Search:

Торговельний капітал и торгівля

Торговельний капітал = Капітал обігу + Витрати обігу

Основу й визначальну масу торговельного капіталу складає капітал обігу. З формули руху: Г-Т-Г' видно, що ця частина торговельного капіталу, що авансується на покупку товару торговельним підприємцем, не виходить з його рук. Вона повертається після кожного продажу товарів. Однак капітал обігу повинен не тільки повернутися, а й самозрости, тобто принести прибуток. Звідки він береться?

На перший погляд, складається враження, що прибуток виникає в процесі купівлі-продажу товару як результат різниці в цінах. Торговельний підприємець купує товари у виробника дешевше, продає дорожче й звідси має свій прибуток. Насправді ж ці процеси обумовлюють лише реалізацію й присвоєння, але не виникнення торговельного прибутку. Як відомо, у сфері обігу відбувається лише зміна форми вартості (товарної на грошову або навпаки), а не її утворення. Вартість і додаткова вартість утворюються лише у виробництві. Отже й прибуток, як форма прояву додаткової вартості, джерелом свого виникнення не може мати сферу обігу (торгівлю).

Джерелом появи прибутку може бути лише додаткова вартість, створена в процесі виробництва. Але як же вона потрапляє до руки торговельного підприємця? Насправді промисловий підприємець надає функцію реалізації товарів, створених у виробництві, торговому підприємцю, за що останній вимагає певної участі в розподілі додаткової вартості, що може привласнити виробник. Іншими словами, промисловці виділяють частину додаткової вартості торговцям за те, що вони реалізують їхні товари. Отже, в умовах автономного існування торговельного капіталу додаткова вартість розподіляється між промисловим і торговельним підприємцями. Як цей розподіл відбувається і яку частину отримує кожен з учасників цього розподілу?

Наприклад, існує промисловий капітал (Кпр.) у розмірі 450000 грош. од., з яких 360000 грош. од. - постійний капітал (З) і 90000 грош. од. - змінний (V). Норма додаткової вартості складає 100%. За цих умов вартість (W) виготовленої продукції буде складати: W = 360000з + 90000v + 90000m = 540000 грош. од. Отже, якби промисловий підприємець сам реалізовував свою продукцію, то при всіх інших незмінних умовах він міг би претендувати на прибуток у розмірі:

Однак, промисловець функцію реалізації товарів передає торговцю, який, щоб здійснити цей процес, теж робить певні затрати капіталу, наприклад, у розмірі 50000 грош. од. (Кт.). Таким чином, весь капітал, витрачений на виробництво й продаж товару, складе Кпр. + Кт. = 450000 + 50000 = 500000 грош. од. Тоді загальний прибуток буде теж перерозподілятися між промисловим і торговельним підприємцями. Причому не довільно, а по середній нормі прибутку. Середня норма прибутку буде такою:

Звідси прибутки промисловця і торговця будуть дорівнювати:

грош. од.

грош. од.

Реально такий розподіл прибутку відбувається за допомогою наступного механізму: промисловець продає свій товар торговцю за оптовими цінами, що включають витрати виробництва і його середній прибуток, тобто Wпр. = 360000з + 90000v + 81000pпр. = 531000 грош. од. Торговельний же підприємець реалізує куплену продукцію за цінами, що базуються на вартості даного товару, тобто Wт. = W = 360000c + 90000c + 90000m = 540000 грош. од. Продавши товар за таку ціну, торговельний підприємець:

а) повертає свій капітал обігу, який був виплачений промисловому підприємцю при купівлі в нього товару (531000 грош. од.);

б) отримує свою норму прибутку, як різницю між продажною ціною Wт. і купівельної Wпр.: Wт. - Wпр. = 540000 – 531000 = 9000 грош. од.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6 


Подібні реферати:

Екномічні дива ХХ ст. Економічне диво Німеччини

П Л А Н 1. ВСТУП. 2. СТРАТЕГІЇ ВІДБУДОВИ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ. 3. ВІДБУДОВА ЕКОНОМІК ДЕРЖАВ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ. 4. ВІДБУДОВА ЕКОНОМІКИ НІМЕЧЧИНИ. 4.1. Соціальна ринкова економіка і Нова Європа. 4.2. Німецьке економічне диво. 4.3. Нова Європа (створення Євросоюзу). 5. ЧИННИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЕКОНОМІЧНИХ СТРАТЕГІЙ У ПЕРЕХІДНИХ ЕКОНОМІКАХ. ВСТУП Кінець XXст. проходить під знаком трансформаційних процесів. Відбуваються зміни соціально-економічних систем у країнах колишнього соціалістичного табору, ...

Територіальний поділ праці як основа формування економічних районів

На формування економічних районів впливають різні факто­ри: природні, економічні та історичні. Основними серед них є економічні. Головним районоутворюючим фактором у кожній країні є су­спільний територіальний поділ праці, який є результатом просто­рового прояву дії загального економічного закону суспільного поділу праці. Територіальний поділ праці проявляється у господарській спе­ціалізації окремих частин території країни на різних видах вироб­ничої діяльності відповідно до їх природних умов і наявних тру­дових та інших ...

Економіка як об’єкт адміністративно-правового регулювання

Термін “економіка” утворився від грецьких слів “oikos”, що означає у перекладі будинок, господарство і “nomos”- правило, закон. Сукупність цих слів у буквальному значенні означає “правила ведення домашнього господарства”. Економіка- це системний господарський комплекс, що містить у собі взаємозв’язані і взаємозалежні ланки, по-перше, суспільного виробництва, по-друге, розподілу і, по-третє, обміну зробленого продукту в масштабах усієї держави. Економіка - складна поліструктурна система, яка функціонує з метою задоволення ...