Search:

Підхід до природи з точку зору нетрадиційних поглядів

Про віщунство і пророцтво.

Віщувати- це значить визначати майбутнє.

В духовному світі все можливе є завжди майбутнім. Вічність не має ні часу, ні простору, ні початку, ні кінця.

Обмеженість наших почуттів заважає нам бачити майбутнє, бо відчуття базуються на враженнях, які і є обмеженими.

Людина зі свого досвіду знає, що за сьогоднішнім вечором настане майбутній ранок, за весною наступить літо, з бруньки народиться квіточка.

Щоб пізнати, пророкувати майбутнє людини, потрібне не звичайне, а вище прозріння.

Чим більше людина має цього прозріння, тим глибше вона побачить майбутнє.

Наприклад, лікар, по лікуванню і наслідках лікування, може визначити чи виздоровіє хворий, чи помре.

Із поточного розподілу темпераментів людських характерів та законів Природи, їх наслідків, можна передбачити майбутнє.

Багато закрито від очей розумних людей, але людина із тонким розумом все бачить і може пророкувати.

Звірі є теж відповідно віщунами. Наприклад, собаки перед землетрусом виють, ластівки перед дощем літають низько над землею. Це пояснюється тим, що тварини і птахи чутливіші до інфразвуків.

Віра.

Віра, що властива людині є психічною якістю. Вона може бути вираженням об’єктивно існуючої, але ще не пізнаноі суті /необхідності/. Віра - це позиція, з якою ми дивимося на життя. Це впевненість в попередньо прийнятих іпотезах, які активізують вчинки людини в відповідності з нормами, які виходять із неї, цілями і уявленнями. У відповідності з цим вона окреслює межі, в яких є варіанти так званих доріг життя.

Кожна філософська або релігійна система обожнюе "шлях", який є зразком для наслідування і метою існування. Ось деякі характерні риси "шляху" в різних релігійних системах і зв’язані з ним постулати віри. Віра будуеться на емоційних і вольових зв’язках при повній відсутності пізнавальних елементів.

Пізнаючи природні закони і співвідносячись з ними, людине одержує можливість керувати природними і соціальними явищами. Таким чином підкоряю-чись природі, людина перетворюється в її господаря. Універсальним стимулом є воля до домінування, що властиве кожній людині. Одночасно з цим кожна особа володіє індивідуальними неповторними якостями. Особа людини визначаеться не тільки ім’ям, професією, соціальним станом, статтю, расою. Кожна людина є своєрідною і неповторною в своій складності і безконечністі. При цьому людина, як особистість унікальна, і з цієї точки зору безцінна. 0собистість - навічно визначена данність. Вона знаходиться в стані складної динаміки, яка визначаеться умовами існування і спадковими даними. У кожній особистості визначають наступні основні "рівні" зв’язані з різними аспектами цілісної поведінки:

а/ тілесний рівень, що охоплюе внутрішні і зовнішні рухи;

б/ емоційно-чуттевий рівень, що характеризує безпосередні реакції особис-тості на різні зовнішні і внутрішні фактори. Емоційний процес регулює поведінку людини. Утворені емоції породжують цілий ряд додаткових фізіологічних процесів, під дією яких формуеться визначений тип поведінки. Можна виділити такі емоційно-чуттеві стани: голод, спрага, приємний смак, насолода, огида, біль, володіння, статеве чуття, життерадісність, веселість, бадьорість, енергія, відчуття сили, спокій, відпочинок, почуття свободи, стомленість, слабість, безсилля, байдужість, печаль, страждання, образа. Раціональний рівень зв’язаний з процесами абстрактного мислення, логічними операціями аналізу і синтезу.

Розвиток гармонійної особистості включає як розвиток і удосконалення кожного із рівнів, так і їх оптимальна взаємодія. Посилений розвиток одного з них за рахунок інших приводить до дизгармонії особистості, що виражається в неадекват-них реакціях на визначені зов­нішні фактори.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45 
 46  47  48  49  50  51  52  53  54  55 


Подібні реферати:

Екологія. Антропогенний вплив на навколишнє середовище

У наш час людство переживає надзвичайно важливий, критичний період своєї історії – період небаченого досі, загрозливого для існування цивілізації зростання низки негативних факторів: деградації природи, деградації людської моралі, зростання бідності, поширення хвороб, голоду, злочинності, агресивності, зростання до критичного рівня конфлікту між техносферою і біосферою. Провідні вчені, мислителі і політичні діячі більшості країн світу докладають величезних зусиль у пошуках виходу з цього кризового стану. Природа, в якій ...

Екологічні проблеми людства

Життя нерозривно пов’язане з природним середовищем. На ранніх етапах свого становлення людина, користуючись продуктами природи, не завдавала помітної шкоди природним ресурсам. Але з посиленням практичної діяльності, пов’язаної з винаходом знарядь праці, вплив її на природу неухильно зростав. В останні десятиліття ХХ століття у зв’язку із високими темпами науково-технічного прогресу, небувалим розширенням сфер матеріального виробництва він став особливо значним і великомасштабним. Неухильно зростає населення нашої планети, ...

Вплив діяльності людини на стан біосфери

У процесі історичного розвитку людина поступово втрачала зв’язки з природою. На певному етапі розвитку цивілізації людина почала активно перетворювати природу і її вплив на довкілля зростав із кожним сторіччям, поки не став провідним екологічним фактором. Ці проблеми поставили людство на межу всеосяжної біосферної кризи, яка загрожує його існуванню. Протягом останніх 10 тис. років під впливом діяльності людини площа лисів на нашій планеті скоротилася не менш ніж на третину. Людина вирубує ліси, звільняючи площі під рілля, ...