Search:

Український Севастопіль (Шевченко і Севастополь…)

Далі по Приморському бульвару - Будинок дитинства та юнацтва. До перевороту 1917 року це була водолікарня, на базі якої після був заснований Інститут фізичних методів лікування. В 1922 році тут перебував видатний поет, перекладач, художник, літературознавець і мистецтвознавець, філософ, кримський краєзнавець Максиміліан Олександрович Кирієнко-Волошин, нащадок запорізьких козаків, уродженець Києва.
Вірші Шевченка Волошин знав з дитинства. В його бібліотеці в Коктебелі було львівське видання «Поезії Тараса Шевченка» 1902 року. Багато про Шевченка розповідала Волошину Катерина Юнге, його сусідка по Коктебелю, дочка віце-президента Петербурзької Академії мистецтв графа Ф. П. Толстого, котрий багато зробив для звільнення Шевченка і дім котрого поет «вважав своїм”(Юнге була свідком багатьох подій життя Шевченка і залишила детальні спогади).

На Приморському бульварі побувало немало друзів, знайомих і навіть родичів Шевченка. Родичкою Тараса Шевченка була перша дружина Леоніда Андреєва Шурочка Велігорська. Це онука дружини Варфоломія Григоровича Шевченка троюрідного брата Тараса Григоровича і свояка ( брат поета Йосип був чоловіком сестри Варфоломія Мотрі). Внучата небога Тараса Шевченка мала великий вплив на Леоніда Андреєва, її всі любили. На превеликий жаль, вона трагічно померла.

Зараз у Севастополі вже 30 років мешкає праправнучка Шевченка по лінії його старшої сестри Катерини Тамара Дмитрівна Красицька, дочка письменника-шевченкознавця Дмитра Филимоновича Красицького. Вихованка КиЇвськвго університету, географ за фахом, вона працювала начальником міського управління охорони довкілля. В 1991 році було створено родинну громаду «Шевченкові нащадки». Ініціатором створення громади стала родина Красицьких. В березні 1992 року громада перетворилась на Всеукраїнський благодійний культурно науковий фонд Тараса Шевченка. Його очолила двоюрідна сестра Тамари Дмитрівни. Отже, рід Тараса живе і буяє, і одна з гілок його квітне в Севастополі.

А тепер згадаймо деяких знайомих Шевченка, котрі бувалн в Севастополі. Серед них - князь П.А. Вяземський, відомий російський поет. Шевченко зустрічався з ним у Жуковського. Близькі були стосунки Шевченка з А. М. Майковим, автором кількох віршів про Севастопіль. В 1860 році вони разом виступали в Петербурзі на літературних вечорах. Одним з найближчих друзів Шевченка був видатний український історик 1 письменник М.І. Костомаров, котрий за власним висловом «пошатался по улицам Севастополя”.

А ось і Севастопільський художній музей. Він посідає цікаву збірку картин західноєвропейських, російських і українських художників. Серед тих, які побували в Севастополі і з ними був знайомий Шевченко, варто назвати І.К.Айвазовського, якого поет згадував в своїй повісті «Художник», а також братів Чернецових, знайомих йому з часу його навчання в Академії.

Переїдемо тепер на майдан Ушакова до готелю «Україна». Він стоїть на місці, де в середині минулого століття був будинок театру, а майдан називався Театральним. В цому театрі в 1846 році в кількох спектаклях грав великий актор і приятель Шевченка М.С. Щепкін. І хоча між ними була велика різниця в віці (26 років), поет і актор зробилися великими друзями. Шевченко присвятив йому кілька віршів. Коли Тарас Григорович прибув до Москви, він мешкав у Щепкіна.

Слід згадати і те, що Щепкін приїздив до Севастополя разом з Бєлінським, з котрим Шевченко зустрічався в Петербурзі в 1839 році. Та їх стосунки далі знайомства не зайшли. Шевченкові ілюстрації Бєлінський оцінив позитивно, але поезію негативно. Коли Шевченка було засуджено до заслання, Бєлінський писав про нього, як про «осла, дурака й пошлеца, а сверх того горькото пьяницу». Українську мову він називав «свинячою», хоча її не знав. «Что ж до малороссиян, - писав він,- то смешно й думать, чтоб из их поэзии могло что-либо развиться» .

З осіб, що були в Севастополі, негативно ставився до Шевченка також Фет. Він не схвалював дружби Тургенєва та інших російських письменників з Шевченком, творчості якого не знав і не хотів знати.

Складніші були стосунки Шевченка з І. С. Аксаковим, який був в Севастополі в серпні 1856 року як інспектор інтендантства Кримської армії. Шевченко познайомився з усією родиною Аксакових в 1858 році і був прийнятий дуже гарно. Він високо цінував деякі вірші Аксакова, а той друкував в своєму журналі твори Шевченка. Головне, що різнило Шевченка з Аксаковим та іншими російськими слов'янофілами - їх небажання визнати українців, а також білорусів окремими націями, визнати їх мову і літ- ературу, що цілком співпадало з тогочасною русифікаторською політикою уряду імперії.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Подібні реферати:

Моє рідне село Княжичі

Село Княжичі За переказом, ще в княжі часи, тут мав свій дверець Соловей-розбійник. Пізніше мав князь, ймовірно, Володимир Мономах. Перші літописні згадки про Бронь-Княжу відносяться до 1125-1147 рр. Польська королівська грамота згадує про Княжичі, як поселення монахів у 1489 р. Здавна через село при переправі через річеньку Дарниця проходив древній торговий Залозний путь. У середні віки княжицькі землі належали родині Албеєвичів-Солтанів. На початку XIXстоліття село стає центром Княжицької волості. В останні роки тут ...

Туризм – як форма природокористування

Туризм – як форма природокористування Людина, суспільство не може не впливати на природу. Навіть у період свого відпочинку людина так чи інакше взаємодіє з природою. Особливо ця взаємодія відбувається через такий активний вид відпочинку як туризм. Туризм походить від французького “tourisme” – прогулянка подорож – подорожі у вільний час пов’язані з від’їздом за межі постійного проживання , один з видів активного відпочинку, який поєднує відновлення продуктивних сил людини з оздоровчими , пізнавальними , спортивними та ...

Село моє, для мене ти єдине

Земля, зігріта серцем. Я люблю моє рідне село. Не уявляю себе окремо від Замулинець. Нелегко говорити про те, що ти більш за все любиш і до чого звикла з дитинства. Почнеш розповідати, і весь час здається, що забула найголовніше. Тому я вирішила показати окремі години, іноді навіть хвилини його життя, життя його людей. * * * Коли на плечі будинків повільно опускається вечір, а моє село лежить на березі серед сутінків, які гойдаються на деревах, електричних проводах, я також стою перед ним на мокрій прохолодній землі. Село ...