Search:

Відносини власності

Монополія породжувала паразитизм і загнивання. Це проявило­ся в таких явищах:

одержавлення власності призвело до ігнорування особистих інтересів. Незаперечним, по суті, стало те, що суспільна влас­ність — це власність усіх, але нікого зокрема, що соціалістичне виробництво існує для задоволення потреб усіх, але нікого зок­рема. Економічний розвиток здійснювався під гаслом побудови світлого майбутнього для всіх, хоч логічніше було б спочатку побудувати його для кожного, а потім для всіх;

одержавлення власності породжувало відчуження від неї трудя­щих; вони втрачали почуття господаря, а, водночас, і зацікав­леність у раціональному використанні народного багатства, що неминуче вело до величезних втрат у суспільстві. При цьому необхідно розрізняти зв'язок "відчуження — привласнення" за умов приватної і суспільної власності. За приватної власності відчуження обов'язково пов'язане з привласненням: якщо від однієї особи щось відчужують, то хтось інший обов'язково при­власнює це "щось".

За суспільної власності те, що відчужується, являє собою сус­пільний продукт і витрачається на суспільні потреби. Проте нерідко це виявляється в колосальних надлишкових витратах (грандіозні будови, які не дають народногосподарського ефекту, втрати і псування продукту після його виробництва, які інколи до­сягають 40% і більше, тощо). Все це, звичайно, породжує бай­дужість до суспільної власності, ставлення до неї, як до нічиєї.

На перший погляд здається, що держава виражає інтереси всьо­го нараду, тому й свою власність використовує для задоволення загальнонародних потреб. Однак у будь-якому суспільстві існує державний апарат, тобто певне коло людей, які, виступаючи від імені суспільства, мають можливість самостійно, на свій розсуд вирішувати суспільні справи й управляти іншими людьми. За таких умов індивідуальні, корпоративні інтереси конкретних осіб державного апарату можуть набути самодостатнього зна­чення, в результаті відбувається підміна загальнонародних інте­ресів індивідуальними й корпоративними. Тобто державна фор­ма власності за нерозвинутої демократії (і політичної, й еко­номічної) приховує в собі можливість появи під прикриттям за­гальнонародної власності елементів корпоративного та індивідуально-егоїстичного привласнення.

Дані процеси мо­жуть багаторазово посилюватися тим, що від імені держави ви­ступають міністерства, відомства та їхні численні органи, які мають свої особливі інтереси, здатні піднятися над суспільни­ми.

Необхідність різноманітних форм власності.

Об'єктивною необхідністю суспільного розвитку є існування різноманітних форм привласнення. До основних причини цього явища можна віднести: різний рівень розвитку продуктивних сил і усуспільнення ви­робництва в різних секторах народного господарства. Ще зберігаються стійкі й значні розриви в технічному рівні на окре­мих підприємствах, у різних галузях, регіонах, умовах праці то­що. Недарма інколи говорять про технологічну багатоу­кладність сучасної економіки. Все це неминуче зумовлює різно­манітність форм господарської діяльності, ускладнює структуру відносин власності; розвиток під впливом НТП взаємозв'язаних процесів — концен­трація диференціація. Усуспільнення виробництва в еко­номічній літературі пов'язується переважно з концентрацією виробництва, з усуспільненням привласнення. При цьому упус­кається досить важливий момент, що НТП не лише не згортає, а навпаки, посилює диференціацію, відгалуження, а також виник­нення нових підприємств і виробництв. У результаті структура виробництва перебудовується, ускладнюється, виникають нові, відносно самостійні ланки. Відкриваються можливості для дрібного виробництва та індивідуальної трудової діяльності. Все це не може не урізноманітнювати як суб'єктів власності, так і форми власності. Досвід розвинутих капіталістичних країн свідчить, що НТР не лише не виключає різноманітності форм господарювання, а й, на­впаки -, вимагає підтримання такої різноманітності. Отже, різноманітність форм привласнення і господарювання — потреба не ли­ше сьогоднішнього, а й завтрашнього дня.

Таким чином, уявлення про те, що суспільна власність має ли­ше одну (державну) форму реалізації, суперечить загальним зако­нам економічного розвитку. Трагічним фрагментом в історії нашої країни стало надзвичайне перебільшення ролі вольового моменту у створенні форм власності. Наслідок — виникнення відповідного апарату, його бюрократизація і дедалі зростаюча влада бюрократії. Відносини власності в нашій країні мають бути докорінно пере­будовані.

РОЗДІЛ 3. Роздержавлення та приватизація в Україні

3.1 Приватизація державного майна в Україні

Основні правові положення приватизації в Україні були визна­чені "Концепцією роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду". Концепція передбачала введення безко­штовних приватизаційних сертифікатів на придбання виробничих фондів, землі і житла, взаємну конвертацію приватизаційних па­перів, а також вільний вибір громадянином як об'єктів, так і за­собів приватизації (за приватизаційні сертифікати, особисті кошти чи кредитні ресурси). Широкі поняття й уявлення, сформульовані в Концепції, були обмежені або скасовані при прийнятті законів про приватизацію відповідних об'єктів, закон про приватизацію землі був прийнятий тільки в 2001 році.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17 


Подібні реферати:

Податки

ЗМІСТ Вступ …………………………………………………………. 3 2.“Реформування податкової системи в її переорієнтації із суто фіскальних цілей на регулюючі” П л а н: 1) Суть та функції податків ……………………………….. 6 Податкова система , її принципи побудови та призначення…………………………………………. …... 8 Бюджетно-податкова політика ………………………...10 Використання економічних мультиплікаторів для прогнозування та регулювання економічних явищ …16 Реформування податкової системи.Зростання ролі податків як регулятора економіки……………………. 30 Вплив економічної кризи ...

Державний бюджет

“Единим хорошим бюджетом є збалансований бюджет” Адам Сміт, 1776 р. “Хорошим правилом є те, що бюджет ніколи не повинен бути збалансованим - крім моменту, копи надлишок, що стримує інфляцію, змі­нюється на дефіцит, щоб боротися зі спадом”. Воррен Сміт, 1955 р. Адміністративно-командна економічна політика в СРСР призвела до нерівномірного економічного розжитку усіх регіонів, ство­рення неструктуризованого, неефективного та однобокого народ­ногосподарського комплексу. Функціонування адміністративно-командної системи сприяло ...

Інфляційні процеси в Україні

Вступ. Інфляція як специфічна якість паперових грошей відома вже багато століть. Ще у 18 ст. з’явилася велика кількість наукових робіт, в яких розглядалась залежність між кількістю золота, срібла в Європі, ростом цін та розвитком виробництва. Більшість авторів стверджували, що ціни не обов’язково зростають, коли для забезпечення більших обсягів виробництва використовуються додаткові обсяги срібла та золота. І хоч сама по собі кількість грошей не має абсолютно ніякого економічного значення, процес збільшення кількості ...