Search:

Дружба народiв у творчостi Тараса Шевченка

Реферати » Твори шкільні » Дружба народiв у творчостi Тараса Шевченка

Усi ми знаємо Тараса Григоровича Шевченка як українського народного письменника, справжнього патрiота своєї нацiї. Майже усе написане ним було присвячене Українi, яку поет змальовував з великою любов'ю. Його заклик "Свою Україну любiть" проходить червоною ниткою через усю його творчiсть, так само, як мотив ненавистi до поневолювачiв рiдного народу. Але чи є це пiдставою вважати, що Шевченко ставив свою нацiю понад усе?

Може скластися таке враження - багато рядкiв його творiв присвяченi обвинуваченню царської Росiї або польської шляхти. Та лише на перший погляд. Тiльки в дуже обмежених людей патрiотизм набуває форми несприйняття i ворожого ставлення до усiх iнших нацiй. Тараса Шевченка ж обмеженою людиною назвати нiяк не можна.

"З його слiв я вперше зрозумiв, як треба любити батькiвщину i свiй народ" - пише про Шевченка... грузинський поет Акакiй Церетелi у статтi "Мої спогади про Шевченка", який вiдчув пiсля спiлкування з українсь ким Кобзарем спорiдненiсть доль двох настiльки рiзних народiв.

"Сей новий патрiотизм нашого поета, - уточнює цю думку Iван Франко, - ...основується свiдомо та твердо на любовi до всiх людей, на бажаннi загальнолюдського братерства, на прихильностi до всiх пригноблених i покривджених, мiж котрими перша i найближча серцю поета його рiдна Україна".

Для будь-якої людини є природним любити найрiднiше. Але вiддаючи серце близьким людям, наприклад, членам своєї родини, культурна людина не вважатиме ворогами усiх iнших людей лише за те, що вони не входять в коло "близьких". Те саме є справедливим i щодо ставлення патрiота до iнших народiв.

Так, нам вiдомо з творiв Шевченка, як вiн ставився до Росiйської iмперiї - "тюрми народiв". Вiн засуджував колонiальну полiтику росiй-ського царизму, увесь державний устрiй. Але саме Iмперiя, царизм були його ворогами - а не росiяни взагалi. "Москалi" як представники ворожого устрою - а не росiйського народу. Росiйський народ у його зображеннi був майже такою самою жертвою, як український та всi iншi народи, що входили до складу Росiйської iмперiї.

Од молдаванiна до фiнна
На всiх язиках все мовчить, -

пише Шевченко, але його спiвчуття поневоленим також охоплює усiх "од молдаванiна до фiнна". Поет закликає до солiдарностi мiж безправними народами, до їх об'єднання проти спiльного ворога - конкретно го суспiльного ладу.

Так само у "Гайдамаках" та iнших творах на iсторичну тематику, хоча у деяких героїв звучить ворожiсть до "ляхiв" взагалi, не слiд плутати їх слова з авторськими. Польський народ не був у розумiннi Шевченка ворогом українцiв, так само, як народ росiйський.

Так, упродовж рiзних iсторичних перiодiв певнi нацiї пригноблю ються представниками iнших, i образи за це часто живуть довше за власне поневолення. Але Шевченко не пiддається й таким образам. Вiн пам'ятає про спорiдненiсть мiж близькими нацiями краще, нiж про ситуативну ворожнечу.

Того ж батька, такi ж дiти, -
Жити б та брататься.
Нi, не вмiли, не хотiли,
Треба роз'єднаться! -

пише вiн про український та польский народи. До народного повстання гайдамакiв призвiв не конфлiкт мiж iнтересами саме народiв - винною є польська шляхта, а самi нацiї, на його думку, є братнiми. I пiзнiше, у вiршi "Ще як були ми козаками" , поет повертається до цiєї ж теми:

Отак-то, ляше, друже-брате!
Неситiї ксьондзи, магнати
Нас порiзнили, розвели...
Шевченко мрiє про об'єднання мiж слов'янськими народами:
Щоб усi слов'яни стали
Добрими братами,
I синами сонця правди...

Це - рядки з поеми "Єретик". До речi, образ ворога в цiй поемi грають вже не "москалi" чи "ляхи-шляхтичi", а нiмцi - чергове уособлення колонiальної полiтики, як такої, на прикладi конкретних iсторичних обставин.

Перейти на сторінку номер:
 1  2 


Подібні реферати:

Я хочу правдi бути вiчним другом i ворогом одвiчним злу

Якщо ти дiйсно служиш правдi, а не злу - Чому ж у щиростi вбачаєш крамолу? / В. Симоненко "Пильному" / Василь Андрiйович Симоненко -великий син України, її генiальний поет. Вiн умiв любити так щиро, так нiжно, так самозречено, як, мабуть, нiхто на землi. Умiв вiн i ненавидiти пiдлiсть, сваволю, лицемiрство. Василь Симоненко вимiрював людину, її цiннiсть передусiм дiєвою любов'ю до своєї землi, до рiдного народу. Осуджуючи певне конкретне зло, поет зазначає про першопричини, якi вбачає у невiдповiдностi ...

Драма втрати iдеалу

Свiй твiр "Перехреснi стежки" I. Франко друкував на сторiнках львiвського журналу "Лiтературно-науковий вiсник" упродовж 1900 року. Кiлька рокiв, що передували роботi над ним i дали авторовi матерiал для сюжету повiстi, були в його життi надзвичайно драматичними. Одним з важких випробувань, що випали на долю Франка, був остаточний розрив з його коханою - Ольгою Рошкевич, листування з якою тривало цiлих двадцять рокiв. Iсторiя їхнього кохання знайшла своє вiдбиття у показi любовної драми Рафаловича i ...

Чистiша вiд сльози хай буде (рiдна мова - найбiльша духовна коштовнiсть)

Нiжна душа мого народу бринить у словi. Слово, оповите любов'ю, вигранене вiчнiстю, музично-незбагненне i сонячно-прозоре, заходить у серце i настроює струни нiжностi. Нiжне українське слово будить у нас людину, воно освячене любов'ю до найдорожчого на землi, воно сходить зорею i яскравiє, доки людина живе для добра, доки мудрiсть i праця квiтчають землю, доки живе в людинi жага творiння. Таке воно, чисте i щире українське слово; така вона, рiдна мова - найбiльша духовна коштовнiсть, у якiй народ звеличує себе, ...