Search:

Історія періодичного закону

Реферати » Хімія » Історія періодичного закону

Біографія

Дмитро Іванович Менделєєв (27.01 [8.02] 1834 - 20.01 [2.02] 1907 ) - великий російський вчений; відкрив періодичний закон хімічних основою сучасного вчення про речовину. Народився в м. Тобольську, де його батько був директором гімназії. По закінченні гімназії (1849) поступив у 1850 на природне відділення фізико-математичного факультету Головного педагогогічного ін-та в Петербурзі, де вивчав хімію у відомого російського хіміка А. А. Воскресенського. У 1855 закінчив інститут із золотою медаллю. У 1856 захистив у Петербурзькому ун-ті магістерську дисертацію «Питомі об’єми», а слідом за нею дисертацію на звання приват-доцента "Про будову кремнеземнистих сполук» (там же). У 1857 Менделєєв був затверджений доцентом Петербурзького ун-та, де читав курс органичної хімії. У 1859 відряджений за кордон. У Гейдельберзі, улаштувавши у своїй квартирі лабораторію, Менделєєв провів ряд важливих досліджень в області фізичної хімії, зокрема відкрив існування критичної температури. Менделєєв узяв діяльну участь у роботах міжнародного з'їзду хіміків у Карлеруе (1860), на якому була встановлена єдина система атомних ваг і хімічних формул. Після повернення в 1861 у Росію продовжував читання лекцій в університеті; у цьому ж році опублікував працю «Органічна хімія», що стала першим російським підручником органічної хімії. За цей підручник Менделєєв був удостоєним Петербурзькою академією наук Демидовскої премії. У 1864 він був обраний професором Петербурзького практично-технологічного ін-та по кафедрі хімії. У 1865 захистив дисертацію на ступінь доктора хімії «Міркування про сполуки спирту з водою», а наприкінці цього ж року був затверджений ординарним професором Петербургського ун-та по кафедрі технічної хімії; у 1867 зайняв кафедру неорганічної (загальної) хімії. У 1868 Менделєєв приступив до роботи над «Основами хімії». Працюючи над цим курсом, він відкрив періодичний закон хімічних елементів. У цей період Петербурзький ун-т стає центром хім. науки в Росії. При активній участі Менделєєва в університет були при запрошені А. М. Бутлеров - на кафедру органіч. хімії і Н. А. Меншуткін - на кафедру техніч. хімії. При діяльній участі Менделєєва було створено (1868) російське хімічне об’єднання (нині Всесоюзне хімічне об’єднання імені Д. І. Менделєєва). Російські вчені Н. Н. Зінін, А. Менделєєв, Бутлеров та інші в 1874 запропонували кандидатуру Менделєєва в Петербурзьку академію наук по хімії, але це було відхилено реакційною більшістю Академій. У 1876 він був обраний членом-кореспондентом Академії наук. У 1880 найвизначніші росіяни учені висунули Менделєєва у члени Петербурзької академії наук, але його кандидатура була відкинута. Це викликало різкий протест передової громадськості країни. П'ять росіян університетів обрали Менделєєва своїм почесним членом; Кембріджський, Оксфордській та інші найстарші університети Європи присвоїли йому почесні учені ступені; він був обраний членом Лондонського королівського суспільства, Римської і Паризької, Берлінської й інших академій, також почесним членом багатьох наукових суспільств Росії, Західної Європи й Америки.

У 1890 Менделєєв був змушений залишити Петербурзький ун-т унаслідок конфлікту з міністром народної освіти И. Д. Деляновим, який відмовився під час студентських хвилювань прийняти передану Менделєєву петицію студентів. З 1892 Менделєєв був ученим зберігачем Депо зразкових гир і ваг, що з його ініціативи було перетворено в 1893 у Головну палату мір і ваг (нині Всесоюзний інститут метрології ім. Д. І. Менделєєва).

Менделєєв вів активну боротьбу проти ідеалізму в природознавстві. Наприкінці 1890-х - початку 1900-х рр. Менделєєв виступав проти енергетизму – однієї з різновидів філософського ідеалізму. Войовничий матеріалізм Менделєєва яскраво проявився й у його боротьбі проти спіритизму. За ініциативою Менделєєва у 1875 була створена спеціальна комісія, яка викрила антинаукову сутність спіритизму і тим самим протидіяла його поширенню в Росії. Помер Менделєєв у Петербурзі, похований на Волковому цвинтарі.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Подібні реферати:

Природні джерела вуглеводнів та їх переробка

Тема 1. Природний газ та продукти переробки. План. І. Природні джерела вуглеводнів. Два способи використання горючих копалин. Теорії походження горючих копалин: органічна і мінеральна. ІІ. Природний газ. Стан у природі, склад. Використання природного газу. ІІІ. Сукупний нафтовий газ. Література. Н.М. Туринська Л.П. Величко Хімія 10 кл Київ. Ірпінь 2001р. Запитання для контролю: Як ви розумієте термін “енергохімічні ресурси”. Які родовища нафти, газу і кам’яного вугілля в Україні вам відомі? Чому в побуті надають перевагу ...

Фріц Габер- хімік, технолог, лауреат Нобелівської премії 1918 року.

Німецький хімік Фріц Габер народився 9 грудня 1868 року у м.Бреслау (нині м.Вроцлав, Польща). Він був єдиним сином Зігфріда Габера та Паули Габер, яка померла під час пологів. Коли хлопчику було 9 років, його батько, успішний продавець барвників, одружився з Хедвікою Гамбургер, від якої мав трьох дочок. Якщо батько ставився до сина суворо й прохолодно, то з мачухою у Фріца склалися теплі стосунки. Після закінчення місцевої початкової школи Габер поступив у Бреславську гімназію св.Єлизавети. Тут у нього зародилась любов до ...

Історія хімії

Історія Хімії Хімія старовини. Хімія, наука про склад речовин і їх перетворення, починається з відкриття людиною здатності вогню змінювати природні матеріали. Люди уміли виплавляти мідь і бронзу, обпалювати глиняні вироби, отримувати скло ще за 4000 років до н.е. З 7 в. до н.е. Єгипет і Месопотамія стали центрами виробництва барвників; там же отримували в чистому вигляді золото, срібло і інші метали. Приблизно з 1500 до 350 до н.е. для виробництва барвників використали перегонку, а метали виплавляли з руд, змішуючи їх з ...