Search:

Фольклорний і літературний образ народного героя Олекси Довбуша

Досить детально змальовуються в легендах та переказах побратими Олекси - Іван Бойчук, Василь Баюрак, Павло Орфенюк - історичні постаті та вигадані, домислені опришки - Іван Садгірський, Іван Сандогірський, Іван Салагірський, Іван Рахівський, Павло Сарафинець (СВО, 285). Історичні документи цих імен не зафіксували.
У висновках констатується, що героїчний фольклор XVIII - XX ст. про Довбуша залишив глибокий слід у серцях народу. Це неоране поле в дослідженні історії України, у засвоєнні духовних набутків нації.

Вперше до образу народного звитяжця в українській літературі XIX століття звернулися діячі прогресивного літературного угруповання “Руська трійця”, які у своєму фольклорно-літературному альманасі “Русалка Дністровая” опублікували історичну пісню “Гей попід гай зелененький”. У рукописах І.Вагилевича залишилися “Пісні з життя опришків”, “Дещо про опришків Карпатських гір”, “Добощук”, “Смерть Добощука”. Я.Головацький теж цікавився цією темою. М.Шашкевич був перший з українських письменників, хто змалював опришківський рух у художньому творі. У казці “Олена”, не вживаючи терміна “опришок”, письменник історично правдиво змалював боротьбу гуцулів проти соціального та національного гніту. М.Устиянович у 1853 році видрукував повість “Страстний четвер”, в основу якої покладені реальні події та фольклорний матеріал. Це перший в українській літературі твір про відважного ватажка опришків Олексу Довбуша. Письменник у своїй історико-соціальній повісті утверджує ранньоромантичну художню концепцію буття, згідно з якою народно-побутове життя незвичайне, непізнане, непередбачуване, багате на несподіванки, незвичайні людські долі, на щасливий випадок. У “Страстному четверзі” простежуються ознаки детективно-психологічного жанру. Автор робить спробу відтворити внутрішній світ опришка Добоша (Довбуша), охопленого великою пристрастю й роздвоєністю обов’язку й кохання.

Українська романтична проза розпочалась із фольклорних модифікацій та олітературення усної народної словесності. Деякі сцени, епізоди, навіть сюжети своїх історичних творів М.Устиянович теж часто будував на основі фольклорних матеріалів. “Страстний четвер” - це літературно опрацьовані народно-історичні перекази про Олексу Довбуша (Алексія Добоша). Слід відзначити, що історична сюжетна лінія повісті подекуди недостатньо випрозорена й доведена до логічного завершення. Унаслідок твір перетворюється в розповідь про один частковий епізод історичного конфлікту - боротьби опришків за соціальне визволення під керівництвом Добоша й історію його кохання до Зіні. Українська романтична проза того часу опрацьовувала проблему антикріпосницької боротьби, стихійного протесту проти поміщицького гніту, народної помсти й розбійництва. Однак М.Устиянович не ставить собі за мету фактичну достовірність. Він майже ігнорує принцип історизму. Для нього як письменника-романтика головне - передати поетику народної помсти, соціальний протест опришків. Він у творі “Страстний четвер (Повість верховинська з місцевих поговірок)” шляхом пригодницької розповіді справедливо вбачає соціальні причини опришківства у посиленні експлуатації народних мас. Однак письменник, хоч і поетизує опришків у дусі фольклорних традицій, все ж віддає данину й офіційній думці - осуджує їх як “розбійників”.

