Search:

Відносини власності

по-перше, намагання ліквідувати слабкі ланки в структурі наці­ональної економіки. Наприклад, після Другої світової війни найслабшими ланками англійської економіки були транспорт і енерге­тика. Вони вимагали великих капіталовкладень з тривалим стро­ком обороту коштів, що робило їх мало привабливими для приват­ного капіталу. Націоналізувавши ці галузі, держава взяла на себе всі обов'язки щодо їх технічного переозброєння і розвитку;

по-друге, бажання прискорити науково-технічний прогрес. Роз­робка і створення дослідних зразків машин і технологічних ліній стали справою дорогою і ризикованою, тому фірми, не завжди на­важуються вкладати кошти в ті напрями наукових досліджень, успіх і вигідність яких не гарантовані. Держава, виступаючи ініціатором технічного прогресу, бере на себе величезні затрати, пов'язані з ризиком втрати вкладених капіталів. Так, наприклад, була створена атомна промисловість у США, Великобританії, Франції. Розвиток державної власності часто має суперечливий ха­рактер, проте не заперечує того факту, що сучасна держава є круп­ним власником.

Колективна власність коопера­тивів, що виникають на ґрунті добровільного усуспільнення їхніми членами всіх або частини належних їм засобів вироб­ництва, а також грошових внесків (паїв). Спочатку кооперативні підприємства виступали у формі споживчих і постачально-збуто­вих. Вони будувалися на основі пайових внесків. Вперше спожив­чий кооператив був створений в Англії в 1844 р. під назвою «То­вариство справедливих рочдельських піонерів». Основними його принципами були: торгівля лише доброякісними товарами; про­даж товарів за готівковий розрахунок за середніми цінами; роз­поділ прибутку між членами пропорційно їхнім закупкам; посту­пове нагромадження паю, що оплачується незначним процентом; рівність голосів незалежно від придбаних паїв.

Закупівельно-збутові кооперативи — це об'єднання дрібних товаровиробників. Вони ставили за мету організувати вигідніший збут продукції членів кооперації, спільну закупку сировини і зна­рядь виробництва, а також предметів особистого споживання.

Пізніше створюється широка мережа кооперативних підпри­ємств їх сьогодні можна кваліфікувати як кооперацію виробничу, житлову, кредитну, споживчу, промислову, збутову, сільськогос­подарську, постачальну.

Кооперативні форми діяльності — невід'ємна частина госпо­дарського життя більшості країн. За деякими оцінками, сьогодні в усьому світі діє близько 1 млн. кооперативних організацій по­над 120 видів, які об'єднують приблизно 600 млн. чоловік.

Найміцніші економічні позиції в кооперативній сфері діяль­ності капіталістичних країн належать сільськогосподарським ко­оперативам, тобто самодіяльним організаціям фермерів, які об'єднуються для спільного виробництва і переробки сільського­сподарської продукції або для забезпечення економічних потреб їхніх індивідуальних господарств. Так, у середині 80-х років у країнах Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС) на фермерські кооперативи припадала більш як половина сумарно­го обороту кооперативного сектора економіки.

Сьогодні в країнах Скандинавії кооперативи реалізують на внутрішніх і зовнішніх ринках до 80%, а в Японії — понад 90% товарної продукції аграрного сектора. В Нідерландах цей показ­ник дорівнює 60-65%, у ФРН, Франції та Іспанії — 50-52, у США, Великобританії, Італії і Бельгії — 30%.

Нерідко кооперативи є домінуючими не лише на внутрішньо­му, а й на зовнішньому ринках. Наприклад, у Франції, Італії, Португалії і ФРН, виноробство яких значною мірою визначає кон'юнктуру на світовому ринку вина, 35-46% (у Франції до 70%) його виробництва і збуту здійснюють кооперативи.

Важливою діяльністю кооперативів є виробниче постачання фермерських господарств. Так, на закупівельно-постачальні коо­перативи у країнах ЄС припадає приблизно 50% обсягу поставок товаровиробникам необхідних їм засобів виробництва. У таких країнах, як Норвегія, Фінляндія, Швеція, цей показник дорівнює приблизно 60%, а в США — 26%.

Звичайно, кооперативам нелегко вести виробничу діяльність, конкуруючи з монополіями. Однак за багаторічну свою історію вони змогли вкорінитись, створити розгалужену систему з міцною матеріально-технічною базою, розвинутою інфраструк­турою і стійкими виробничими зв'язками.

Серед різних форм власності особлива роль належить корпора­тивній формі, фактично всі крупні корпорації будуються на акціо­нерних засадах. Акціонерний капітал виник ще в період капіталізму вільної конкуренції. Вже тоді розміри окремих капіталів виявилися недостатніми для створення таких крупних підприємств, як залізниці, канали, морські порти, гігантські заво­ди, електростанції тощо. Тому капіталісти стали об'єднувати свої капітали шляхом створення акціонерних товариств.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17 


Подібні реферати:

Інфляція - суть, види, джерела, наслідки, зв‘язок з безробіттям

Зміст. Вступ. Суть і види інфляції. Джерела інфляції. Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Рання крива Філіпа. Сучасне тлумачення взаємозв’язку інфляції та безробіття. Наслідки інфляції. Висновок. Вступ. Найефективнішим індикатором “здоров’я” економіки країни є її фінансовий стан. Адже фінансова система забезпечує не тільки взаємозв’язки в економіці, вона є одним з найвпливовіших важелів макроекономічного регулювання, інструментом за допомогою якого уряди мають змогу регулювати економічним розвитком. Саме тому ...

Сутність та роль бюджету в соціально-економічних процесах

ПЛАН Вступ Сутність та роль бюджету в соціально-економічних процесах. 2. Структура бюджету. 3. Становлення бюджетної системи України. 4. Розвиток концепцій реформи системи міжбюджетних відносин в Україні. 5. Шляхи стабілізації бюджетної системи України. Висновки Перелік використаної літератури Додатки Вступ. Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні ...

Сутність та фактори економічного зростання

План. Поняття економічного зростання. Фактори та особливості економічного зростання. 1. Економічне зростання – це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим. Економічне зростання являє собою зростаючу здатність економіки до реалізації своїх виробничих можливостей. Сутність економічного зростання полягає у розширеному відтворенні тих самих товарів і послуг з використанням незмінної технології. На відміну від економічного зростання, економічний розвиток можна визначити як перехід від одного стану ...