Search:

Відносини власності

Юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні зобов'язання через свої органи, що діють відповідно до закону, інших правових актів та установчих документів. Порядок призначення чи обрання органів юридичної особи визначається установчими документами. В передбачених законом випадках юридична особа може набувати цивільні права та брати на себе цивільні обов'язки через своїх учасників.

В установчих документах визначаються джерела формування майна юридичної особи, порядок розпорядження майном, розподілу прибутків і збитків . Юридичні особи відповідають за своїми зобов'язаннями всім належним їм майном. Засновник (учасник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями засновника (учасника), за винятками, передбаченими законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Перелік майнових об'єктів, джерела формування власності юридичних осіб(господарських товариств, кооперативів, громадських і релігійних організацій, об'єднань тощо) передбачені в законах України "Про власність", "Про господарські товариства", "Про споживчу кооперацію", '"Про сільськогосподарську кооперацію1', "Про об'єднання громадян" та ін.

Аналіз норм вищезазначених законів дає підстави зробити узагальнюючий висновок про те, що у власності юридичних осіб може бути будь-яке майно виробничого і невиробничого призначення, за винятком того, яке за законодавством України не може перебувати у власності відповідних юридичних осіб або може бути об'єктом виключно державної власності.

1.3 Відносини власності у змішаній економічній системі

Суспільний лад, який прийшов на зміну феодалізму, спочатку називався розпливчато й не досить зрозуміло — "громадянським суспільством". Французькі історики, які описували Велику фран­цузьку революцію, визначили поняття "класи", і тоді новий сус­пільний лад стали називати "буржуазним" — за назвою панівного класу.

З появою наукових праць А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса, які розкрили суть капіталу як основного економічного відношення буржуазного ладу, це суспільство дістало назву, яка вживається й нині, — "капіталізм".

У рабовласницькому суспільстві не лише засоби виробництва, а й сам виробник були власністю господаря. Останній міг безкарно вбити свого раба, як міг зламати будь-яку річ, що належала йому. Раба в стародавньому світі вважали живим товаром, існувала відкрита експлуатація.

За феодалізму встановлюється інша форма приватної власності — повна власність на землю і неповна на працівника виробництва, тобто кріпосного селянина, якого феодал не міг убити, але міг про­дати і купити. Кріпак володів дрібними знаряддями виробництва. Основною формою реалізації феодальної власності, як і за рабст­ва, була відкрита експлуатація.

Основу економічної системи капіталізму становить приватно­капіталістична власність. У дрібному товарному виробництві приватна власність на засо­би виробництва базується на особистій праці їхнього власника. У цьому ЇЇ відмінність від усіх інших форм приватної власності. На ранніх етапах розвитку капіталізму існувала повна індивідуальна приватна власність на засоби виробництва. Без­посередні виробники — були позбавлені засобів вироб­ництва, а отже, і засобів існування. Робітничий клас юридично є вільним класом.

Капіталіст не мо­же ні купити, ні продати, ні примусити робітника працювати на се­бе. Але щоб одержати засоби для утримання себе і своєї сім'ї, робітник змушений добровільно найматися на капіталістичну фаб­рику і там зазнавати експлуатації. Капіталістична експлуатація ба­зується не на прямому насильстві, як це було за рабства й фео­далізму, а на економічному примусі до праці. Матеріальна основа виникнення відносин експлуатації криється в самому виробництві, у здатності робітника створювати додатко­вий продукт: робітник спроможний своєю працею утримувати не лише себе, а й іншого.

Державна власність — форма власності на засоби виробництва, за якої володарем їх виступає держава. Так, у ФРН на державний сектор припадає 98% видобутку кам'яного вугілля, 70% виробництва електроенергії, 93% залізничних і 100% авіаційних перевезень, близько 70% виплавки алюмінію, понад 40% суднобудування, 11% виплавки сталі. Приблизно такі ж дані характерні й для Англії, Австрії, Італії, Франції. Державна власність, крім виробничих підприємств та інфраст­руктури, включає рухоме й нерухоме майно, необхідне для функ­ціонування адміністрації, армії, поліції; фонди соціальної інфраст­руктури — освіти, соціального забезпечення, охорони, здоров'я то­що; засоби державно-кредитної системи.

Як показує досвід розвинених країн, є дві основні причини, що викликають необхідність державного підприємництва:

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17 


Подібні реферати:

Споживання та заощадження

Зміст План..................................................................................................3 І. Вступ................................................................................................4 ІІ. Споживання та заощадження...................................................6 2.1.Теорія життєвого циклу споживання і заощадження.....9 2.2.Заощадження та їх витрачання..........................................11 2.3.Функції споживання.............................................................13 ...

Інфляційні процеси в Україні

Вступ. Інфляція як специфічна якість паперових грошей відома вже багато століть. Ще у 18 ст. з’явилася велика кількість наукових робіт, в яких розглядалась залежність між кількістю золота, срібла в Європі, ростом цін та розвитком виробництва. Більшість авторів стверджували, що ціни не обов’язково зростають, коли для забезпечення більших обсягів виробництва використовуються додаткові обсяги срібла та золота. І хоч сама по собі кількість грошей не має абсолютно ніякого економічного значення, процес збільшення кількості ...

Державний бюджет

“Единим хорошим бюджетом є збалансований бюджет” Адам Сміт, 1776 р. “Хорошим правилом є те, що бюджет ніколи не повинен бути збалансованим - крім моменту, копи надлишок, що стримує інфляцію, змі­нюється на дефіцит, щоб боротися зі спадом”. Воррен Сміт, 1955 р. Адміністративно-командна економічна політика в СРСР призвела до нерівномірного економічного розжитку усіх регіонів, ство­рення неструктуризованого, неефективного та однобокого народ­ногосподарського комплексу. Функціонування адміністративно-командної системи сприяло ...