Search:

Фольклорний і літературний образ народного героя Олекси Довбуша

Серед українських письменників-класиків минулого століття почесне місце займає Ю.Федькович - продовжувач демократичної спадщини Т.Шевченка. Однією з центральних тем його творчості є возвеличення визвольної боротьби трудящих, поетизація їх ватажків. Так у письменника визріло пристрасне бажання увіковічити образ “підгірського мстителя”.

Про Олексу - відважного лицаря - Ю.Федькович написав баладу “Довбуш”, поезії “Дзвінка”, “Убогий леґінь”, драму “Довбуш” тощо.

У баладі “Довбуш” ми бачимо тісне переплетення різних тематичних ліній: соціальна боротьба, роль особи в історії, віра в краще життя і фатальне кохання. Для повнішого втілення такого складного творчого задуму поет вдається до поєднання баладного, пісенно-ліричного й навіть легендарного зображення.

В основу балади покладено відому історичну пісню “Ой попід гай зелененький”. Твір Ю.Федьковича починається своєрідним зачином, характерним для українського героїчного епосу, в якому чітко й лаконічно оцінюється зображуване, називається конкретне прізвище особи, про яку йтиме мова (“наш Довбуш”). Основна частина та епілог - це своєрідний переспів пісні “Ой попід гай зелененький”. Письменник досить скупо розкриває образ капітана. Він його ідеалізує. Ватажок має надзвичайний постріл. Інша художня деталь сприяє романтизації образу славного месника (“Грим! А збуїв тисяч двісті на ногах вже повставали”). У баладі відсутня детальна портретна характеристика героя. Вона створюється окремими надзвичайно яскравими мазками. Художню палітру поет запозичив з календарно-обрядової пісенності. Величальний портрет Олекси у творі переданий опосередковано - через враження інших, зачарованих його вродою, поставою, силою. Від одного лише погляду печеніжинця “стинуть ляхи”, за славним капітаном “гинуть усі дівчата й молодиці”. У дусі гуцульського фольклору письменник передає палку любов Довбуша до Дзвінки, а відтак і його смерть.
Вірш “Сонні мари” побудований на спогадах про славного “підгірського мстителя”. Епізодично змальовано народного ватажка в поезіях “Сам”, “Доля”, “Убогий леґінь”.

Поезії Буковинського солов’я “Довбуш” та “Дзвінка” носять романтично-фантастичний характер, зумовлений тим, що система образів і засоби художнього відтворення в них цілком почерпнуті з опришківського фольклору.
Багато років мріяв письменник створити драматургічний образ відважного народного месника. Нарешті він написав першу в українській літературі віршовану трагедію на історичну тему “Довбуш”.

Перша редакція драми не була завершена. Два її акти автор опублікував у журналі “Правда” у 1869 р. Під назвою твору зазначалося: “Дивоглядія в п’ятьох зводах”. Тут драматург відсуває на задній план соціальне єство народного месника, романтизуючи героя та його оточення.

У першій редакції діють герої, які в наступних або зовсім зникають, або будуть висвітлені досить скупо. Одним з головних персонажів твору є Василь Довбуш - батько майбутнього ватажка опришків. Це багатий одружений гуцул. Він врятовує з пожежі княгиню, закохується в неї, і вона народжує сина Олексу.

Далі, з розгортанням сюжетної лінії, майбутній ватажок опришків постає лише декілька разів. Автор показує його як дуже вродливого молодого легеня (“пишного”, в якого “неначе місяць на лиці”). У першому варіанті не дано широких описів воєнних баталій, і образ Олекси є швидше епізодичний, майже не розкривається. Письменник відходить від історичних відомостей у змалюванні походження героя. Весь твір насичений фантастичними подіями, запозиченими з легенд, переказів, що дещо видозмінює його специфіку як зразка соціально-психологічного. Драматург у лірично-філософських роздумах ставить проблеми кохання, життя і смерті, відповідальності за доручену справу та нехтування нею, зв’язок між особистістю і світом. У цій редакції є й свій позитивний бік - “зблиски метафоричної образності, проникливі узагальнення й афористичні вислови, обгрунтування філософської позиції активно-евдемоністичного вживання життя” (Б, 198).

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23 


Подібні реферати:

Історія виникнення Кирило-Мефодіївського товариства

Кирило і Мефодій, православні святі, місіонери, покровителі Європи, брати: Кирило, бл. 827 - бл. 69, творець найстарішого церковнослов'янського письма (глаголиця); Мефодій, 820-85, архієпископ Морави, запровадив до літургії слов'янську мову; відіграли визначну роль у розвитку слов'янського письменства і культури. Коротко: КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО (братство) - таємна політична національно-патріотична організація (грудень 1845 — березень 1847, Київ). Засновники: В.Білозерський, М.Гулак, М.Костомаров. Згодом ...

УПА в роки Великої Вітчизняної війни

Так як основним джерелом iнформації є книга (художньо публицистична) Тараса Бульби-Боровця, "Армiя без держави", то майже всi факти можна перевiрити в цiй книжцi. Iнша лiтература (список приведено в кiнцi) використовувалась для перевiрки достовiрностi викладенних фактiв. Здається для бiльш рацiонального викладення матеріалу користуватися таким планом. План реферату: 1. Українська нацiональна полiтика в 1941 роцi. 2. Партизанська акцiя УПА. 3. Олевська республiка. 4. Україна в 1942 роцi. "Лисове ...

Церковно-релігійна діяльність Івана Огієнка

Зміст Вступ............................................................................................................3-11 Розділ І. Формування суспільно-політичних поглядів Івана Огієнка.........12-28 Розділ ІІ. Іван Огієнко і боротьба за відродження Української автокефальної православної церкви в умовах національно-визвольної революції (1917-1920).............................................................................................................29-52 Розділ ІІІ. Польсько-швейцарський період еміграції в ...