Search:

Менеджмент - наука управління

Причини виникнення сучасного управління в Амери­ці можна пояснити так. Наприкінці XIX — на початку XX ст. США були практично єдиною країною, де під­приємницька діяльність людини не залежала від її по­ходження, національності, стану чи релігійної належ­ності. Мільйони емігрантів з Європи в пошуках кращої долі створити там величезний ринок робочої сили, па якому працелюбна і здібна людина могла досягти знач­ного успіху. Уряд Сполучених Штатів з самого початку їх оформлення в самостійну державу серйозно підтри­мував ідею освіти для всіх, хто її бажав здобути. Освіта сприяла збільшенню чисельності людей, які були-інтелектуально здатні працювати на різних ділянках у бізнесі, включаючи управління. Виявилося, що кращих результатів досягали ті з них, які могли генерувати но­ві ідеї, у тому числі в сфері управління. Мета вивчення курсу «Менеджмент» — здобуття тео­ретичних і практичних знань та вмінь студентами з нау­кового управління галузями господарства та громадсь­кою діяльністю організацій і підприємств споживчої ко­операції.

Відповідно до сформульованої мети завданнями кур­су є:

опанування теоретичними основами менеджменту і навичками застосування цих знань у практичній діяль­ності;

вивчення організаційної структури управління коопе­ративним господарством та проблем її оптимізації в умовах ринкових взаємовідносин у народному госпо­дарстві;

оволодіння методами сучасного менеджменту;

вивчення змісту процесу управління споживчою ко­операцією і окремими галузями діяльності її.

Курс менеджменту для студентів вищих кооператив­них навчальних закладів грунтується па трьох складо­вих елементах:

управлінських аспектах фундаментальних суспільних наук, у межах яких досліджуються проблеми управлін­ня суспільним виробництвом {економічна теорія, філо­софія, макроекономіка), а також наук, що досліджують загальні закони управління (кібернетика, теорія систем та ін.);

конкретних науках про окремі сторони і функції управління (економіка підприємства, комерційна ді­яльність, маркетинг та ін.);

теорії кооперативного менеджменту, яка досліджує власні закономірності управління громадсько-масового і господарською діяльністю споживчої кооперації.

Наука управління суспільним виробництвом, части­ною якої є управління кооперативним господарством, виникла на межі суспільних наук та прикладних сфер знань і на відміну від інших наук досліджує та розроб­ляє шляхи комплексного впливу на суспільне вироб­ництво, не підміняючи при цьому зазначені науки, а об'єднуючи їхні методи на основі аналізу і синтезу еле­ментів системи управління.

Оскільки відносини управління виникають між людь­ми в процесі виробничої діяльності, вони по своїй суті є суспільними. Тому менеджмент як наука належить до класу економіко-організаційних наук.

Предметом (об'єктом вивчення) науки управління (менеджменту) є суспільні відносини, що виникають між людьми у процесі виробництва, обміну та спожи­вання матеріальних благ (послуг) з приводу погоджен­ня та координації спільних дій для досягнення окрес­лених цілей, тобто відносини управління. Відносини управління виступають похідними від виробничих, еко­номічних відносин людей, є надбудовного категорією над економічним базисом. Характер відносин управлін­ня, процеси формування і розвитку їх, зумовлені харак­тером виробничих відносин та формами власності на за­соби виробництва

Управління кооперативним господарством (коопера­тивний менеджмент) є складовою частиною управління суспільним виробництвом, а його предметом є відносини управління, що виникають у різних галузях, ланках і на різних рівнях споживчої кооперації, а також закони і закономірності розвитку їх. Оволодіння наукою менедж­менту озброює органи управління знаннями, що забез­печують можливість розробки науково обгрунтованих форм, методів, прийомів, систем управління, а також рекомендацій для вирішення конкретних організаційно-управлінських проблем.

Загальним методом менеджменту як науки є діалек­тичний підхід, що дав змогу правильно вирішувати пи­тання удосконалення форм та методів управління ви­робництвом в умовах мінливих економічних ситуацій, передбачає вивчення окремих аспектів, елементів та зв'язків системи управління. Це здійснюється за допо­могою методів спостереження, моделювання, аналізу, синтезу та узагальнення, індукції і дедукції та ін.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 


Подібні реферати:

Сучасні моделі стратегічного планування

Стратегія – це довгостроковий взаємозалежний комплекс видів діяльності, спрямований на забезпечення життєздатності й економічного потенціалу підприємства стосовно його конкурентів. Стратегічне планування являє собою процес визначення цілей організації і їхніх змін, ресурсів для їхнього досягнення і політики, спрямованої на придбання і використання цих ресурсів. Стратегічне планування спрямоване на те, щоб забезпечити успіх підприємства, закріпити завойовані ним позиції на ринку збуту, визначити перспективи для подальшого ...

Стратегія і планування в системі міжнародного менеджменту

Зміст: Вступ. 1. Поняття та види міжнародних стратегій. 2. Основні етапи розробки міжнародних стратегій: 2.1. Вибір місії та цілей; 2.2. Вивчення зовнішнього і внутрішнього середовища; 2.3. Формування стратегії; 2.4. Реалізація стратегії; 2.5. Стратегічний котроль. 3. Стратегія експорту і імпорту. 4. Концептуальні основи зовнішньоекономічної стратегії України. Висновки. Література. Вступ. Економічна криза народного господарства України зумовлюється багатьма факторами, серед яуих значне місце займає недосконалісь системи ...

Проектування системи управління інформаційними підсистемами

Зміст Зміст. 2 Вступ. 3 1. Інформаційні технології й інформаційні системи на підприємстві 6 2. Взаємозв’язок організацій та інформаційних систем 11 3. Ролі менеджерів та інформаційних систем в управлінні 18 3.1. Системи підтримки управління (Managerial Support Systems). 19 4. Стратегічна роль інформаційних систем у менеджменті 20 4.1. Інтегрована система управління як інструмент управління компаніями. 22 5. Побудова системи управління інформаційними ресурсами підприємства. 24 5.1. Етапи робіт із впровадження ...