Search:

Фольклорний і літературний образ народного героя Олекси Довбуша

Очевидно, ці твори належать до давніх верств легендарних сюжетів міфологічно-апокрифічного характеру. Перші два зразки відносяться до язичницької доби, а на третьому (“Про грім і блискавку”) - помітний пізніший християнський вплив. Це підтверджує зміст та образна система. І лише могутній авторитет і популярність славного ватажка опришків Довбуша змусили народних авторів замінити в згаданих легендах та інших творах образи безіменних пастухів, лісників, мисливців на його образ. Так виник цілий цикл фольклорних зразків про незвичайну богатирську силу та безсмертя видатного лицаря гір, народного героя Олексу Довбуша (СВО, 11).

Тематично весь епічний спадок про незламного печеніжинця можна розподілити на п’ять розділів: дитинство Олекси, юність та опришкування, героїчна боротьба Довбуша за народну справедливість, смерть славного ватажка опришків, вічно живий Олекса Довбуш (пам’ятні місця Олекси, його скарби тощо).

В епічному фольклорі біографія Олекси Довбуша, окремі моменти життєпису народного героя щедро заквітчуються художньою вигадкою, а часом і фантастикою. Реалізм і романтика тісно переплітаються, складаючи майстерно довершене полотно. Разом з тим, це своєрідний літопис тогочасного опришківського руху та його кращих представників.

У більшості легенд і переказів Олекса показаний вихідцем із простого народу. Найчастіше він - син пастуха чи бідної вдови з Микуличина. Але в деяких переказах говориться, що Довбуш народився від хазяйської дочки та вівчаря-наймита (СВО, 48-53). В інших епічних жанрах Олекса - син бідного селянина. Ще в ранньому дитинстві хлопчина зазнав злиднів і горя, змушений був іти в найми, щоб заробити собі на хліб (СВО, 27-35, 44-47, 64-67).

Історичні документи досить точно констатують місце народження Олекси Довбуша - село Печеніжин на Івано-Франківщині (Г, 59-60). Народні ж перекази називають при цьому села Микуличин, Космач (ЛВ, 153). Заріччя (ЛВ, 136), Жижива, Борщів (ОА, 6), Красноїль (ОА ,3) тощо. Пояснити таку ситуацію варто тим, що більшість народних легенд та переказів про Довбуша були складені в певній місцевості й тому, вдаючись до художнього домислу, автори, як і в зразках “Ой попід гай зелененький” та “Послухайте, люди добрі”, хотіли бачити його вихідцем зі свого села чи присілка. Таким же чином можна пояснити й плутанину з ім’ям печеніжинця, коли його замість Олекси називають Іваном, Петром, Миколою (Г, 136) чи Василем, Степаном (ОА, 17). Це є також свідченням того, що Олекса Довбуш був добре знаний серед широкого загалу, тема опришківства турбувала народ, і за допомогою фольклорної епіки митці слова намагалися задовольнити ці запити.

Народження печеніжинця народ наділив фантастичними рисами: як тільки з’явився на цьому світі Олекса, то “сто зірок йому над головою хрестом стали, ясна зоря над застайкою зійшла, затихло звіря в лісі, птиці в ізворі,... і у самого царя випала чаша з рук” (ЛВ, 86).

Цей сюжет дуже нагадує біблійні мотиви народження Ісуса Христа, який переплітається з уявленням народу щодо появи на світ нового життя. З’явився Ісус Христос на землі - зірка нова зійшла на небосхилі, з’являється Довбуш - “сто зірок” (ЛВ, 86) зійшло; Христос народжується в овечих яслах, Олекса - на “свинських коритах” у сім’ї вівчаря (ОА, 19).

Народні легенди підкреслюють, що боротьба Довбуша за життя почалася ще в череві матері, звідки його “випороли барткою” (ЛВ, 86). Отже, перше Олексине випробування, його перше протистояння зі злом, зі смертю він витримав.

Довбуш у дитинстві не був наділений якоюсь особливою фізичною силою. Він до трьох (семи) (ЛВ, 109) років не міг ходити й говорити, а після трьох літ пересадив через вориння панське теля, і переляканий батько відправив його на власний хліб (ОА, 7). Це пояснюється, з одного боку, прагненням безіменного автора заінтригувати увагу читача чи слухача, викликати в нього зацікавленість особою героя, а, з іншого боку, як уважає відомий український письменник-фольклорист Степан Пушик, ймовірно, що Олекса Довбуш справді міг хворіти в дитинстві й коли випасав вівці на полонині, недалеко від нього могла вдарити блискавка. Це дуже вплинуло на хлопця: він одужав і став сильним. Взагалі, такий мотив попередньої недооцінки й навіть опорочення типовий для багатьох народних героїв (згадаймо хоча б російські народні казки та билини про Іллю Муромця, словацькі легенди про Яношіка).

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23 


Подібні реферати:

УПА в роки Великої Вітчизняної війни

Так як основним джерелом iнформації є книга (художньо публицистична) Тараса Бульби-Боровця, "Армiя без держави", то майже всi факти можна перевiрити в цiй книжцi. Iнша лiтература (список приведено в кiнцi) використовувалась для перевiрки достовiрностi викладенних фактiв. Здається для бiльш рацiонального викладення матеріалу користуватися таким планом. План реферату: 1. Українська нацiональна полiтика в 1941 роцi. 2. Партизанська акцiя УПА. 3. Олевська республiка. 4. Україна в 1942 роцi. "Лисове ...

Церковно-релігійна діяльність Івана Огієнка

Зміст Вступ............................................................................................................3-11 Розділ І. Формування суспільно-політичних поглядів Івана Огієнка.........12-28 Розділ ІІ. Іван Огієнко і боротьба за відродження Української автокефальної православної церкви в умовах національно-визвольної революції (1917-1920).............................................................................................................29-52 Розділ ІІІ. Польсько-швейцарський період еміграції в ...

Історія виникнення Кирило-Мефодіївського товариства

Кирило і Мефодій, православні святі, місіонери, покровителі Європи, брати: Кирило, бл. 827 - бл. 69, творець найстарішого церковнослов'янського письма (глаголиця); Мефодій, 820-85, архієпископ Морави, запровадив до літургії слов'янську мову; відіграли визначну роль у розвитку слов'янського письменства і культури. Коротко: КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО (братство) - таємна політична національно-патріотична організація (грудень 1845 — березень 1847, Київ). Засновники: В.Білозерський, М.Гулак, М.Костомаров. Згодом ...