Search:

Відносини власності

В цивілізованому суспільстві, де переважає високомеханізоване та автоматизоване виробництво, нетрудові доходи не завжди ма­ють соціально несправедливий характер. Застосування капіталу підвищує продуктивну силу працівника і капітал має "власну про­дуктивність". Доход, що походить від капіталу, логічно має при­власнюватися власником капіталу. Якщо, наприклад, за рахунок коштів акціонерів здійснена технічна реконструкція підприємства і завдяки цьому зросли його доходи, то останні мають виплачува­тись у формі дивідендів власникам акцій.

Суспільній власності притаманне спільне привласнення засобів виробництва і виробленого продукту. її можна представити у двох основних видах: як власність народу в цілому і як власність окре­мих колективів. Реально ж у господарській практиці вона виступає в формах державної і колективної власності.

Донедавна в економічній літературі приватна і суспільна влас­ність розглядалися як антиподи, тобто такі, що заперечують одна одну і не можуть разом співіснувати. Навіть і сьогодні подібні міркування інколи висловлюються.

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою переконливо доводить, що в цивілізованому суспільстві поруч існують різні ти­пи і форми власності, доповнюючи одна одну і урізноманітнюючи та загачуючи економічне життя. В кожному суспільстві є галузі, які можуть успішно розвиватися переважно на основі приватної влас­ності — це, в основному, сфера обслуговування. Сучасна індивіду­алізація виробництва також більшою мірою зорієнтована на при­ватну власність. Водночас технологічний процес в окремих галу­зях вимагає їх усуспільнення державою або окремим колективом (залізниця, транспорт, зв'язок та ін.).

Таким чином, приватну і суспільну власність не варто протис­тавляти, і вважати, що одна з них більші прогресивна, а інша —ре­гресивна.

Прогресивний економічний розвиток завжди передба­чає взаємодію цих двох типів власності, водночас не заперечую­чи того, що один з них може переважати в окремі періоди і етапи розвитку людського суспільства. Відносини власності виникають і у процесі господарського ви­користання майна, коли власник засобів виробництва сам не веде господарську діяльність. Він надає можливість іншим особам володіти його майном на конкретних умовах. Тоді між власником і підприємцем виникають відносини використання майна. Під­приємець одержує юридичне право володіння і користування чу­жою власністю. Прикладом цього може бути оренда—договір про надання за певну плату майна якого-небудь власника для тимчасо­вого користування іншим особам. Аналогічні відносини виника­ють на державних підприємствах — між державою як власником засобів виробництва і трудовими колективами, в акціонерних товариствах і кооперативах тощо.

Власність економічно реалізується, коли приносить доход її суб'єкту. Такий доход може бути виражений прибутком, або різно­го роду платежами.

Відносини власності охоплюють всю економічну систему і, природно, обумовлюють відносини з приводу виробництва, роз­поділу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг. З пробле­мами власності ми стикаємося щоденно протягом всього життя. В основі численних конфліктів — від дрібної лайки в транспорті до світової війни — лежить невміння або небажання розмежувати "моє" і "чуже". Результатом невизначеності поняття "наше" є без­господарність.

Іноді ставлять знак рівності між власністю і виробничими відносинами в цілому, цілковито їх ототожнюють. Дане тлумачен­ня власності не враховує тієї обставини, що в системі виробничих відносин кожного суспільства поряд з елементами, що безпосеред­ньо характеризують привласнення людьми певних благ, є елемен­ти, пов'язані з привласненням речей опосередковано, в кінцевому підсумку, наприклад, значна частина організаційно-економічних відносин з приводу концентрації, спеціалізації, кооперації, конку­ренції, взаємодопомоги, обміну виробничим досвідом тощо. У таких випадках економічні відносини не пов'язані з поточним споживанням речей, а залежать від власності, визначаються нею, але самі не є власністю.

Отже, власність — це ядро системи виробничих відносин, серцевина кожного суспільного способу виробництва, її назива­ють ще основним, визначальним виробничим відношенням.

Власність визначає цілі й мотиви розвитку виробництва. Будь-які докорінні зміни в економічних відносинах мають починатися з очевидних перетворень у відносинах власності. Без цього неможна досягти яких-небудь істотних зрушень у господарському житті.

Як живий організм людини відштовхує й поглинає чужорідні тіла, так і економічна система не сприймає часткових нововведень, розчиняє їх у своєму середовищі. Зламати адміністративно-ко­мандну систему управління можна було лише шляхом позбавлення її власності.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17 


Подібні реферати:

Податки

ЗМІСТ Вступ …………………………………………………………. 3 2.“Реформування податкової системи в її переорієнтації із суто фіскальних цілей на регулюючі” П л а н: 1) Суть та функції податків ……………………………….. 6 Податкова система , її принципи побудови та призначення…………………………………………. …... 8 Бюджетно-податкова політика ………………………...10 Використання економічних мультиплікаторів для прогнозування та регулювання економічних явищ …16 Реформування податкової системи.Зростання ролі податків як регулятора економіки……………………. 30 Вплив економічної кризи ...

Державний борг. Обслуговування та управління

ЗМІСТ Вступ 2 I. Державний борг та його види 3 1.1. Державний борг України 4 II. Вивчення міжнародного досвіду врегулювання боргових проблем 9 III. Розв’язання боргової проблеми в Україні 12 3.1. Боргові парадокси і орієнтири державних запозичень 16 IV. Динаміка державного боргу України 19 Висновок 23 Список використаної літератури: 25 Вступ Борг є важливим елементом кругообігу “доходи-витрати”. Коли в економіці зростають доходи, зростають і заощадження, які повинні бути використані домашніми господарствами, фірмами та ...

Державний бюджет

“Единим хорошим бюджетом є збалансований бюджет” Адам Сміт, 1776 р. “Хорошим правилом є те, що бюджет ніколи не повинен бути збалансованим - крім моменту, копи надлишок, що стримує інфляцію, змі­нюється на дефіцит, щоб боротися зі спадом”. Воррен Сміт, 1955 р. Адміністративно-командна економічна політика в СРСР призвела до нерівномірного економічного розжитку усіх регіонів, ство­рення неструктуризованого, неефективного та однобокого народ­ногосподарського комплексу. Функціонування адміністративно-командної системи сприяло ...