Search:

Корисна інформація з астрономії

 

V. ВКАЗІВКИ ДО АСТРОНОМІЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ

Спостереження основних небесних явищ кожним учнем дуже важливі для успішного вивчення астрономії. Такі спостереження слід проводити в ясну, безхмарну погоду, враховуючи погодно-кліматичні умови місцевості. В середній смузі європейської тери­торії країни треба прагнути виконати якомога більше спосте­режень у вересні й жовтні, поки ще часто бувають ясні вечори і не так холодно. У листопаді й узимку ясна погода буває досить рідко, а холод утруднює спостереження. З березня кількість ясних вечорів збільшується, але темніє дедалі пізніше.

Крім того, слід пам'ятати, що деякі астрономічні явища не можна бачити в зручний для нас час, їх спостерігають тоді, колр вони відбуваються, а це буває і пізньої ночі, і рано вранці, за темнення взагалі трапляються рідко. Тому треба використовував кожну можливість.

Час спостереження тих чи інших явищ та умови їх види­мості можна визначати, користуючись «Шкільним астрономічним календарем» і рухомою картою зоряного неба.

Спостерігати бажано в одному й тому самому місці з добрим обзором (особливо в південній частині неба), там, де не заважає світло ліхтарів і вікон будинків. За компасом, Сонцем і Поляр­ною зорею слід визначити напрями сторін горизонту. Бажано мати кишеньковий ліхтарик, який не дає яскравого світла, щоб при потребі поглянути на зоряну карту, зробити запис або замальовку в спеціальному зошиті для спостережень, у яко­му передусім треба написати дату і час проведення того чи іншого спостереження.

 

Неозброєним оком можна провести такі спостереження:

1. Зміна положення точки сходу і заходу Сонця. Для цього двічі на місяць (приблизно через 2 тижні) слід позначити час заходу (або сходу) Сонця, а також замалювати (відносно на­вколишніх далеких предметів) положення точки заходу. (сходу) на видимому горизонті. Спостереження, проведені з одного й того самого місця, дають змогу переконатися, що ця точка з часом змінюється.

2. Видимий рух і фази Місяця. Найкраще почати ці спо­стереження того вечора, коли Місяць видно як вузький серпик невисоко над горизонтом одразу після заходу Сонця. Замалю­вавши вигляд Місяця і визначивши приблизну кутову відстань його від точки заходу Сонця, ці спостереження слід повторити в наступні вечори в той самий час (одразу після заходу Сон­ця). Так можна буде простежити поступову зміну фаз Місяця та його переміщення на небі в напрямі, протилежному добовому обертанню неба.

Усі інші спостереження необхідно проводити, коли стемніє і стане видно слабкі зорі. Слід мати на увазі, що яскраве світло Місяця уповні заважає спостереженню зір.

3. Ознайомлення із сузір'ями і найяскравішими зорями треба починати з перших спостережень зоряного неба. Використовуючи рухому карту зоряного неба, слід знайти на небі і запам'ятати обриси сузір'їв Великої і Малої Ведмедиці, а також Лебедя, Ліри та Орла, в яких знаходяться яскраві (1-ї зоряної вели­чини) зорі Вега, Денеб й Альтаїр. У зошиті для спостережень корисно записати, які сузір'я було видно увечері в південній частині неба. Щоб не забути обриси сузір'їв, слід час від часу знаходити їх на небі.

4. Спостереження добового обертання неба. Почавши спосте­реження сузір'їв, запам'ятайте положення яких-небудь яскравих зір відносно горизонту. Через одну-дві години повторіть ці спосте­реження і переконайтесь у переміщенні зір внаслідок добового обертання неба. Бажано сфотографувати навколополярну область неба з експозицією 1 год, як це описано в підручнику, тоді ви дістанете переконливе, документальне підтвердження явища обер­тання неба. (Див. п. З § 3).

5. Зміна вигляду зоряного неба протягом року. Через 2—З місяці після першого спостереження зоряного неба — взимку, а потім і навесні — треба повторно знайти на небі вже знайомі близькополярні сузір'я, а також сузір'я Тельця, Оріона і Вели­кого Пса з яскравими зорями Альдебаран, Бетельгейзе і Сіріус. Під час спостережень зверніть увагу на колір цих яскравих зір, що відповідає їхній температурі. Пригадайте, які сузір'я спосте­рігалися восени в південній частині неба, і переконаєтесь у тому, що вигляд зоряного неба протягом року змінюється.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9 


Подібні реферати:

Визначення відстаней і розмірів тіл у Сонячній системі

І. Визначення відстаней. Середню відстань усіх планет від Сонця в астрономічних одиницях можна обчислити, використо­вуючи третій закон Кеплера. Визначивши середню відстань Землі від Сонця (тобто значення 1 а. о.) в кілометрах, можна знайти в цих одиницях відстані до всіх планет Сонячної системи. З 40-х років нашого століття радіотехніка дала змогу визна­чати відстані до небесних тіл за допомогою радіолокації, про яку ви знаєте з курсу фізики. Радянські та американські вчені уточнили за допомогою радіолокації відстані до ...

Сонце - найближча зоря

1. Енергія Сонця. Сонце — центральне і наймасивніше тіло Сонячної системи. Його маса в 333 000 раз більша за масу Землі й у 750 раз перевищує масу всіх інших планет, разом узятих. Сон­це — могутнє джерело енергії, яку воно постійно випромінює в усіх ділянках спектра електромагнітних хвиль — від рентгенівських і ультрафіолетових променів до радіохвиль. Це випромінювання дуже впливає на всі тіла Сонячної системи: нагріває їх, позна­чається на атмосферах планет, дає світло й тепло, необхідні для життя на Землі. Водночас Сонце ...

Знак зодіака, сузіря - Скорпіона

Майже над самою точкою півдня, лівіше Терезів, можна розрізнити сузір'я Скорпіона з червоним Антаресом (). Це сузір'я краще помітне в південних районах нашої країни. Відповідно до грецького міфу, коли мисливець Оріон розсердив непорочну богиню Артеміду (богиню Місяця і покровительку полювання), він розбудила скорпіона для того, щоб він вжалив Оріона й умертвив його. З грецьких міфів Скорпіон і Оріон перенеслися на небо. Пізніше римські астрономи частину сузір'я Скорпіона, що утворювало його клішню, сталі називати ...