Search:

Організація корекційно – компенсаторної роботи з дітьми, що мають порушення зору

кератотомія по показанням;

¤ 5)розвиток бінокулярного та стереоскопічного зору (при астигматизмі).

Крім спільної з лікарем та сестрою-ортоптисткою лікувальної роботи за поданими схемами, тифлопедагог повинен проводити також корекційно-компенса­торну роботу по виправленню вторинних дефектів, що сформувалися як наслідок основного захворювання очей.

Цей аспект роботи тифлопедагога буде висвітлено у наступному розділі *

Розділ ІІ. Класифікація вторинних відхилень

у розвитку дітей з зоровими аномаліями.

Порушення зорової системи, що має важливе значення для розвитку дитини і її життєдіяльності, завдає великої шкоди формуванню психічних процесів, руховій сфері, фізичному розвитку дитини.

У дітей із зоровими порушеннями розрізняють внутрішньосистемні вторинні відхилення і міжсистемні

Внутрішньосистемні вторинні відхилення — це порушення функцій в самій зоровій системі внаслідок первинного дефекту зору. Можна виділити такі внутрішньосистемні відхилення, як:

а) порушення периферійного зору;

б) порушення бінокулярного зору;

в) порушення окорухаючої функції;

г) порушення фіксації погляду;

д) порушення функції розрізнення кольорів;

є) порушення окоміру;

ж) порушення здатності встановлювати просторові зв’язки між предметами;

з) порушення просліджуючої функції;

і) порушення цілісності сприйняття;

к) порушення макро- і мікроорієнтування у просторі.

При своєчасному зверненні до лікаря можна запобігти виникненню внутрішньосистемних відхилень. Але досягти цього можна лише спільною роботою лікаря і тифлопедагога.

Міжсистемні вторинні відхилення — це відхилення у розвитку функцій, тісно пов’язаних із зором. До них відносяться:

А) порушення в руховій сфері:

а) порушення ритмічної діяльності (почуття ритму);

б) порушення рухової активності (порушення рухів).

Б) порушення в психічній діяльності;

а) порушення аналізуючого сприйняття;

б) порушення образного мислення;

в) порушення логічної пам’яті;

г) порушення довільної уваги;

д) порушення мови.

Міжсистемні вторинні відхилення можна виправити лише завдяки спільній роботі тифлопедагога, вихователів і батьків. Беручи до уваги все вище сказане, тифлопедагогу треба, враховуючи структуру зорового дефекту, характер первинних і вторинних відхилень розвитку , так організувати навчально-виховну і корекційно-компенсаторну роботу у групі, щоб забезпечити не лише відновлення зору і його функцій, а й загальний всебічний гармонійний розвиток дітей, що мають захворювання очей.

Розділ ІІІ. Організація корекційно-компенсаторної роботи тифлопедагога.

Проведення корекційних занять по розвитку зорового сприйняття, орієнтуванню в просторі, виправленню недоліків мовного розвитку та суспільно-побуто­вому орієнтуванню здійснюється з урахуванням особливостей розвитку дітей, що мають зорові вади.

Корекційні заняття проводяться дефектологом відповідно до навчального плану і програми в формі індивідуальних та підгрупових занять.

Нижче подані типи, основні принципи побудови та проведення корекційних занять тифлопедагога.

І. ТИПИ КОРЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ.

Формування предметних —

уявлень (ФПУ)

На занятті тифлопедагог знайомить дітей з об’єктом, його основними ознаками.

Формування сенсорних —

еталонів (ФСЕ)

Діти більш поглиблено знайомляться з основними ознаками предмета. Особлива увага приділяється формі, величині та кольору.

Орієнтування в просторі —

(ОВП)

На занятті формуються уміння дітей орієнтуватися у малому та великому просторі.

Сприйняття сюжетного —

зображення (ССЗ)

Діти вчаться послідовно розглядати сюжетне зображення, виділяти головне і другорядне. Формується уміння послідовного опису зображеного на картині.

Сприйняття глибини —

простору (СГП)

На занятті формуються різні способи сприйняття глибини простору (перспектива, перекриття, віддалення). Розвивається бінокулярний зір.

Сприйняття мімічних та —

пантомімічних дій (СМПД)

Діти знайомляться з мімікою та позою людини. Вчаться розрізняти настрої та відображати їх за допомогою виразу обличчя та рухів.

Узагальнююче заняття —

(УЗ)

На занятті закріплюються та узагальнюються всі отримані дітьми знання по темі, що вивчається. В процесі заняття можливе використання елементів всіх типів занять.

Виправлення мовних —

дефектів (ВМД)

Логопедичні заняття, що проводяться для розвитку фонематичного слуху дітей, формування правильної звуковимови, зв’язного мовлення та усунення мовних дефектів у дітей.

Формування предметно - —

практичних дій (ФППД)

На заняттях формуються предметно-практичні уміння та навички дітей

Індивідуальне заняття —

(ІЗ)

Проводиться для корекції загального розвитку та зорових функцій дитини.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25 


Подібні реферати:

Козацький дитячий та юнацький рух

Сучасний загальнодержавний сплеск цікавості до історії козацтва й зокрема уваги до його проблем пояснюється просто: йде формування національної еліти, яка спирається в своїй діяльності на національний – козацький! – досвід державотворення. Історичні умови буття українського народу породили самобутній феномен – козацтво. Воно втілювало в собі фізичне і духовне здоров’я нації, інтелектуальну силу, життєздатність, оптимізм і енергію. Це була об’єднана, згуртована, ідейно і духовно зцементована, суворо дисциплінована ...

Педагогічні ідеї В.Сухомлинського як концептуальна основа особистісно-орієнтованого підходу

Одним із найефективніших підходів до реформування сучасної освіти названо особистісно-орієнтований підхід. Проте робота щодо розробки теорії і методики особистісно-орієнтованої освіти поки ще далеко від завершення і в першу чергу це стосується її концептуальної основи. У працях класиків української педагогіки К.Д. Ушинського, А.С. Макаренка і В.О. Сухомлинського містяться всі або майже всі положення, що можуть бути покладені в основі сучасної концепції особистісно-орієнтованого навчання й виховання. Поняття ...

Розвиток творчих здібностей учнів на уроках математики

Коли йдеться про зміст шкільного курсу математики, то, звичайно, мають на увазі засвоєння учнями певної системи математичних знань, умінь і на­вичок. Але не можна зводити все математичне навчання в шкоді до передачі учням визначеної суми знань і навичок. Це обмежувало б роль математики в загальній освіті. Тому перед школою стоїть важливе завдання математич­ного розвитку учнів. Математичні здібності — це здатність утворювати на математичному матеріалі узагальнені, згорнуті, гнуч­кі й обернені асоціації та їх системи. До ...