Search:

Сергій Олександрович Єсенін

Після закінчення учительської школи у травні 1912 року юнак вирушив до Москви. Батьки сподівалися, що Сергій вступатиме до учительського інституту, проте він категорично відмовився. Юнак підготував рукописний збірник із 16 кра­щих своїх віршів і хотів добиватися визнання як поет. Родичі не вірили в його по­етичні здібності й радили обрати більш практичну професію. Однак Сергій наполіг на своєму — приїхавши з провінції до Москви, він бере участь у літературних вечо­рах, знайомиться з московськими поетами та письменниками. На нього звертають увагу. У цей час Єсенін працює у книжковій крамниці, потім коректором у друкар­ні, а вечорами відвідує в народному університеті лекції з літератури. Він багато пи­ше і постійно розсилає свої вірші до редакцій газет і журналів, проте безуспішно.

Лише в січні 1914 року дитячий журнал «Мирок» опублікував вірш Єсеніна «Береза». Після цього й інші дитячі журнали почали друкувати твори молодого ав­тора, адже його вірші, присвячені красі російської природи, були дуже милозвуч­ними і зрозумілими дітям. З одного боку, співпраця з дитячими журналами була ве­ликим успіхом для простого сільського хлопця, з іншого — Сергій усвідомлював, що пише чудові вірші й може стати відомим поетом, але для цього потрібно публі­куватися в серйозних столичних виданнях. Він вирішує їхати до столиці — Петро­града (у 1914 році Санкт-Петербург перейменували в Петроград), де було зосере­джене літературне життя країни. «Під лежачий камінь вода не тече. Славу треба брати за роги»,— сказав 19-річний юнак друзям і, зібравши речі, поїхав до Петро­града, де в нього не було навіть знайомих.

Коли навесні 1915 року Єсенін приїхав до Петрограда, йшов перший рік сві­тової війни (Німеччина оголосила війну Росії 1 серпня 1914 року). Ця подія викли­кала вибух патріотизму, літературне життя нуртувало, постійно проводилися творчі вечори — це був «внесок діячів мистецтв у оборону». У день приїзду молодий поет іде в редакцію відомого журналу і добивається, щоб йому дали адресу знаменитого російського поета Олександра Блока. Без вагань він прийшов до Блока додому і ска­зав, що хоче почитати йому свої вірші. Олександр Блок був суворим критиком і ду­же об'єктивно оцінював поетичну творчість колег— це знали всі, однак він одразу помітив неабиякий талант юнака. Блок написав записки в редакції відомих журналів з рекомендацією розглянути вірші Єсеніна.

Несподівано для Сергія всі його вірші були із захватом прийняті в редакціях і надруковані. Єсенін за два тижні став знаменитим. «Моя лірика жила однією вели­кою любов'ю— любов'ю до батьківщини»,— так оцінював свою творчість сам по­ет. Його надзвичайно ліричні вірші про Росію, про красу її природи, про рідне село відразу стали популярними на хвилі патріотичного піднесення. Усі хотіли бачити в молодому поеті самородка — вихідця з народних глибин, що прийшов пішки з Ря­занської губернії до столиці з торбою віршів.

У Петрограді Єсенін потрапив до кола «мужицьких поетів», вихідців із селян, які писали «народною мовою» про самобутність російського народу та про його на­ціональні традиції. Головним у своїх віршах «мужицькі поети» вважали «селянсь­кий дух». Вони не були такі талановиті, як Сергій, але добре розуміли, чого хоче публіка. І ось молодий поет, одягнений «по-народному» в сорочку навипуск та чо­бітки, разом з новими друзями стає постійним відвідувачем салонів багатіїв та арис­тократів. Симпатичний та завжди усміхнений «золотоголовий ангел», «російський Лель» своїм зовнішнім виглядом та віршами викликав замилування великосвітських паній, які чекали від нього простої сільської поведінки та рязанської вимови. Сергій розуміє, що це підробка під вульгарні смаки, але вважає таку поведінку необхідною для підтримання популярності.

Незважаючи на салонний спосіб життя, Сергій Єсенін інтенсивно працював, оскільки не мав постійного місця роботи, а жив з гонорарів за вірші. Вільний графік роботи поета мав і свої позитивні сторони — Єсенін, який завжди багато читав, те­пер зміг втамувати цю спрагу. Він не лише студіював класиків літератури, а й ціка­вився усіма сучасними йому письменниками та поетами, як російськими, так і зару­біжними. Зокрема Сергій дуже любив твори Джека Лондона, які в той час регулярно видавалися,— він купував усі книги цього автора, як тільки вони виходили з друку.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Подібні реферати:

Твори письменників XIX—початку XX ст

XIX ст. було періодом Інтенсивного розвитку художньої літератури для дітей і молоді в багатьох країнах світу. На початку XIX ст. виникає наука фольклористика. Вчені фольклористи збирали І вивчали зразки усної народної поезії, в тому числі й народні твори для дітей. Казки, легенди й пісні почали друкувати для дитячого читання. Першими такими. вченими були німецькі філологи брати Грімм, які видали збірку народних казок для дітей у 1812 р, Брати Якоб Грімм (1785—186?) і Вільгельм Грімм (1786— 1859), хоч за освітою були юристи, ...

Російська поезія

На зламі ХІХ-ХХ ст. російська поезія, як і західна, теж переживає бурхливий розвиток. У ній домінують авангардистські й модерністські тенденції. Модерністсь­кий період розвитку російської поезії кінця XIX - початку XX ст. називають «срібним віком», російським поетичним ренесансом. Ідейним підґрунтям розвитку нової російської поезії став розквіт релігійно-філософської думки, який відбувається в Росії на межі ХІХ-ХХ ст. Нова філософія постає як кригична реакція на позитивізм другої половини XIX ст. з його раціональ­ним ...

Пошуки краси в оточенні вульгарного буржуазного існування в збірці «Квіти зла» Шарля Бодлера

Шарль Бодлер належить до тих поетів, які не знайшли розуміння і визнання у сучасників. Чи­тачі вважали його небезпечним аморальним бого­хульником, анархістом, напівбожевільним. Лише окремі, переважно діячі мистецтва, вбачали в Бодлерові великого поета. Таке ставлення до нього пояснюється насамперед тим, що з ранньої юності і до самої смерті Бодлер перебував у стані конф­ронтації з тогочасним суспільством. Цей конфлікт був непримиренним, що й зробило неможливою будь-яку іншу розв'язку, крім трагічної, для по­ета. Доля ...