Search:

Торговельний капітал и торгівля

Отже, створена в процесі виробництва додаткова вартість у сумі 90000 грош. од. поділяється нарівно на рівновеликий капітал: 90000 = 81000 + 9000 (81000 грош. од. привласнив промисловий підприємець, 9000 грош. од. привласнив торговельний підприємець).

Спочатку, здається, що наявність торговельного капіталу знижує середню норму прибутку для всіх підприємців (наприклад, 20% і 18%). У дійсності, торговельний капітал сприяє не зниженню, а підвищенню середньої норми прибутку. Якби його не було, то промисловим підприємцям довелося б авансувати капітал не тільки на виробництво товарів, але й на реалізацію та доведення їх до споживачів. Торговельний капітал завжди менше того капіталу, що промисловцям довелося б авансувати, якби кожний з них самостійно займався реалізацією своїх товарів. Це пояснюється такими чинниками:

по-перше, торговельний капітал обслуговує обіг не одного, а багатьох промислових капіталів, що функціонують у різних галузях;

по-друге, торговельний капітал дає можливість виробникам працювати в більш великому масштабі, сприяє їхній диференціації (спеціалізації, кооперації і т.п.), а отже – підвищенню продуктивності праці і рентабельності виробництва;

по-третє, будучи спеціалізованим на продажі певних товарів, торговельний капітал скорочує час обертання промислового капіталу, прискорює його обіг;

по-четверте, торговельний капітал у міру розвитку торгово-складської мережі і насичення ринку товарами веде до прискорення обігу засобів споживачів, розширенню місткості ринку, сприяє подальшому розвитку суспільного поділу праці.

Таким чином, відокремлення торговельного капіталу від промислового відповідає інтересам усіх підприємців, тому що це веде до підвищення середньої норми прибутку.

Отже, відокремлення торговельного капіталу в самостійну форму на певному етапі розвитку суспільного виробництва створило умови для прискорення обігу промислового капіталу і зростання прибутковості. В сучасних умовах часто спостерігаються зворотні процеси. З метою пристосування виробництва до суспільного попиту, вимог ринку й забезпечення стабільних високих прибутків великі промислові компанії, з одного боку, почали створювати власну мережу збуту, прагнучи тримати під контролем реалізацію і споживання своїх товарів. З іншого боку, великі торгівельні компанії самі почали відкривати власні промислові підприємства. У результаті відбувається переплетення в русі промислового і торговельного капіталів на основі кооперації торгівлі і виробництва.

2. Витрати обігу

Торгові підприємці авансують капітал не тільки на покупку товарів у промисловців (капітал обігу), але і на організацію їхньої реалізації (витрати обігу). Витрати обігу поділяються на два види: чисті витрати обігу і додаткові.

Чисті витрати обігу - це витрати, що обумовлені процесом обігу, тобто зміною форм вартості, перетворенням грошей у товари і товарів у гроші (безпосередня купівля-продаж). До таких витрат відносяться:

- оплата роботи торгових працівників і службовців (заробітна плата);

- утримання торгових приміщень (оренда, комунальні платежі);

- витрати на рекламу й адміністративно-управлінську діяльність;

- ведення бухгалтерії і т.д.

Працівники, зайняті безпосередньо продажем товарів, розрахунками за купівлю-продаж, не створюють нової вартості. Тому витрати на них не входять у вартість товару і повинні покриватися за рахунок прибутку торговельного підприємця. Останній же цей тягар намагається перекласти на споживачів, роблячи надбавку до продажної ціни товару (додана вартість товару). Особливо це практикують монополії. Встановлюючи на свої товари монопольно високі ціни, вони тим самим перекладають на споживачів відшкодування чистих витрат.

До додаткових витрат обігу відносяться витрати, пов'язані з продовженням процесу виробництва в сфері обігу. У сфері обертання підвищується ступінь готовності до споживання товарів, створених у виробництві. Це транспортування товарів, їх сортування, фасування, упакування і зберігання. Тобто, усі те, що повинно робити (і в багатьох випадках робить) виробництво, але частково передає в сферу обігу. Праця, витрачена на ці процеси, є продуктивною. Тобто, вона створює як вартість (у т.ч. і додаткову), так і споживчу вартість. Тому ці витрати включаються у вартість товару і покриваються в процесі його реалізації як витрати виробництва.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6 


Подібні реферати:

Основні знижки до ціни

Складовою частиною системи ціноутворення є широко поширена система знижок з встановлених прейскурантних цін. Знижки застосовують фірми – виробники продукції та роздрібна торгівля. Знижки – це своєрідна відповідь на дії конкурентів, коли вони починають знижувати ціни. Знижки використовуються для залучення нових споживачів та скорочення великих запасів. Всім підприємцям, хто вболіває за розширення масштабів своєї справи, слід привернути особливої уваги системі знижок. Для цього є цілий ряд причин. Знижка сама собою створює у ...

Економічні дискусії 20-30-х pp

Після Жовтневої революції та приходу до влади більшовиків у Росії формування радянської економічної думки відбувалось у про­цесі дискусій, що здійснювались на демократичних засадах, і за­вершилось встановленням ідеологічного диктату так званої проле­тарської політичної економії. Методологічні дискусії 20-30-х pp. позначилися на розвитку економічної теорії і, передовсім, сприяли визнанню необхідності іс­нування політичної економії навіть у соціалістичному суспільстві, визначили її структуру. Наявність різноманітних напрямків ...

Е.Бем-Баверк про категорію вартості і принцип усування корисності

Найвідоміший представник австрійської школи Е. Бем-Баверк у працях «Основи теорії цінності господарських благ» (1886), «Ка­пітал і прибуток» (1889), «Теорія Карла Маркса та її критики» (1896), а також у інших своїх дослідженнях дав ширший варіант нової теорії, доповнивши її, зокрема, суб'єктивістською концепцією процента. Як уже зазначалося, австрійські економісти, аналізуючи власти­вості маржинального блага, на перший план висували корисність речі, підкреслюючи водночас, що не всі «корисності» здатні обмі­нюватися. ...