Search:

Сучасне світове господарство. Полюси світового господарства

Машинобудування світу.

У промисловості економічно розвинутих країн на машинобудування припадає 25-40% вартості виробленої проми­слової продукції. Сучасні тенденції розвитку машинобудування пов'язані зі значним збільшенням витрат на НДДКР та зростанням виробництва в таких наукомістких галузях, як радіоелектроніка, приладобудування, ви­робництво комп'ютерів, офісного устаткування, сучасних засобів зв'язку, роботів, авіакосмічне виробництво. Тільки перша десятка країн спромо­жна виробляти всю номенклатуру машинобудівної промисловості. Це США, Японія, Росія, ФРН, Великобританія, Франція, а також, якоюсь мі­рою Китай, Канада, Італія та Україна. Сумарна частка цих країн у випус­ку продукції становить 3/4 світового показника.

Велика група промислове розвинутих країн Європи (особливо Ні­дерланди, Бельгія, Швеція, Швейцарія), а також Чехія, Іспанія, Польща та ін., нових індустріальних країн (Республіка Корея, Сінгапур, Бразилія, Мексика) та деякі країни Азії зі сформованою структурою господарства (Індія, Туреччина) спеціалізуються на випуску окремих видів машинобу­дування і виходять з ними на світовий ринок.

У більшості країн, що розвиваються, вже з'явилися окремі підпри­ємства машинобудування, а також металообробні та ремонтні майстерні, які обслуговують транспорт, гірничодобувну промисловість, сільське господарство, та займаються виготовленням найпростішого інвентарю.

Формування світової агропродовольчої системи.

Світова агропродовольча система (САПС) формується в результаті розвитку міжнародної кооперації у сфері виробництва та продажу продовольства, її матеріальну основу складають агропромислові комплекси (АПК), що включають у себе виробництво засобів виробництва, сільське господар­ство, яке виробляє продовольчу сировину і продукти харчування та переробку і збут сільськогосподарської сировини та продовольства.

Формування САПС не тільки не усуває, але й сприяє посиленню нерівномірності розвитку національних продовольчих систем, оскільки конкуренція та поділ праці виходять на глобальний рівень. Провідною ланкою САПС є розвинуті країни через те, що для АПК цих країн зов­нішньоекономічні ринки стають основним чинником економічного зро­стання. Це знаходить своє вираження у поглибленні спеціалізації та ко­оперування у виробництві продовольства, ресурсів для його виробницт­ва, взаємному посиленню руху капіталів і технологій.

Досвід розвинутих країн показує, що попит на продовольство практично безмежний при досягненні високих норм споживання. Удо­сконалення йде шляхом залучення до господарського обігу все нових рослин і їх видів, розширення асортименту, підвищення «зручності» продовольства (економії праці при приготуванні їжі), виходу на ринок товарів, що займають проміжне положення між продуктами харчування й медичними препаратами.

Прискорення економічного розвитку країн, що розвиваються, пе­ретворює їх у більш активну, хоча й залежну від розвинутих країн лан­ку САПС, у той же час ця двостороння залежність прискорює розвиток глобальної продовольчої системи. Країни, що розвиваються, намагаю­чись подолати своє відставання у виробництві й споживанні продоволь­ства, пришвидшують розвиток економіки, у тому числі й сільського го­сподарства. Це приводить не тільки до зростання імпорту продовольст­ва, але й до імпорту ресурсів, технологій і капіталів, необхідних для розвитку національних продовольчих систем.

Країнам з перехідною економікою належить скромне місце у сві­товій агропродовольчій системі, але їх частка в окремих регіонах до­сить суттєва. До загальних проблем, що стоять перед ними, належать: низька ефективність економіки, включаючи АПК, висока залежність від імпорту продовольства, ресурсів для його виробництва, недосконалість або відсутність елементів ринкового господарства тощо.

Посилюється вплив ТНК на розвиток САПС. У розвинутих країнах ТНК переважають у сільськогосподарських сферах національних АПК (сільськогосподарське машинобудування, харчова промисловість, торгів­ля, сфера обслуговування). У країнах, що розвиваються, ТНК сприяють розвитку сільського господарства, а часто є основою розвитку АПК і ла­нок з вирощування, переробки, упаковки та транспортування продукції.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 


Подібні реферати:

Валютні ринки. Регулювання міжнародних валютних відносин

План. 1.Суб”єкти валютного ринку. Об”єкт регулювання. 2.Механізм валютного регулювання. 3.Інструменти валютного регулювання. Література: І.М.Школа В.М.Козменко“Міжнародні економічні відносини “ Чернівці “Рута” ст.47--64 А.А.Мазаракі Є.М.Воронова “Міжнародні валютно-фінансові та валютно-кредитні відносини” Конспект лекцій Київ 1995 А.І.Кредісов “ Управління зовнішньоекономічною діяльністю” Київ 1998 ст 68-80 А. Гальчинський “ Теорія грошей” Київ 1998 ст 384-410. 1. Суб’єкти валютного ринку. Об’єкт регулювання. У валютних ...

Причини дефіциту фінансових ресурсів на фармацевтичному ринку

Дефіцит фінансових засобів, що виділяються на оплату медичних послуг і вартості медикаментів, є однією з важливих тенденцій, що впливають на розвиток сучасного фармацевтичного ринку. Рахують, що подальший ріст витрат на охорону здоров’я буде насамперед зумовлений двома факторами: “старінням” населення Землі (див. мал.), а також ростом потреб населення в підвищенні якості життя, в тому числі пов’язані зі станом їх здоров’я. Малюнок. Характеристика “старіння” населення Землі в 1995 р. і 2025 р. (за даними United Nations ...

Країни Центральної Азії

До складу регіону входять незалежні країни: Казахстан, Узбекистан, Киргизька Республіка, Туркменистан, Таджикистан. У них спільна історична доля та особливості господарювання. Водночас рівень соціально-економічного розвитку, особливості внутрішньополітичної ситуації, зовнішні політичні та економічні орієнтири, темпи та напрямки процесів перебудови спричинили наявність істотних відмінностей між країнами регіону. Центральна Азія — це значна територія від Західно-Сибірської низовини до Памірських гір, від Алтаю до Каспійського ...