Search:

Основні етапи становлення й розвитку екон. науки в СРСР

1975 p. радянському економістові Л. В. Канторовичу було при­суджено Нобелівську премію за книжку з економіко-математичного моделювання процесів суспільного відтворення «Економічний роз­рахунок найліпшого використання ресурсів», написану ним іще 1939 p. Визнання заслуг вченого світовою наукою сприяло тому, що з цього часу економіко-математичні методи починає широко вико­ристовувати радянська економічна наука в теоретичному аналізі. За короткий строк у цьому напрямку було досягнуто досить значних успіхів.

Слід також зазначити, що в цей час відбувається інтенсивний розвиток нової науки, яка на початку 60-х років формувалась як «Критика західних економічних теорій». Вона давала змогу радян­ському читачеві отримати бодай загальне уявлення про стан і досяг­нення світової економічної теорії.

Проте починаючи із середини 70-х pp. в розвитку економічної науки починається застій, зумовлений погіршанням економічного становища в країні. Знову від науки вимагають доведення переваг соціалістичного ладу, знову починається ідеологізація та апологети­ка влади партії.

В економічній літературі 70-х pp. активно обговорюються проб­леми системи та структури виробничих відносин, вихідного та ви­значального у виробничих відносинах соціалізму і т. ін. Наука зде­більшого досліджує суто абстрактні проблеми, спрямовані на опрацювання методологічних засад аналізу, а не практичних питань. Характерним для наукових праць того періоду стають цитування витягів з творів Маркса, Енгельса, Леніна, партійних та урядових постанов як аргументів на користь якихось абстрактних ідей, що не мали жодного практичного значення.

На початку 80-х pp. стає очевидним, що економічна теорія пере­буває в кризовому стані, стала догматичною та схоластичною, не­здатною пояснити засади сучасного економічного розвитку, окрес­лити потрібні напрямки дальшого руху суспільства.

Іще раз підтвердилася стара думка, що економічна теорія не мо­же розвиватися, коли від неї не вимагають пошуку принципово но­вих способів розв'язання соціально-економічних завдань.

Наприкінці 80-х—на початку 90-х pp. в економічній літературі починають формуватися засади нової концепції господарювання, що бере за вихідний пункт приватновласницький інтерес. У центр уваги економічної теорії потрапляють питання роздержавлення вла­сності, його способи, методи та завдання. Переосмислюється при­рода ринкових відносин, соціально-економічного устрою суспільст­ва. Вирішуються проблеми трансформації соціалістичної економіки в ринкову.

Методологічний апарат, який використовує сучасна економічна теорія в країнах колишнього Радянського Союзу, свідчить про інтег­рацію вітчизняної економічної науки в світову.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4 


Подібні реферати:

Господарство України в ХІХ - на поч. ХХ ст.

План Промисловий переворот в Україні. Селянська реформа 1861 р. в Росії та її здійснення вУкраїні. Аграрна реформа 1848 р. в Австрійській імперії і вЗахідній Україні Початок індустріалізації в Україні. Промисловий розвиток західноукраїнських земель. Столипінська аграрна реформа та її здійснення в Україні.   У кінці XVIII ст. українські землі були вкотре поділені і опинилися під владою Російської та Австрійської імперій, у складі яких вони перебували впродовж XIX — на початку XX ст. Становище українських земель на ...

Математична школа в політичній економії

Математичні концепції політекономії беруть початок у працях Кур­но і спираються, переважно, на теорії суб'єктивної корисності та про­дуктивності факторів виробництва. Виникнення математичної концеп­ції економічної рівноваги зумовлене перетворенням капіталізму на розвинуту господарську систему з високим рівнем взаємозв'язку та од­норідності всіх її частин і елементів, а також розвитком математики. Самостійність і конструктивність математичного методу полягає в тім, що це не тільки метод описування, а й метод ...

Економічне вчення Д.Рікардо

Давид Рікардо (1772—1823) — видатний представник класичної політичної економії. Він народився в сім'ї лондонського біржового маклера. Два роки навчався в торговій школі в Амстердамі. Повер­нувшись до Лондона, допомагає батькові в біржових операціях. Згодом займається біржовими операціями самостійно і нагромаджує значний капітал. Рікардо не мав систематичної освіти, але сам вивчав математику, фізику, хімію, геологію, теологію, літературу. Певний час він ви­кладав математику, двічі його обирали шерифом, а з 1819 по 1823 ...