Search:

Сучасне світове господарство. Полюси світового господарства

Прискореними темпами розвиваються обмін інформацією, будіве­льно-монтажними послугами, обслуговуванням придбаних машин, авто­мобілів тощо. Кредитно-фінансові відносини виявляються в наданні по­зик і кредитів, а в розвинутих країнах — також у вивезенні капіталу. За Існуючими оцінками, річний обсяг міжнародних фінансових операцій у 10-20 разів перевищує масштаби світової торгівлі, сягаючи 150 трлн до­ларів США. Майже 30% цієї суми припадає на США, по 15% — на Япо­нію та Великобританію. Потужними інвесторами є також ФРН, Франція, Італія. У 70-ті роки намітилася нова тенденція— значні інвестування країн-експортерів нафти— Саудівської Аравії, Кувейту, ОАЕ— в економіку європейських країн і США. Останнім часом до них приєдналися Республіка Корея, Тайвань.

У наш час все більшу роль у зв'язках між країнами відіграє міжна­родний туризм. Головним його регіоном була і залишається Європа. Прибутки від туризму досить вагомі для розвитку економіки ряду євро­пейських країн (Іспанія, Італія, Швейцарія тощо). Ще більшою мірою це стосується деяких країн, що розвиваються, для яких туризм став голо­вною галуззю міжнародної спеціалізації.

Зовнішня торгівля, вивіз капіталу інвестиції.

Інвестиції – витрати для придбання машин і устаткування, обладнання, для організації виробництва і формування виробничих запасів та ін.

Країни, торгуючи між собою, вдаються за до­помогою до світового валютного ринку. На ньому можна обміняти одну валюту на іншу або купити валюту для того, щоб розплатитися за екс­порт або імпорт. Коли б не було такого механізму, світове господарство залишилось би на рівні про­стого товарообміну (бартерної торгівлі), що прита­манний тільки слаборозвинутій економіці.

На світовому ринку праці склалась гру­па національних ринків праці, на які залучається іноземна робоча сила (США, країни Західної Євро­пи, нафтодобувні арабські країни). Основними по­стачальниками робочої сили на ці ринки є країни, що розвиваються. Особливо значні контингенти трудівників мігрують у пошуках роботи із Мекси­ки в США, із Західної Африки, Близького Сходу, Туреччини, а також із Південної Італії, Іспанії, Португалії в промислове ядро Європи. До цього долучається трудова міграція в Європу із постсоціалістичних країн з перехідною економікою.

Географія зовнішньої торгівлі і руху капіта­лу. Для більшості країн світу зовнішня торгівля - основна форма зовнішньоекономічної діяльності. Абсолютні та відносні показники експорту та імпорту країни віддзеркалюють розміри та особли­вості її участі в міжнародному поділі праці.

У рамках світового господарства сформувалося кілька основних центрів і на­прямів зовнішньоторгових зв'язків. Понад 2/3 обороту зовнішньої торгівлі припа­дає на взаємну торгівлю між економічно розвинутими країнами, в тому числі 1/3 - на США, ФРН та Японію. Отже, країни, що формують основні «полюси рос­ту», беруть особливо активну участь у міжнародному поділі праці: на Західну Євро­пу припадає понад 2/5 зовнішньоторгового обороту, на Північну Америку та Східну Азію - по 1/5. Напрями зовнішньоторгових зв'язків інших частин світу так чи інакше зорієнтовані на ці основні регіони інтенсивної зовнішньоекономічної діяль­ності.

Не менш яскраво це проявляється на ринку капіталу. Станом на початок 1992 року сумарні розміри зарубіжних інвестицій за період 1950-90 роки у світо­вому господарстві перевищили 1,5 трлн. доларів. Майже ЗО % цієї суми припада­ло на США, правда, і самі США залучали понад 20 % інвестицій з інших країн. По 15 % припадало на Японію та Великобританію. Потужними інвесторами були також ФРН, Франція, Італія, останнім часом до них долучилися Республіка Ко­рея, Тайвань, окремі нафтодобувні арабські країни. В 90-ті роки загальна зако­номірність руху капіталу полягала в тому, що чистим інвестором капіталу стають країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону (Японія, «далекосхідні тигри»). Країни Північної Америки активно як вивозять, так і ввозять капітал, Європа поступово перетворюється в імпортера капіталу. Стан економіки країн, що розви­ваються, і країн СНД дуже залежить від надходження прямих інвестицій та на­дання економічної допомоги зарубіжними країнами.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 


Подібні реферати:

Причини дефіциту фінансових ресурсів на фармацевтичному ринку

Дефіцит фінансових засобів, що виділяються на оплату медичних послуг і вартості медикаментів, є однією з важливих тенденцій, що впливають на розвиток сучасного фармацевтичного ринку. Рахують, що подальший ріст витрат на охорону здоров’я буде насамперед зумовлений двома факторами: “старінням” населення Землі (див. мал.), а також ростом потреб населення в підвищенні якості життя, в тому числі пов’язані зі станом їх здоров’я. Малюнок. Характеристика “старіння” населення Землі в 1995 р. і 2025 р. (за даними United Nations ...

Сучасне світове господарство. Полюси світового господарства

Сукупність різноманітних підприємств, що виробляють товари або надають послуги, утворює господарську систему. Світове господарство - система національних господарств, що пов'язані і взаємодіють за законами міжнародного поділу праці. Взаємодія національних господарств відбувається на основі різноманітних ви­робничих, економічних та політичних відносин, які реалізуються через зовнішню торгівлю, надання послуг, рух капіталу, обмін інформацією з наукових знань, обмін здобутками культури і через міграцію робочої сили. ...

Країни Центральної Азії

До складу регіону входять незалежні країни: Казахстан, Узбекистан, Киргизька Республіка, Туркменистан, Таджикистан. У них спільна історична доля та особливості господарювання. Водночас рівень соціально-економічного розвитку, особливості внутрішньополітичної ситуації, зовнішні політичні та економічні орієнтири, темпи та напрямки процесів перебудови спричинили наявність істотних відмінностей між країнами регіону. Центральна Азія — це значна територія від Західно-Сибірської низовини до Памірських гір, від Алтаю до Каспійського ...