Розвиток української державності. Етапи її становлення
Реферати » Історія, теорія держави і права » Розвиток української державності. Етапи її становлення
План
Початок Київської Русі.
Державотворчі процеси на Запорозькій Січі. Конституція Пилипа Орлика.
Утворення УНР. Українська революція.
Україна у складі СРСР.
Історичні передумови утворення української держави наприкінці ХХ ст.
1. Становлення держави східних слов’ян відбувалося протягом тривалого часу і було закономірним результатом внутрішньої еволюції їхнього суспільства.
“Справжній засновник держави слов’ян – Олег” (за М.Карамзіним)
За свідченням арабських авторів у VIII-ІХ ст. існували 3 осередки східнослов’янської державності: Куявія (земля полян з Києвом); Славія (Новгородська земля); Артанія (Ростово-Суздальська земля, або за твердженням професора Й.Винокура – південна Волинь і Поділля);
Найбільшим було державне об’єднання, яке літописець називає Руською Землею з центром у Києві. Воно і стало тим територіальним і політичним ядром, навколо якого зросла Древньоруська держава;
За літописним повідомленням Нестора Київ було засновано у V ст. Розпочалося правління династії Києвічів;
В ІХ ст. – князювання в Києві нащадків Кия, Аскольда та Діра;
В 882 р. Новгородський князь Олег вбиває Акольда та Діра. Відбувається зміна династій. До управління приходить династія Рюриковичів;
Київська Русь в своєму розвитку пройшла кілька етапів і залишила помітний слід у світовій історії та державотворчій традиції народів Східної Європи.
І-й етап
Початок князювання Рюриковичів: Олега (882-912 рр.); Ігоря (912-945 рр.); Ольги (945-969 рр.); Святослава (869-972 рр.)
Основні напрямки політики:
зовнішньої
- активне розширення державних кордонів:
а) приєднання – древлян, сіверян, кривичів, радимичів, хорватів, уличів – Олегом;
б) вятичів, ятвягів, ясів, косогів – Святославом;
в) походи з метою досягнення вигідних торгових угод з Візантією;витіснення хозарів.
внутрішньої
- централізація управління державою:
а) придушення автономістських виступів підкорених народів;
б) упорядкування збору данини;
в) адміністративна реформа;
г) підтримка нових форм феодальної експлуатації (відробітки, грошова рента).
ІІ-й етап
Розквіт і піднесення (кінець Х – середина ХІ ст.). Час князювання Володимира (978-1015 рр.); Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.). Русь стала найбільшою державою Європи.
Основні напрямки політики:
зовнішньої
Зміцнення кордонів держави:
а) повернення Червенських міст;
б) захист від набігів ятвягів, печенігів, волзьких булгар;
в) будівництво укріплених ліній;
г) допомога Візантійському імператору в придушені повстання;
д) активізація міжнародних контактів, домінування дипломатії над зброєю. Ярослав тесть Європи.
внутрішньої
Посилення влади київського князя:
а) боротьба з сепаратизмом княжінь;
б) адміністративна реформа. Заміна місцевих князів своїми ставлениками та синами;
в) військова реформа. Слав’янізація дружин;
г) судова реформа. “Руська правда” Я.Мудрого;
д) карбування власної монети;
е) створення системи освіти.
988 р. - Найголовніша реформа цього періоду – введення Володимиром християнства. Цим актом:
Руська земля була поставлена в один ряд з усіма цивілізованими країнами Європи; зміцнювався її авторитет і міжнародні зв’язки;
Влада великого князя освячувалася єдиним богом, одною вірою, що відповідало ідеї єдиної держави;
Люди звільнялися від страху перед силами природи, ставали на шлях самовдосконалення, запроваджуючи високі норми християнської моралі;
Широко відкривалася можливості використання давньої візантійської культури в усіх ділянках суспільного життя Русі (праві, освіті, будівництві, мистецтві і т.д.)
Русь досягла зеніту своєї могутності і світового визнання. Це була монархія очолювана великим князем.
В своїй діяльності князь спирався на княжу раду, що складалася з княжих мужів – знатних бояр. Вони становили старшу дружину і виконували роль центрального апарату управління (воєводи, удільні князі, посадники, тисяцькі, волостителі і т.д.). Значну роль відігравала молодша дружина – професійні воїни – найближчі слуги князя.
Помітне місце в управлінні державами справами займало віче. Одні історики вважають віче демократичним органом влади за участю міських низів. Інші – вважають, що вічем літописці називають зібрання лише “лучших мужів”.
Місцевий апарат управління був представлений соцькими, десяцькими, тіунами, вірниками і т.д.
За рішенням князя або віче збиралися полки із вільних мешканців міста і села.
Подібні реферати:
Поняття змішаного типу правової системи. Джерела (форми) права скандинавських країн. Система права. Кодифікація
Змішаний тил правової системи — це сукупність національних правових систем, які мають спільні риси, що проявляються в єдності їх закономірностей і тенденцій розвитку на основі сприйняття елементів правових систем романо-германського і англо-американського типів. У змішаному типі правової системи домінує нормативно-правовий акт як юридичне джерело права. Нормі права як еталону поведінки відведена основна роль у регулюванні суспільних відносин. Судова практика посідає істотне місце в системі джерела права. Точніше, цей ...
Виникнення Афінської держави. Основні риси права
ПЛАН: Винекнення Афінської держави Джерела права Древніх Афін Реформи Солона Тиранія Пісістрата Реформи Клісфена Висновок Використана література 1.Вступ Перші державні утворення на території Греції з’явилися у ІІ тис. до н.е. Раніше класове суспільство і держава склались на Криті і в південній частині Балканської Греції. З XІІ ст. до н.е. на південь з півночі Греції стали проникати племена дорійців, що знаходились на рівні первіснообщинного ладу. У результаті цього на всій території Греції ...
Сутність держави. Функції держави
Щоб розкрити поняття держави, необхідно проникнути до її сутності. Сутність держави — це внутрішній зміст її діяльності, який виражає єдність загальносоціальних і вузькокласових (групових) інтересів громадян. Будь-яка держава, разом із вирішенням суто класових завдань, виконує й загальносоціальні завдання («спільні справи»), без яких не може функціонувати жодне суспільство. Це — засоби транспорту і зв'язку, будівництво шляхів, іригаційних споруд, боротьба з епідеміями, злочинністю, заходи щодо забезпечення миру та ...