Search:

Корисна інформація з астрономії

 

VII. ЯК КОРИСТУВАТИСЯ РУХОМОЮ КАРТОЮ ЗОРЯНОГО НЕБА

Положення зір відносно горизонту безперервно змінюється внаслідок добового обертання Землі навколо осі й річного — навколо Сонця. Воно неоднакове протягом доби та в одні й ті самі вечірні години в різні місяці року. Рухома карта зоряного неба дає змогу швидко й просто встановлювати положення зір відносно горизонту для будь-якого моменту часу.

Щоб працювати з картою, її треба відповідно змонтувати і навчитись нею користуватися.

Карту й накладний круг насамперед слід наклеїти на цупкий картон, потім аркуші акуратно обрізати по лініях кругів, а в накладному крузі зробити внутрішній виріз по одній із замкнетально, повернувши її край з написом «Північ» до північної точки горизонту. Якщо ж карта лежить на столі, треба па­м'ятати, що вона відображає розміщення зір, які знаходяться вгорі, і в уяві переносити їх зображення на небо відповідно до напрямів на сторони горизонту.

Працюючи з картою, слід пам'ятати, що сузір'я на ній зобра­жені в дещо спотвореному, розтягнутому вигляді, бо небесну сферу, як і земну кулю, не можна зобразити на площині без викривлень.

Радіальні лінії на карті — круги схилень. Відповідні їм го­дини прямого сходження вказано біля краю карти. Схилення світил відлічують за концентричними колами, накресленими че­рез кожних 30° (третє від центра коло — небесний екватор — схилення 0°). Легко бачити, що карта показує зорі із схилен­ням до 45° (зображено зорі до 4-ї величини включно).

Ексцентричний круг на карті — екліптика, точки перетину якої з небесним екватором мають пряме сходження: 0 годин (точка весняного рівнодення) і 12 годин (точка осіннього рівно­дення) .

Доцільно позначити на екліптиці положення Сонця, напри­клад для двадцятих чисел місяців року. Тоді зоряна карта стане ще наочнішою і зручнішою для спостережень.

 

 

 

 

VIII.  НАЙВАЖЛИВІШІ АСТРОНОМІЧНІ ДАТИ Й ВІДКРИТТЯ

Роки до н. е.

3000        Перші астрономічні записи, зроблені в Єгипті, Ва­вілоні та Китаї.

1100        Визначення нахилу екватора .до екліптики (Чу Конг, Китай).

360         Висування доводів на користь уявлень про куля­стість Землі, Місяця та інших небесних тіл (Арісто-тель, Греція).

280         Початок систематичних спостережень зоряного не­ба александрійськими астрономами (Арістілл, Ті-мохаріс).

265         Висловлено ідею про рух Землі навколо осі й Сон­ця, перші оцінки відстаней до Сонця й Місяця (Арістарх Самоський, Греція).

240         Визначення розмірів земної кулі (Ератосфен, Алек-сандрія).

140—120 Складено перші таблиці руху Сонця, Місяця, зоря­ний каталог, що містив 1022 зорі, поділені на зо­ряні величини за видимою яскравістю (Гіппарх, Александрія).

46        Запровадження в Римській імперії юліанського ка­
лендаря (Созіген, Александрія).

Роки н. е.

150         Створення александрійським ученим Клавдієм Пто-лемеем «Альмагеста» — відомої праці, що містить геоцентричну систему світу.

1031        Визначення Біруні (Хорезм) окружності Землі.

1425        Під керівництвом Улугбека завершено будівництво на околицях Самарканда найбільшої в світі обсер­ваторії.

1543        Вихід у світ книги М. Коперника «Про обертання небесних сфер», в якій він утвердив геліоцентричну систему світу.

1582        Запровадження григоріанського календаря в ряді країн Європи.

1584        Вихід у світ праці Дж. Бруно «Про нескінченність, всесвіт і світи» (Італія).

1610        Початок астрономічних спостережень з телескопом (Г. Галілей, Італія).

1609—1619 Встановлено закони руху планет навколо Сонця (Й. Кеплер, Німеччина).

1632        Публікація знаменитого твору Г. Галілея «Діалог про дві найголовніші системи світу — птолемееву і коперникову», в якому він захищав геліоцентрич­ну систему світу Коперника.

1671 —1673 Перше визначення паралакса Сонця (9,5") за спо­стереженнями Марса в протистоянні (Д. Кассіні, Ж. Ріше, Франція).

1687        Створено теорію тяжіння (7. Ньютон, Англія).

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9 


Подібні реферати:

Астрономічні спостереження і телескопи

1. Телескопи. Основним астрономічним приладом є теле­скоп. Призначення телескопа — зібрати якнайбільше світла від до­сліджуваного об'єкта і (при візуальних спостереженнях) збіль­шити його видимі кутові розміри. Основною оптичною частиною телескопа є об'єктив, який збирає світло і створює зображення джерела. Якщо об'єктив телескопа являє собою лінзу або систему лінз, то телескоп називають рефрактором (мал. 1), а якщо угнуте дзеркало,— то рефлектором (мал. 2). Світлова енергія, що її збирає телескоп, залежить від розмірів ...

Масштаби всесвіту, склад і масштаби сонячної системи

Масштаби Всесвіту Ви вже знаєте, що природний супутник Землі — Місяць — є найближчим до нас небесним тілом, що наша планета разом з іншими великими і малими планетами входить до складу Сонячної системи, що всі планети обертаються навколо Сонця. У свою чергу Сонце, як і всі видимі на небі зорі, входить до складу нашої зоряної системи — Галактики. Розміри Галакти­ки настільки великі, що навіть світло, поширюючись зі швидкістю 300 000 км/с, проходить відстань від одного її краю до іншого за сто тисяч років. Таких галактик у ...

Склад і масштаби сонячної системи

1. Склад і масштаб Сонячної системи. Сонячну систему становлять Сонце і пла­нети з їхніми супутниками, що зорі знаходяться незрівнянно далі від нас, ніж планети. Найвіддаленіша від нас з відомих планет — Плутон знаходиться від Землі майже в 40 раз далі, ніж Сон­це. Та навіть найближча до Сонця зоря віддалена від нас ще в 7000 раз більше. Цю величезну різницю відстаней до планет і зір слід чітко усвідомити. Дев'ять великих планет обертаються навколо Сонця по еліп­сах (що мало відрізняються від кіл) майже в одній площині, У ...