Search:

Державне програмно-цільове планування

Програмування як спосіб вирішення економічних проблем за­стосовується в різних ланках організаційної структури економі­ки. Найважливіші програми, спрямовані на розв'язання загально­державних і загальносуспільних проблем, які формуються, вихо­дячи з стратегічних цілей держави, здобувають статус національ­них програм. В Україні національні ЦКП розробляються і реалі­зуються згідно з Постановами Верховної Ради, Указами Прези­дента, Розпорядженнями Кабінету Міністрів.

Розробка та реалізація ЦКП потребують виконання певної су­купності робіт (заходів), пов'язаних з техніко-економічним об­грунтуванням, плануванням, виробництвом, фінансуванням і т.п. Сукупність заходів, передбачених програмою, для зручності роз­гляду можна згрупувати у два блоки: основна діяльність та її за­безпечення.

До основної діяльності належать: передінвестиційні до­слідження, планування, розробка проектно-кошторисної доку­ментації, укладання контрактів, капітальний ремонт, будівель­но-монтажні роботи, технічне переозброєння, реконструкція, виробництво, надання послуг, уведення в експлуатацію об'єк­тів і т. п.

Діяльність із забезпечення включає організаційне, право­ве, кадрове, фінансове, матеріально-технічне, маркетингове, інформаційне забезпечення.

Етапи програмно-цільового планування

Кожна ЦКП, незалежно від її складності, обсягів фінансування та масштабів робіт, перебуває в різних станах: від стану, коли програми ще немає, до стану, коли про­грами вже немає. Проміжок часу від моменту виникнення про­грами до моменту її ліквідації має назву життєвого циклу ЦКП. Згідно з існуючою практикою стани, через які проходить ЦКП, називають етапами (фазами, стадіями) ЦКП. У свою чергу, кожен етап може підрозділятися на — підетапи (під-фази, підстадії).

Відповідно до системного підходу й основних принципів про­грамно-цільового планування (цільова спрямованість на досяг­нення кінцевих результатів, комплексність, альтернативність, ке­рованість) передування етапів розробки та реалізації ЦКП здійснюється за такою схемою.

1. Відбір переліку проблем, що підлягають програмному роз­в'язанню.

2. Формування та видача вихідного завдання на розробку програми.

3. Розробка проекту програми.

4. Затвердження програми.

5. Реалізація програми.

6. Звіт про виконання програми.

Розглянемо сутність, завдання і перелік необхідних видів ро­біт та обґрунтувань кожного етапу розробки і реалізації цільових Комплексних програм (рис. 1.).

Рис. 1. Етапи розробки та реалізації ЦКП

1. Відбір переліку проблем, що підлягають програмному розв'язанню.

Згідно з теорією менеджменту всю сукупність проблем мож­на класифікувати за двома типами. По-перше, проблемною вважається ситуація, коли традиційні методи державного регу­лювання нездатні забезпечити досягнення цілей соціально-економічної політики. Так, за допомогою непрямих методів ре­гулювання держава впливає на економічні інтереси суб'єктів підприємництва з метою орієнтації їхньої діяльності в напрям­ках державних пріоритетів. Але низька еластичність економіч­них важелів і мотивів поведінки підприємців створює ситуа­цію, коли мета державного регулювання стає неадекватною засобам її досягнення. Як наслідок — цілі не досягаються. По-друге, проблематичною є й потенційна можливість досягнення позитивного результату.

Формування переліку проблем, що підлягають програмному розв'язанню здійснюється на підставі стратегії соціально-економічної політики держави. У зв'язку з тим, що ЦКП держав­ного рівня потребують, як правило, великих обсягів фінансових і матеріальних ресурсів і навіть (у деяких випадках) створення спеціальних органів управління, формування національних про­грам доцільно здійснювати тільки в разі, по-перше, великої на­родногосподарської значущості та, по-друге, неможливості комп­лексного розв'язання проблем за допомогою традиційних методів планування та регулювання. Відтак, основними принципами формування переліку проблем, для розв'язання яких необхідне розроблення відповідних програм, є: оцінка суспільних потреб у вирішенні тієї чи тієї проблеми; облік і аналіз негативних і пози­тивних зовнішніх ефектів, які можуть виникнути в результаті ви­рішення існуючих проблем; порівнювання витрат на розв'язання проблем із ресурсними можливостями.

Процедура відбору проблем, що підлягають програмному роз­в'язанню, пов'язана з пріоритетами соціально-економічної політики держави. Проголошення державних пріоритетів здійснюється на підставі політичних рішень, які мають відповідати принципам еко­номічної ефективності та соціальної справедливості.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Подібні реферати:

Державне регулювання соціальних процесів

План. 1. Соціальна політика держави. 2. Державне регулювання ринку праці. 3. Державне регулювання оплати праці. Особливого значення проблема соціального захисту набирає за умов соціально болючих процесів трансформації командної економіки в ринкову. Соціальна політика - це соціально-економічні заходи держави, підприємств, місцевих органів влади, які спрямовані на захист населення від безробіття, інфляції, знеціненя трудових заощаджень. Серед елементів соціальної політики звертає увагу на себе реалізація програм ...

Санітарно-харчове законодавство і організація санітарно-харчового нагляду

Кабінет Міністрів України 29 травня 1992 року схвалив Концепцію з питань національної стандартизації, метрології і сертифікації, прийняв Декрет від 10 травня 1993 року "Про стандартизацію і сертифікацію". В Україні створено Державний комітет стандартизації, метрології і сертифікації — Держстандарт України, Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації, інформатики, а також обласні центри стандартизації, метрології і сертифікації. Держстандартом України спочатку було розроблено п'ять ...

Форми державного правління

Вступ. Для збагнення такого складного соціального інституту, як держава у вітчизняній теорії держави і права особливе місце виділяється вивченню форми держави. Для вивчення форми держави, розкриття її ролі в політичних процесах надзвичайно важливого значення набуває підхід до форми як до організації змісту. Поняття “організація” припускає з'ясування своєрідності внутрішніх аспектів форми з погляду принципів об'єднання взаємодіючих елементів цілого в системі, а також зовнішнього вираження цих принципів у діяльності ...