Search:

Інвестиційна діяльність

Виокремлюють такі основні етапи руху вироб­ничих інвестицій, або інвестиційного процесу: перший — реалізація інвестиційного попиту (нагромадження), тобто процесу створення ви­робничих потужностей; другий — процес виробництва продукції (інвестиційних або споживчих товарів, робіт, послуг); третій — реаліза­ція продукції, одержання доходу; четвертий — розподіл доходу, форму­вання інвестиційного попиту. Сукупність зазначених етапів руху інвес­тицій становить кругообіг інвестицій. З наведеної схеми випливає також, Що інвестиційна діяльність відбувається як у сфері виробництва, так і у сфері обертання (обміну). У сфері виробництва інвестиційна діяльність означає створення нових інвестиційних товарів, що мають матеріально-речову форму. Це, зокрема, будівництво виробничих споруд і комуніка­цій, виробництво устаткування, видобування сировини, підготовка квалі­фікованих кадрів тощо. Зазначена інвестиційна діяльність, тобто ство­рення нових інвестиційних товарів, включається до складу кругообігу інвестицій конкретного підприємства тільки за умови її здійснення у власних виробничих цілях. Якщо ж нові інвестиційні товари виготовля­ються для інших економічних суб'єктів, то це різновид основної діяль­ності фірми.

В умовах високого рівня розвитку продуктивних сил, постійного по­глиблення поділу праці, що зумовлює підвищення її ефективності, істот­но зменшується потреба створення (будівництва, виробництва) інвести­ційних товарів для організації власного виробничого процесу. Звичайно необхідні товари і послуги купуються на ринках інвестиційних товарів. Отже, у сучасних умовах інвестиційна діяльність відбувається переваж­но у сфері обміну і виражається у формі купівлі-продажу товарів та по­слуг на ринках інвестиційних товарів. Виходить, для ринкової економіки замкнутий на підприємство кругообіг інвестицій так само нехарактер­ний, як і замкнутий обіг продукту і доходу.

Навіть за умови рівномірного розширення кругообігу інвестицій, про­дукту і доходу на певному підприємстві залишається різною тривалість кругообігу на різних підприємствах. Крім того, при безперервному осіданні інвестицій (формуванні нагромаджень) у межах певного під­приємства нові інвестиційні проекти воно реалізовуватиме дискретно.

Нагромадження не відповідатимуть обсягу реалізованих інвестицій, тоб­то витратам на реалізацію інвестиційних проектів. Це призведе до не­рівномірного збільшення кругообігів інвестицій, продукту і доходу. Така нерівномірність позначиться на капітальній структурі підприємства, що стане неоптимальною з погляду максимізації прибутку. В умовах конку­рентних ринків покупців це, у свою чергу, може призвести до втрати по­зицій на ринку і навіть до банкрутства. Таким чином, різна тривалість кругообігів інвестицій на різних підприємствах, а також нерівномірність кругообігів інвестицій, продукту і доходу в межах одного окремо взято­го підприємства зумовлює необхідність розширення інвестиційного про­цесу за межі підприємства, формування на основі одиничних, окремих кругообігів інвестицій єдиної інвестиційної системи.

Створення єдиної інвестиційної системи стає можливим з розвитком кредитної системи й інститутів ринку цінних паперів (фондового ринку). Кредитна система акумулює всі грошові нагромадження країни. Тим са­мим вирішується суперечність між нагромадженням та інвестиціями, що виникає під час організації виробничого процесу підприємцями — фі­зичними або юридичними особами. Це означає, що коли бракує власних нагромаджень, індивідуальний або інституціональний інвестор може одержати кредит у банку на інвестиційні цілі. І навпаки, за наявності

І тимчасово не використовуваних нагромаджень інвестори можуть дати їх банку в борг на певний термін за певну плату (депозитний відсоток).

Таким чином, істотно підвищується мобільність капіталів, зростає швид­кість їх переміщення у сфери економіки з найвищою нормою прибутку. Водночас прискорюється процес вирівнювання норми прибутку в націо­нальному масштабі. Це дає можливість уніфікувати "ціну" позичкового капіталу як на грошових ринках, так і на ринках капіталів. Отже, фор­мується суспільна оцінка граничної ефективності, результативності ви­користання інвестиційних капіталів. Ця оцінка — позичковий відсоток — е індикатором інвестування в будь-якій формі, у будь-якій сфері еконо­міки, визначає нижній граничний "поріг" прибутковості інвестиційних проектів.

Така оцінка з'являється з розвитком акціонерних товариств, появою Корпоративних цінних паперів. На відміну від "ціни" позичкового ка­піталу, що відображає суспільне необхідну норму винагороди за корис­тування позиковими ресурсами, тобто граничну норму ефективності ви­користання цього капіталу, оцінки прибутковості ринків інвестиційних формуються під впливом інших системоутворюючих чинників.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7 


Подібні реферати:

Різновиди цін для виробника

Залежно від способу встановлення, суб'єктів ціноутворення, сфери застосування тощо та відповідно до чинного законодавства в Україні застосовуються різні види цін і тарифів. За способом встановлення ціни і тарифи поділяються на: вільні ціни і тарифи, що в свою чергу поділяються на договірні та ціни, що їх встановлюють самостійно підприємства та організації. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів; державні ...

Особливості промислового перевороту в Західній та Східній Україні

Промисловий переворот в Україні в складі Російської імперії розпочався пізніше, ніж у Великобританії, США, Франції, майже одночасно з Німеччиною у 30-40-х і завершився в 70-80-х роках XIX ст. Запізнення промислового перевороту пояснювалось економічною відсталістю Російської імперії. Протягом Першої половини XIX ст. продовжувала існувати феодально-кріпосницька система, що гальмувала розвиток сільського господарства, формування ринку вільнонайманої робочої сили для промисловості. У першій третині XIX ст. більшість підприємств ...

Економічний контроль в Україні

Фонд державного майна України Міністерство економіки України Міністерство фінансів України Міністерство праці України Міністерство статистики України Національний банк України Спеціалізовані органи контролю Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування Аудиторські організації (фірми) Внутрішньо-системний Внутрішньо-господарський Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України) Державна інспекція України по захисту прав споживачів ...