Search:

Наркотики: історія і класифікація

Перший медичний препарат, виготовлений з опіуму, випса хворому у 16 ст. знаменитий Парацельс. Він називав опіум каменем безсмертя і часто використовував його у своїй практиці.

Перші препарати опіуму мали назву лаудан.

У 1805 році аптекар Зертюрнер виділив перший алкалоїд опіуму і назвав його „морфін” на честь Морфея, грецького бога сну. У 1832 р. Робіке виділив кодеїн, а в 1848- Мерк виділив з опіуму папаверин.

Вживання гашишу

Про гашиш як ліки від діареї та кашлю говориться у 2737році до н.е. в „лікувальнику” китайського імператора Шен-Нуна, хоча раніше він згадувався в легендах через його психоактивні властивості.У стародавньому Китаї та Індії гашиш використовувався як знеболювальний засіб під часхірургічних операцій.

У індійському епосі „Атхарва” та „Рігведа” (1500 років до н.е.) також згадується гашиш, який називається там „небесним провідником”. Індійський священний напій сома, відомий задовго до нашої ери, пили лише жерці і посвяченні. Він готувався з різних рослин і з індійськоі коноплі, з якої виготовлявся гашиш.

Поема „Рігведа”, яка вважається найграндіознішим і най древнішим релігійним твором, з усіх, що створило людство, у більш ніж ста псалмах прославляє дію соми, яка „вдягне те, що голе; вилікує те, що поранене; навчить сліпого бачити, а хромого- ходити; бідняку скаже як розбагатіти”. Сома займала визначне місце в еротичній традиції найбільш складних релігійних культів тих часів.

Масове вживання наркотиків у Європі почалось в 19 ст., у період, коли група інтелектуальних авантюристів почала експерементувати над власною свідомістю шляхом вживання наркотиків.Усе почалося з того,що французький лікар Моро де Тур, повернувшись з Алжиру, запропонував своїм друзям скуштувати „дамавеску”- печиво з гашишу. Ефект був вражаючим, особливо для групи літераторів ( до якої входили Шарль Бодлер і Теофіл Готьє). Згодом був організований дещо незвичний клуб- „Клуб любителів гашишу”. Члени цього клубу регулярно зустрічалися і вживали гашиш у дуже великих кількостях. Обидва поета увічнили свої інтимні переживання з гашишем і опіумом: Бодлер- у „Штучному раю” і поемі про гашиш; готьє пережив свої галюціпації з деяким самоаналітичним підходом: „мій слух розширив свої межі: я чув звучання кольорів: зелені, сині, червоні і жовті відтінки набігали на мене хвилями і ці хвилі не змішувалися”. Пізніше до цього клубу приєдналися інші письменники й поети, серед них Верлен і Рембо.

Відкриття ЛСД-25

1938р. швейцарському хіміку Альберту Хоффману вдалося синтезувати лізергінову кислоту, що дало поштовх до масового вживання наркотиків у кількостях, які раніше не мали прецеденту в історії людства. А в 1943 році він став першим, хто його випробував. Ось як він описав своє перше знайомство з ЛСД-25: „П’ятниця . я змушений перервати роботу в лабораторії . мене охопило якесь дивне відчуття занепокоєння і легкої оглушенності . Я вдома, лежу на підлозі і повільно занурююсь у деліріум, про який я не можу сказати, що він мені неприємний. Він характеризується виключно збуджуючими фантазіями. Я лежу у напів безтямі із заплющенними очима . мене мучать фантастичні видіння незвичайної реальності з інтенсивною грою фарб, ніби в калейдоскопі”.

Після цих експериментів наркотик був занесений у групу психозоміметичних засобів, оскільки була підтверджена його здатність викликати у людини незвичайні стани, схожі на психоз. Але результати використання ЛСД-25 показали, що „модель психозу”, викликана наркотиком, не є аналогом ендогенного психозу і ці два стани суттєво відрізняються один від іншого. Лише через декілька років інтерес психіатрів і психологів до ЛСД-25 або мескаліну зменшився. Ці наркотики і зараз знаходять застосування в психіатрії, але у більш суворій і чітко окресленних рамках конкретних паталогій.

Класифікація наркотиків:

Усі наркотики з точки зору їх походження можна розділити на дві групи: натуральні і синтетичні.

* Натуральні: можуть бути заспокійливими або збуджуючі- в залежності від дії ;

* Синтетичні: це всі речовини, які з’явилися після 1939р. Препарати- петидин, метадон, продукти переробки смоли і нафти.

Типи залежності:

1. Алкогольний тип: усі алкогольні напої;

2. Амфетаміновий тип: амфетамін, дексамфетамін, метамфетамін метил-фенідан, фенметразін;

3. Барбітуровий тип: барбітурати переважно королткої дії, і деякі заспокійливі засоби (хлоралгідрат, діазепам, мепробамат, метаквалон;

4. Каннабаліновий тип: препарати індійської коноплі, маріхуана (бханг, дагга. Кіф, маконга) і гашиш (ганджа, чарас);

5. Кокаїновий тип: кокаїн і листя коки;

6. Галюциногенний тип: ЛСД, ДМТ, мескалін, псилоцобін, СТП;

7. Тип Кату: препарати рослини;

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Подібні реферати:

Економічні аспекти взаємодії суспільства і природи

Е кономічна ефективність нової технології, процесу, устаткування визначалася тим, наскільки сумарні витрати на додатково вироблену продукцію (ВД) менші витрат на таку продукцію, вироблену іншими засобами (ВІ). Чим більша різниця (ВІ - ВД) >0, тим ефективнішими вважалися обрані технології, процеси, засоби. Яскравим прикладом зловживання економічним принципом природокористування може служити наша країна. В умовах планування в колишньому СРСР централізованої командно - адміністративної системи економіка України ...

Оцінка чинників ризику, що впливають на здоров’я і працездатність людини

План Оцінка чинників ризику (небезпек), що впливають на здоров’я і працездатність людини. Екологічне середовище в містах. Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення. Небезпека – це негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності її завдавати шкоди певним елементам Всесвіту, потенційне джерело шкоди. Якщо мова йде про небезпеку для людини, то це явища, процеси, об’єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров’ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність людей. Кожна ...

Допомога при укусах бджіл (ос, джмелів)

З усіх комах найбільшу небезпеку для людини становлять оси (шер­шень, звичайна оса тощо) і бджоли. Вони мають отрутний апарат, який складається із двох залоз (кислої і лужної), що з'єднуються з жалом. Бджоли поза гніздом чи вуликом майже не пускають у хід жало, але коли небезпека загрожує їхній домівці — вони нападають роєм. Ступінь отруєння після укусів бджіл залежить від кількості одночасних укусів, місця враження та індивідуальної реакції організму до бджолиної отру­ти. На місці враження з'являється пекучий біль, ...