Одним із головних персонажів повісті виступає історична особа - легендарний Алексій Добош (Олекса Довбуш). Він - борець за соціальну справедливість. Народ вважає його месником. Та повість не дає підстав для подібної інтерпретації. Майже жодного акту помсти в ній не зображено. М.Устиянович акцентує увагу не на стихійному, а на несвідомому характері опришківства під керівництвом Добоша. Письменник, ідучи за народнопісенною поетизацією ватажка, постійно підкреслює ідеальність образу опришківського отамана. Він не багатий, хоча й не бідніший за інших, але відмовляється від сімейної ідилії й стає на шлях самовідданої боротьби за народні інтереси. Для письменника головне - художньо змалювати, виразити особистість народного лицаря, яка вразила його морально-психологічною суперечливістю й стоїцизмом. Автор мав намір здивувати читача незвичайною людською постаттю. З цим пов’язане утрируване (в романтичному дусі) зображення Добоша.
У повісті постать отамана розкривається поступово, стосовно до розгортання подій: епізод за епізодом автор вводить читача у внутрішній світ свого героя, розкриває його складну, багатогранну натуру, що постає у словах, діях і вчинках - з усіма чеснотами й вадами, слабими й сильними сторонами характеру. На початку твору письменник подає портретну характеристику героя як молодця, сповненого сили й енергії - “ядрений, легкий, кмітливий, гарно одягнений" (Б, 143). М.Устиянович дає як пряму, так і опосередковану характеристику Добоша. Прозаїк розкриває соціальні причини опришківства, що стали причиною появи серед “чорних хлопців” Алексія. Для характеристики образу ватажка автор уміло використовує портретну, речову деталь, інтер’єр, а також слухові та зорові деталі. Багата у творі й мовна палітра, переважно почерпнута з усної народної поезії.
М.Устиянович, вимальовуючи колоритний образ ватажка опришків, намагався показати читачеві не ідеалізованого героя, а, перш за все, звичайну людину, яка відчувала біль народу, тугу, кохання. Останнє наповнювало груди легеня, робило його ще більш величним і щирим, і заради коханої він здатен був на незвичайне - назавжди залишити опришків і в Угорщині зажити з Зінею заможно й щасливо. Однак у ватажка і закоханого легеня йде внутрішня боротьба між обов’язком і бажанням. І коли цей вибір набрав небезпечної гостроти, коли всі умови незалежно від нього переважували терези в бік громадського й людського обов’язку, а Зіня все одно була разом з ним, Алексію нічого не залишалося, як примиритися з долею, обраною для нього “звише”.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23 


Подібні реферати:

Яворський Стефан - письменник, філософ, церковний діяч

Яворський Стефан (1658-1722) письменник, філософ, церковний діяч Стефан Яворський (в миру — Семен Іванович Яворський) народився в містечку Яворі біля Турки (тепер Львівська область) у сім’ї дрібномаєтного шляхтича, можливо, родом з Наддніпрянської України, бо пізніше родина Яворських оселяється у селі Красилівці неподалік Ніжина. Початкову освіту Семен Яворський здобув, ймовірно, у братській школі в Турці або в Яворі. Вже в той час він отримав добру освіту, знання латинської та давньогрецької мов, умів писати вірші латиною. ...

Українські обереги, традиції і сучасність

«Наш оберег ішов з землі, Коли нас скіфами ще звали. І талісман той берегли, І щастя в доленьці шукали. Або коли була війна, І ворог йшов на схил Дніпровий, Чи то котилася чума, Чи хтось був дуже тяжко хворий...» [1] О. Онищенко Іще для наших прабабусь і бабусь хрест, молитва, великодня крашанка, як і рушник, паляниця, вогонь у печі, обручка, пучечок певного зілля, пов'язаного навхрест, а також слова «добрий день!», «з Богом!», «бувайте здорові!», як і «не убий», «не украдь»,— були не просто предметами і ...

Весільні пісні

План характеристики жанру 1.Місце жанру в українському фольклорі. 2.Походження терміну на позначення жанру. 3.Походження жанру, його історичний розвиток. 4.Ознаки жанру. Форма виконання. 5.Класифікація творів даного жанру. 6.Провідні теми, мотиви, образи. 7.Художні особливості (мова, стиль, символіка, художні засоби, сюжет, композиція тощо). 8.Побутування жанру(регіональні особливості , ареал поширення). 9.Звязок даного жанру з художньою літературою. 10.Збирання і дослідження творів даного жанру українською ...