Search:

Усне ділове спілкування, публічний виступ, телефонна розмова

Якщо вам вручають таку картку, пам'ятайте: треба дотримуватися правил ґречності й не просити написати номер телефону.

4. Картка для неофіційних намірів містить лише прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання. Таку картку зазвичай вручають дамам.

5. Сімейна (спільна) візитна картка, що містить прізвище, ім'я, по батькові кожного з членів подружжя. Ці картки можуть містити номер телефону, а також бути без нього.

Візитними картками обмінюються зразу після того, як особи були представлені один одному. Вручається візитна картка так, щоб новий знайомий міг прочитати текст.

ІІ. Форми ввічливості

Часто можна почути, що етикет, його норми – це анахронізм, достатньо чемності та ввічливості. Так, але при цьому людині треба пам’ятати про те, що вона сама прагне: як і в якому оточенні існувати, який імідж мати (це слово найбільш вживане, і воно зближує повсякденні норми поведінки з діловими нормами спілкування), а все це, зрештою, допоможе їй зробити з себе те, що вона буде в змозі запропонувати оточуючим. Річ у тім, що сьогодні, на порозі тисячоліття, роль активного міжособистісного спілкування зростає, як би скептично на цей тезис не реагували деякі люди. Наш час – час комунікацій, і не тільки електронно-комп’ютерних: так чи інакше, але споживачами будь-якої продукції залишаються люди, тому в процесі спілкування нам доводиться пам’ятати про деякі правила поведінки:

1 На вулиці та вдома

Ну що б, здавалося, можна сказати з цього приводу ново­го, що не було б відомим усім без винятку? Але як часто поруч з нами виникають ситуації, які змушують нас червоніти, приміром, молодий чоловік кричить «Привіт!» своєму знайомому з іншого боку вулиці, перекрикуючи гудіння проїжджаючих мимо автомобілів та лякаючи немовлят, яких матусі провозять в колясках тро­туарами. Або на прийомі: з ким треба привітатися (а з ким необов'язково) і в якій формі краще це зробити? Звісно, все це умовності, але такі, без знання яких Людина може опини­тись у неприємному становищі.

При випадковій зустрічі із знайомим на вулиці достатньо усміхнутися та кивнути. Якщо є можливість зупинитись та поговорити - особливо в громадських місцях - це треба зроби­ти так, щоб не заважати тим, хто поряд з вами. Якщо ваш знайомий досить далеко (а ви знаходитесь у приміщенні), мо­жете помахати йому рукою. При зустрічі, що не має офіційного характеру, у відповідь на привітання можна сказати «Привіт», відповідь «Здрастуйте» виглядає як більш церемонна. Але після офіційного знайомства сказати «Салют» або «Здорово», ясна річ, неприпустимо. Побажання «Доброго ранку» звучить менш офіційно, тоді як «Доброго дня» та «Доброго вечора» - більш церемонно.

Якщо людина здається знайомою, завжди краще кивнути або злегка вклонитися. При цьому не треба ображатися на тих, хто не привітався з вами: часто це буває на вулиці, при побіжній зустрічі, а причиною може бути як неуважність, так і поганий зір - зважайте на це, перш ніж образитись. В кіноте­атрі, театрі, церкві, ясна річ, не треба починати розмову, поки не закінчиться служба або сеанс.

Якщо ви зустрілись із знайомим у приміщенні - який би пост ви не займали - не забувайте з усмішкою привітати чи то президента компанії, чи то вахтера, а якщо при цьому прозву­чить й ім'я того, з ким вітаються, - йому це буде вдвічі приємніше. Але пам'ятайте: не треба самим заводити бесіду «ні про що», якщо начальник сам не виявив свого бажання в цьому.

Останнім часом питання типу «Як ви живете?» не викли­кають емоційного відгуку з боку того, кого про це запитують, тим більше, що поставлене в такій формі питання наче перед­бачає детальну відповідь, тому краще сформулювати привітан­ня по-іншому. Якщо вже вас привітали в такій формі – краще відповісти «Спасибі, добре» або «Добре, дякую Вам».

Не зайвим буде сказати про те, що коли в домі, куди ви прийшли, вас познайомили з прислугою, вам достатньо буде усміхнутися зі словами «Привіт» чи «Здрастуйте», додавши до цього ім'я покоївки чи прислуги в тій формі, в якій вам їх представили господарі: «Привіт, Анно» або «Здрастуйте, пані Ковальчук». Обмінюватися з ними рукостисканням чи почина­ти розмову – зайве.

Інколи ми опиняємось в ситуації, в якій треба «закругли­ти» бесіду - коли нам нудно або нецікаво. В такому разі треба просто сказати: «Ігорю, мені дуже приємно було з Вами поба­читись, але, на жаль, я маю йти, інакше запізнюсь на ділову зустріч (до лікаря і т. ін.). Кланяйтеся від мене (кому) і - до побачення!» Якщо поряд незнайомі люди, – легким уклоном та усмішкою попрощайтеся з тими, хто в цю мить дивиться на вас: не намагайтеся звернути увагу на себе тих, хто не знає, що ви йдете. Але якщо ви знаходитесь у когось у гостях - не забудьте знайти господаря чи господиню та попрощатися з ними, але так, щоб це було непомітно, інакше гості зрозумі­ють це як знак, що і їм час іти - і зустріч буде зіпсовано.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Подібні реферати:

Мовні особливості вираження гумору

Вступ В довготривалій боротьбі за свою національну ідентичність український народ виявляв не лише героїзм та волю до перемоги, а й розвивав критичне світосприймання. Це було своєрідним засобом духовного утвердження і самозахисту. Національна специфіка гумору є історично змінною, вона обумовлена постійними зрушеннями в соціально-політичному та економічному житті народу. Однак вивчення сміхової культури в історичному контексті ще не стало предметом глибинної уваги істориків. А між тим жарти добре розкривають вдачу людей. Про ...

Іноземна мова як навчальний предмет

1. Цілі та зміст навчання а початковому, середньому та старшому ступені На початковому ступені закладаються основи володіння іноземної мови: формуються слуховимовні, лексичні, граматичні та орфографічні навички, розвиваються вміння в аудіюванні, говорінні, читанні та письмі в межах вимог програми для середньої школи. Аналіз вимог програми свідчить про пріоритет мети навчання усного мовлення. Усна основа організації навчального процесу з іноземних мов, як свідчать результати методичних досліджень, позитивно впливає на ...

Давність української мови

Займаючись довший час порівнянням арійських мов, я прийшов до висновку, що українська мова є старшою не лише за усі слов'янські, не виключаючи й так звану старослов'янську, але й за санскрит, давньо-грецьку, латину та інші арійські (індо-європейські) [Підкреслення у тексті та коментарі у квадратних дужках мої - перекладач]. Та між тим українська мова до цього часу не має навіть впорядкованого словника! [Наприкінці 19 сторіччя це дійсно було так через заборону у Російській імперії освіти та книгодрукування ...