Search:

Склад та види собівартості

Основними факторами зниження собівартості при поділі їх за другою ознакою є:

1. Впровадження передової техніки – механізація і автоматизація, електрифікація і хімікація виробництва, покращення конструкції виробів, впровадження передових технологічних процесів тощо;

2. Покращення організації виробництва на основі його концентрації та спеціалізації, удосконалення організації управління підприємством та більш раціонального територіального розміщення виробництва, покращення умов матеріально-технічного забезпечення та організації праці тощо;

3. Підвищення кваліфікації і культурно-технічного рівня робітників.

Якщо на підприємстві не обчислюють собівартість конкретних видів виробів, то збитковість одних видів продукції вуалюється прибутковістю інших, що заважає мобілізації резервів підприємства. Такі факти спостерігаються на передових і рентабельних підприємствах, де збитковість значної кількості виробів залишається непоміченою через високу рентабельність продукції в цілому. Тому, ще одним фактором зниження собівартості, є її обчислення по всій номенклатурі продукції.

Управління собівартістю продукції являє собою рутинний повторюваний процес, в ході якого постійно намагаються знайти можливість обгрунтованого зменшення витрат. В рамках одного виробничого циклу і в найбільш загальному вигляді цей процес може бути представлений у вигляді досить очевидних послідовних процедур:

® прогнозування і планування витрат (визначаються довго- і короткострокові тенденції змін окремих видів витрат, задаються їх орієнтири, що забезпечують вихід на певні значення показників прибутку і рентабельності);

® нормування витрат (встановлюються технічні обгрунтовані нормативи в натуральних і вартісних оцінках за окремими видами витрат, технологічними процесами, центрами відповідальності);

® облік витрат (враховуються витрати в заданій номенклатурі статей);

® калькулювання собівартості;

® аналіз витрат і собівартості (аналізуються фактичні витрати в порівнянні з плановими завданнями і нормативами, виявляються причини відхилень, визначаються резерви зниження собівартості);

® контроль і регулювання процесу управління витратами у випадку відхилення від запланованої динаміки витрат (вносяться поточні зміни до системи управління витратами, систем планування і нормування).

При аналізі та плануванні витрат і собівартості продукції найбільшого розповсюдження одержали дві класифікаційні ознаки: економічний елемент і стаття калькуляції.

При вивченні витрат за економічними елементами не беруть до уваги, де і з якою метою витрачається певний вид ресурсів, важливо лише, щоб витрати підприємства були однорідними за економічним змістом. Наприклад, витрати на придбання палива є витратами одного елементу, незалежно від того, як це паливо використовувалося – безпосередньо у виробництві чи на опалення приміщень. Класифікація витрат за економічними елементами – єдина та обов’язкова для всіх виробничих підприємств промисловості. Вона охоплює сировину й основні матеріали; куповані вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру; допоміжні матеріали; паливо зі сторони; заробітну плату основну і додаткову; відрахування на соціальне страхування; амортизацію основних фондів; інші грошові витрати. Витрати на сировину, матеріали, паливо, енергію, амортизацію відображають величину витрат минулої уречевленої праці, решта елементів витрат (заробітна плата з відрахуваннями на соціальні заходи) є витратами на оплату живої праці й утворює частину новоствореної вартості.

Головне завдання вивчення собівартості продукції за економічними елементами – визначення величини витрат живої та минулої праці, співвідношення між ними. Отримані дані використовують для обчислення чистої продукції галузі і національного доходу країни. Отже, вирахувавши з валової продукції в діючих оптових цінах промисловості матеріальні витрати, отримують обсяг чистої продукції. Оскільки класифікація витрат за економічними елементами відображає витрати підприємства, пов’язані з виробництвом продукції, її ще називають кошторисом витрат на виробництво, з її допомогою підсумовують витрати підприємства незалежно від номенклатури продукції, яку воно випускає. Вивчення структури собівартості продукції за економічними елементами дає змогу визначити роль окремих елементів собівартості в загальних витратах, виявити резерви зниження собівартості за рахунок змін у співвідношенні між уречевленою і живою працею, розкрити їх вплив на зміну продуктивності суспільної праці.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 


Подібні реферати:

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Законодавчо-нормативна база: Закон України від 11.12.91 р. № 1963-ХП "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" в редакції Закону України від 18.02.97 р. № 75/97-ВР із змінами та доповненнями. Податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин І механізмів є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах. Платники ...

Судово-бухгалтерська еспертиза

1. Шахматні відомості: їх будова і порядок запису Шахматна відомість призначена для аналізу і контролю за проведеними операціями. Занесені в неї підсумки по вертикалі і горизонталі дають уявлення про проведені обороти за рахунками, що дає можливість наочно проконтролювати кожний рахунок. Бухгалтер може проаналізувати стан кожного рахунка і перевірити правильність формування бухгалтерських записів. Дана відомість може бути відображена за будь який необхідний період. Контроль здійснюється на основі даних ...

Функції фінансово-господарського контролю та аудиту уформуванні ринкових відносин

Перехід України до ринкових відносин можливий за умови демонополізації, роздержавлення і приватизації еконо­міки. Монополізація засобів виробництва в руках держави призвела до гіпертрофованого централізму в управлінні еко­номікою. Держава одноосібне вирішувала питання структури народного господарства, інвестиційної, фінансової та подат­кової політики. Це сприяло вихованню покірного, байдужого до результатів своєї праці трудівника. Заробітна плата нара­ховувалася не за кінцевими результатами виконаної роботи, а ...