Search:

Світовий досвід антимонопольного законодавства

Скасування ліцензій здійснюється органами, зазначеними в Положенні про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на окремі види діяльності, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 17 травня 1994[21], за поданням, внесеним Антимонопольним комітетом.

Статтею 19 Закону “Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” передбачено, що Антимонопольний комітет може накладати штрафи на підприємців за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету про припинення порушень антимонопольного законодавства, відновлення початкового стану або зміну угод, що суперечать зазначеному Закону, а також за неподання, несвоєчасне подання інформації або подання завідомо недостовірних даних Антимонопольному комітету.

України у межах компетенції розглядаються органами чи посадовими особами:

Антимонопольним Комітетом;

постійно діючою адміністративною колегією;

тимчасовою адміністративною колегією;

державним уповноваженим;

головою відділення територіального відділення Антимонопольного Комітету.

Справи про порушення антимонопольного законодавства України розглядаються на підставі заяв підприємців, органів влади і управління, громадських об’єднань, громадян, а також у разі виявлення безпосередньо службовцем Комітету чи відділення ознак порушення.

Рішення у справах про порушення антимонопольного законодавства можуть бути оскаржені до суду або арбітражного суду [22].


Висновки[T9]

Як бачимо, антимонопольне законодавство посідає значне місце в економіці та господарському праві як один із способів державного регулювання економіки, а саме обмеження утворення монополій, використання ними монопольної влади, а також недопущення незаконних дій у конкурентній боротьбі.

З фактів та досліджень, наведених у першому розділі, можна зробити висновок, що монополії можуть негативно впливати на ціноутворення, створювати перешкоди конкуренції. Як видно з першого розділу, після свого створення (причиною чого можуть бути патенти на виключне право, володіння рідкісними ресурсами чи державна воля) монополії прагнуть якнайшвидше використати цю можливість, регулюючи обсяг випуску, встановлюючи цінову дискримінацію, або штучно знижуючи ціни. Це все негативно впливає на конкуренцію і збільшує суспільні видатки. Такі тендденції в економіці призвели до виникнення антимонопольного законодавства. Проте, з іншої сторони, монополії сприяють НТП, так як здатні виділяти значно більші кошти на асигнування у цій галузі. Крім того мають місце і природні монополії, які зменшують витрати суспільства. Антимонопольне законодавство повинно враховувати ці обставини.

Порівнюючи норми антимонопольного законодавства різних країн, рано чи пізно стикаєшся з фактом, що вони характеризуються значною схожістю. Це говорить про те, що в світі спостерігається загальна тенденція щодо врегулювання монополій, а також, що багато норм антимонопольного законодавства одних країн запозичені у інших. Для прикладу, багато краін світу запозичили основні положення антимонопольного законодавства у США. Проте кожна країна має свої особливості, що й відбилося на їх антимонопольному законодавстві. Зокрема значно різняться органи забезпечення його дотримання, частка ринку, яку повинна охоплювати компанія, щоб вона стала монополією.

В Україні, на відміну від інших країн, виникли “соціалістичні” монополії ще за часів СРСР. Тому антимонопольне законодавство України має свої особливості. Свій розвиток воно почало із прийняттям Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності” 18 лютого 1992р, в якому викладено суть і основні принципи антимонопольного регулювання. Цей закон, а також Закон України “Про Антимонопольний комітет України” визначають правовий статус Антимонопольного комітету України як спеціального органу, який забезпечує контроль за дотриманням антимонопольного законодавства. Слід відзначити, що антимонопольне законодавство Украіни є подібним то світового і відстоює основні принципи світового антимонопольного врегулювання.


Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23 


Подібні реферати:

Сукупний попит і сукупна пропозиція

План Сукупний попит та його структура. Сукупна пропозиція. Сукупний попит – сукупна пропозиція як модель економічної рівноваги. Література: Підручник “Макроекономіка”. – Київ: “Либідь”, 1999 р. Основні терміни і поняття: Сукупний попит. Ефект відсоткової ставки. Ефект багатства. Ефект чистого експорту. Сукупна пропозиція. Нецінові фактори. Класична модель. Кейнсіанська модель. Сукупний попит Модель економічного кругообігу дає загальне уявлення про економічну рівновагу. Тому вона не може відповісти на питання, яким чином ...

Модель економічної рівноваги

План. 1. Модель “витрати-випуск”. 2. Модель “вилучення-інєкції”. Відзначимо, що об’єктом макроекономічного аналізу в даній темі є приватний сектор економіки, тобто економіка без участі держави, а сукупні витрати без державних закупок. Крім того, приватний сектор розглядатиметься в межах економіки закритого типу, тобто виходячи із тимчасового припущення, що чистий експорт дорівнює нулю. За цих умов ВВП = СВ+ВІ, в той час коли нам відомо, що сукупні витрати (СуВ) включають чотири компоненти: споживчі витрати (СВ), валові ...

Проблеми стабілізації економіки України

ЗМІСТ І. ВСТУП 3 ІІ. “Проблеми стабілізації економіки України” П л а н : Стабілізація бюджетної системи України. 4 Роль податку як регулятора економіки 13 ІІІ. ВИСНОВОК 21 ІV. Використана література 22 ВСТУП. В умовах переходу України до ринкової системи дуже важливо налагодити в першу чергу економічну систему країни. Загальновідомо, що кожна держава для забезпечення виконання своїх функцій зобов’язана мати відповідні кошти, які концентруються в бюджеті. Через прибутки та видатки Центрального уряду і місцевої влади, тобто ...