такою:

Звідси прибутки промисловця і торговця будуть дорівнювати:

грош. од.

грош. од.

Реально такий розподіл прибутку відбувається за допомогою наступного механізму: промисловець продає свій товар торговцю за оптовими цінами, що включають витрати виробництва і його середній прибуток, тобто Wпр. = 360000з + 90000v + 81000pпр. = 531000 грош. од. Торговельний же підприємець реалізує куплену продукцію за цінами, що базуються на вартості даного товару, тобто Wт. = W = 360000c + 90000c + 90000m = 540000 грош. од. Продавши товар за таку ціну, торговельний підприємець:

а) повертає свій капітал обігу, який був виплачений промисловому підприємцю при купівлі в нього товару (531000 грош. од.);

б) отримує свою норму прибутку, як різницю між продажною ціною Wт. і купівельної Wпр.: Wт. - Wпр. = 540000 – 531000 = 9000 грош. од.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6 


Подібні реферати:

Натуральне господарство; функції грошей; ринок

1. Натуральне господарство як форма організації суспільного виробництва. Суспільство у процесі свого розвитку використовувало три форми суспільного виробництва – натуральну, товарну і безпосередньо суспільну. У суспільному виробництві поряд з виробничими відносинами виникають та існують економічні зв'язки. Для того щоб виробляти, люди вступають у певні зв'язки а відносини, і лише в межах цих суспільних зв'язків та відносин існує їхнє ставлення до природи, відбувається виробництво. Матеріальну основу і виробничих відносин, ...

Еволюція (етапи розвитку) управлінського обліку

Вивчення наукових праць з теорії виробничого і управлінського обліку Друрі, Хорнгрена, Тостера, Стоуна показують, що деякі з них називають предмет “виробничий облік”, інші застосовують термін “управлінський облік”. Система виробничого обліку займається підготовкою інформації про витрати виробництва, визначення собівартості виготовленої продукції та собівартості незавершеного виробництва для визначення прибутку підприємства. Система управлінського обліку займається підготовкою інформації про витрати, доходи та фінансові ...

Економічний аналіз інвестиційного проекту

План Ціліл економічного аналізу Загальнозастосовні методики Потенційно застосовні методики Література: Управление проектами. Учебник для вузов (Под ред. Шапиров В.Д. - М., Спб "ДваТРи", 1996 Руководство про проектному анализу. - Вашингтон, Институт економического розвития Всемирного банка, 1994. Королько В.Г. "Основи паблікрілейшинс": Посібник. - Київ: Інститут соціології НАН України, 1997. 3.1. Цілі екологічного аналізу Вплив на довколишнє середовище є одним з найпоши­реніших зовнішніх факторів, або ...