Проблеми захисту науково-технічної інформації
Нормативно-правові правила захисту науково-технічної інформації, що містить відомості обмеженого доступу, — це демократичні цінності, які в цивілізованих країнах оцінюються на рівні прав і свобод людини. Адже йдеться про інформаційні ресурси, що є національним надбанням. Вони повинні працювати на ефективний економічний і соціальний розвиток та національну безпеку країни. Захист прав суб'єктів України як усередині країни, так і в стосунках із зовнішнім світом має відбуватися на основі загальновизнаних цивілізованих нормативно-правових правил.
Проголошені «Концепцією» основні напрями державної політики в галузі національної безпеки в науково-технологічній сфері передбачають «комплексні заходи щодо захисту та розвитку науково-технологічного потенціалу».
Такі важливі складові національної безпеки, як потреби, цінності, інтереси, можуть бути реалізовані в разі проведення виваженої державної політики національної безпеки, що сприятиме встановленню цивілізованих відносин між владою і суспільством. А це ставить перед державною владою відповідальне завдання: забезпечити необхідний баланс між потребою у вільному обміні інформацією і припустимими обмеженнями на її поширення. Причиною таких обмежень можуть бути інтереси національної безпеки, суспільна необхідність або захист життя, здоров'я та гідності людини.
Таємниці — невід'ємна складова суспільного життя, частина правової системи. Водночас вони можуть бути мірилом для визначення політичного режиму в державі. Для будь-якого тоталітарного режиму характерна гіпертрофована секретність, надзвичайне розширення обсягів відомостей, що їх відносять до державних та інших передбачених законодавством таємниць. У демократичних же країнах увага акцентується на захисті прав людини та поглибленому правовому регулюванні відносин, пов'язаних з державною та іншими таємницями.
Сьогодні перед нашою державою стоїть завдання знайти цивілізоване, зорієнтоване на демократичні цінності, розв'язання проблем встановлення обмежень на поширення науково-технічної інформації, що містить відомості обмеженого доступу. А це означає, що необхідно дати чіткі відповіді на головні запитання: в чому полягає зміст обмеження доступу (тобто засекречування в науці); від кого і для чого потрібне обмеження доступу до науково-технічної інформації; за рахунок яких коштів формуватимуться витрати на засекречування в науці? На підставі цих відповідей і мають формулюватися норми, що регламентують правовий режим інформації.
Але поки що у цій справі надзвичайно багато лакун. Скажімо, досі законодавчо не визначені державні органи, які б виконували спеціальні функції у сфері охорони інформації з обмеженим доступом, що не становить державної таємниці. Те ж саме стосується сфери захисту особи, суспільства, держави від хибної, недостовірної, неякісної інформації.
Отже, надзвичайно актуальним завданням сьогодні є створення законодавчої бази для збереження і захисту науково-технічної інформації, вироблення загальновизнаних цивілізованих нормативно-правових правил у цій сфері.
Захист інформаційних ресурсів має бути логічно вписаний у систему національної безпеки як її важлива складова.
Література
1. Концепція (Основи державної політики) національної безпеки України: Схвалено Постановою Верховної Ради України 16.01.1997 № 3/97 ВР// Урядовий кур'єр. — 1997. — 6 лют.
2. Семин Г.К. Роль науки в российской государственности // Национальная безопасность и геополитика России. — 2002. — №1—2. — С. 99.
3. Власенко О.С. Книга памяти. — К.: МИИВИ, 2000. — 384 с.
4. Мунтян В. Фінансування Збройних Сил України: проблеми і перспективи // Дзеркало тижня. — 2002. — 7 верес.
5. Секретная информация в сфере национальной безопасности: Директива Президента США от 17.04.95, № 12958 // Сб. норм. док. № 19. — К.: Держкомсекретів України, 1999. — С. 2—27.
6. О государственной тайне: Закон Российской Федерации от 06.10.97 // Российская газета. — 1997. — 9 окт.
7. О соблюдении государственной тайны: Закон Китайской Народной Республики от 05.09.1988. Сб. норм. док. № 19. — К.: Держкомсекретів України, 1999. — С. 28—36.
8. Про державну таємницю: Закон України в редакції Закону від 21.09.99 // Голос України. — 1999. — 26 жовт.
Подібні реферати:
Класична модель наукового знання
На початку 80-х рокiв у фiлософських колах СРСР активно дискутувалося питання проблеми протирiччя мiж логiко-методологiчними дослiдженнями наукової дiяльностi та дослiдженнями соцiально-культурної детермiнованостi науки. Найбiльшого клопоту завдала проблема "стандартної моделi наукового знання". Стандартну модель, як правило, розглядають у виглядi логiко-методологiчної чи логiко-лiнгвiстичної реконструкцiї наукової теорiї. Ця концепцiя визнає, що реальнiсть в системi наукових знань репрезентується тiльки ...
Конвенціональна реконструкція основоположень висновків у науці
Визнання "пiзнавальностi природи" супроводжується в Пуанкаре чисельними зауваженнями i обмеженнями. Вiн вважає, що наука "може осягнути... не речi самi по собi, як думають наївнi догматики, а лише вiдношення мiж речами; i поза цими вiдношеннями немає пiзнаваної реальностi"[3. -с.268]. Проте, це твердження частково спростовується iншим висловом самого Пуанкаре: "Сказати, що наука не має об'єктивної цiнностi, тому що ми взнаємо за нею тiльки вiдношення, означає розмiрковувати ...
Інтерсубєктивна фальсифікація теорії в науковому пізнанні очима К.Поппера
Карл Поппер (1902-1994) - австрiйський фiлософ, що розпочав свою наукову дiяльнiсть у Вiднi (славнозвiсному центрi iндуктивних наук), а з 1946 р. - проф. Лондонської вищої школи економiки i полiтичних наук. Вiн автор концепцiї "критичного рацiоналiзму". Його погляди формувалися пiд значним впливом логiчного позитивiзму, проте свої головнi iдеї вiн створював на грунтi критики методологiчних принципiв iндуктивiзму. Спробуємо зрозумiти сенс двох найважливiших понять попперiвської методологiї - понять ...