Корисна інформація з астрономії
1705 Встановлено періодичність повернення деяких комет (Е. Галлей, Англія).
1719 Відкриття власних рухів зір (Е. Галлей, Англія).
1755 Поява праці німецького філософа /. Канта «Загальна природнича історія і теорія неба» з викладом космологічних уявлень та космогонічної гіпотези (Німеччина).
1761 Відкриття атмосфери Венери (М. В. Ломоносов, Росія).
1781 Відкриття планети Уран (В. Гершель, Англія).
1783 Відкриття руху Сонця серед зір (В. Гершель, Англія).
1794 Встановлення космічного походження метеоритів (Е. Хладні, Німеччина).
1796 Поява праці П. Лапласа «Виклад системи світу», що містила космогонічну гіпотезу (Франція).
1801 Відкриття першої малої планети — астероїда Це-рери (Д. Піацці, Італія).
1814 Описано лінії поглинання в спектрі Сонця (Й. Фра-унгофер, Німеччина).
1837—1839 Перші визначення паралакса зір (В. Я. Струве (а Ліри, 1837 р.), Росія; Ф. Бессель (61 Лебедя,
1838 р.), Німеччина; Т. Гендерсон (а Центавра,
1839 р.), Англія).
1843 Відкриття зміщення ліній у спектрах країв диска Сонця, з яких один наближається, а другий віддаляється (внаслідок обертання),— ефект Доплера (Австрія).
1846 Відкриття планети Нептун (Й. Галле, Німеччина).
1859—1862 Відкриття спектрального аналізу (Р. Бунзен, Г. Кірхгоф, Німеччина).
1860 Початок спектроскопії зір (В. Хеггінс, Англія).
1863 Перша класифікація спектрів зір (А. Секкі, Італія).
1862—1904 Дослідження фізичної природи комет, класифікація кометних хвостів (Ф. О. Бредіхін, Росія).
1868 Відкриття гелію на Сонці (Н. Локьер, Англія).
1894 Доведення метеоритного складу кілець Сатурна (А. А. Бєлопольський, Росія).
1903 Початок розробки способів польоту в світовий простір С/С. Е. Ціолковський, Росія).
1900—1910 Експериментальне доведення тиску світла на пилові частинки й гази (П. М. Лебедєв, Росія).
1905—1913 Виявлено зорі-карлики і зорі-гіганти; діаграма «спектр — світність» (Е. Герцшпрунг, Данія; Г. Рес-сел, США).
1908 Відкриття залежності «період — світність» у цефеїд (Г. Лівітт, США).
1916 Початок теоретичних досліджень внутрішньої будови зір (А. Еддінетон, Англія).
1922—1924 Теоретичне обгрунтування нестаціонарності Всесвіту (О. О. Фрідман, СРСР).
1924 Відкриття обертання Галактики (Я. Оорт, Голландія).
1924 Поділ галактик М 31 і М 33 на зорі і початок позагалактичної астрономії (Е. Хаббл, США).
1929 Відкриття «червоного зміщення» у спектрах галактик (Е. Хаббл, США).
1929 Остаточне доведення того, що світло у Всесвіті поглинається (Б. О. Воронцов-Вельямінов, СРСР).
1930 Відкриття Плутона (К. Томбо, США).
1931 Відкриття космічного радіовипромінювання на довжині хвилі 15 м С/С. Янський, США).
1937 Створення теорії про те, що ядерні реакції в надрах зір є джерелом їхньої енергії (Г. Бете, США).
1941 Винайдено телескоп нового типу (менісковий) (Д. Д. Максутов, СРСР).
1946 Радіолокація Місяця.
1948 Відкриття ядра. Галактики при спостереженнях в інфрачервоних променях (А. А. Калиняк, В. І. Кра-совський, В. Б. Никонов, СРСР).
1951 Виявлено радіовипромінювання міжзоряного водню на довжині хвилі 21 см.
1952—1959 Вивчення активності ядер галактик (В. А. Амбар-цумян, СРСР).
1957 Відкриття взаємодіючих галактик (Б. О. Воронцов-Вєльямінов, СРСР).
1963 Відкриття квазарів (М. Шмідт, США).
1965 Виявлено реліктове радіовипромінювання (А. Пен-зіас, Р. Вілсон, США).
1967 Відкриття пульсарів (нейтронних зір). 1976 Відкриття кілець Урана.
1979 Відкриття кілець Юпітера і діючих вулканів на супутнику Юпітера — Іо.
Подібні реферати:
Сонячні та місячні затемнення
ВСТУП Небо – як і вогонь, вода – ніколи не буває однаковим. Передбачити, для того щоб отримати максимум користі; навчитися передбачати небесні події для того, щоб не бути застигнутим зненацька – цьому вчилося не одне покоління. Місячне та сонячне затемнення найчастіше привертають увагу астрономів. СОНЯЧНЕ ЗАТЕМНЕННЯ Сонце – найближча до нас зоря Всесвіту, яка відноситься до розряду жовтих карликів. Це розпалена газова куля, яка утворена на 70% воднем і на 27% гелієм. Дуже цікаво спостерігати за сонячним затемненням. ...
Інші зоряні системи - галактики
1. Основні характеристики галактик. В. Гершель у XVIII ст. відкрив і вніс до каталогів тисячі туманних плям (туманностей), що спостерігаються на небі. У багатьох з них згодом було виявлено спіральну структуру. Американський астроном Е. Хаббл (1889—1953) зробив фотографії туманності в сузір'ї Андромеди, на яких було видно, що ця туманна пляма складається з безлічі зір (мал. 93). Він виявив серед них розсіяні й кульові скупчення, нові зорі й цефеїди. Визначивши періоди змінності й видиму зоряну величину цефеїд, Хаббл дійшов ...
Рух небесних тіл під дією сил тяжіння
1. Космічні швидкості й форма орбіт. Виходячи із спостережень за рухом Місяця й аналізуючи відкриті Кеплером закони руху планет, І. Ньютон (1643— 1727) установив закон всесвітнього тяжіння. За цим законом, як ви вже знаєте з курсу фізики, всі тіла у Всесвіті притягуються одне до одного із силою, прямо пропорційною добутку їхніх мас і обернено пропорційною квадратові відстані між ними: тут m1 і m2 — маси двох тіл, r — відстань між ними, а G — коефіцієнт пропорційності, який називають гравітаційною сталою. Його числове ...