Search:

Бюджетна система України

У зв’язку з цим пошук форм і методів зміцнення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є досить актуальним завданням. Тут має бути щонайменше дві мети. Госпрозрахункові ланки економіки повинні мати нормальні умови для господарської діяльності та бути зацікавленими у кращому використанні всіх видів ресурсів, а місцеві Ради – у стабільному економічному зростанні та підвищенні ефективності всіх видів діяльності. Цього можна досягнути, якщо основу доходної частини бюджетів становитимуть платежі за ресурси. Такий підхід економічно обґрунтований, оскільки забезпечує реалізацію права власності місцевої Ради на ресурси, надані в розпорядження і користування суб’єктам господарювання. Прив’язка доходів місцевого бюджету до платежів за ресурси створює умови, за яких місцеві Ради увійдуть до системи ринкових відносин як рівноправний партнер. Важливо, що платежі за ресурси запобігатимуть марнотратству при їх використанні, а місцеві Ради будуть зацікавлені в розширенні відтворення ресурсів та посиленні контролю за їх використанням.

Місцеві Ради народних депутатів самостійно визначають напрями використання коштів своїх бюджетів. Ці бюджети містять видатки на фінансування підприємств та організацій місцевого господарства, на фінансування здійснюваних місцевими органами заходів у сфері освіти, культури, охорони здоров’я, фізичної культури, соціального забезпечення, на утримання місцевих органів влади та управління.

На сьогоднішній день залишається проблема ефективного використання бюджетних коштів в умовах адміністративної реформи. Досить велика сума бюджетних коштів витрачається на утримання апарату управління. Аналізуючи ці витрати у динаміці, спостерігається тенденція до їх підвищення: якщо у 1991 році витрачалося 1.2 % ВВП, то в 1998 році – 3.3 %. Центральний апарат Президента складає 1000 осіб, Кабінету Міністрів – 900. В Україні нараховується близько 80 міністерств і комітетів (в тому числі держкомітети), відомств, агентств, головних управлінь. Така структура управління державою неефективна, вона породжує бюрократизм і не дає можливості оперативно вирішувати питання. Відповідно до Закону України "Про держбюджет на 1999 рік” витрати на державне управління скорочені на 80 млн. грн.

До речі, апарат Президента США налічує 430 осіб (міністри, клерки, чиновники) на 250 млн. чоловік населення. В Угорщині, де населення 10 млн. чол., апарат Президента складає всього 33 чиновника. В областях України, де чисельність населення складає від 800 тис. до 3 млн. чол., апарат управління нараховує кількість в межах 400-500 чиновників, кожний з яких має від 3 до 9 заступників, персональні машини. Кабінети, секретарів, помічників, найсучасніші комунікаційні засоби. В Україні відповідно до Указу Президента проведені адміністративні реформи, спрямовані на скорочення кількості міністерств, комітетів та управлінь, але помітного результату поки що не відчувається.

Що стосується державного бюджету за 1999 рік, то номінальні доходи зросли на 22 %. Навіть за такого рівня номінального зростання державного бюджету встановлені Законом на 1999 рік доходи були недовиконані на 4.05 млрд. грн. (17%), а планові показники, на основі яких були розроблені ліміти видатків, - на 11,3% (2522 млн. грн.).

Різке погіршення в останні місяці року ситуації із надходженнями до державного бюджету готівкових коштів та неможливість здійснювати заплановані обсяги запозичень на зовнішньому та внутрішньому ринках призвели до стрімкого скорочення рівня фінансування видатків, що, в свою чергу, погіршило і показник фінансування, який скоротився у листопаді до 72,3% визначеного лімітами обсягу. Проведення в грудні взаємозаліків на суму 406,8 млрд. грн. дало змогу в грудні вийти на рівень фінансування у розмірі 121,5%, а за результатами року – на 95,7%.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Подібні реферати:

Індикативне планування

План СУТНІСТЬ ІНДИКАТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ В УКРАЇНСЬКОМУ ТА ІСТОРИЧНОМУ ДОСВІДІ, ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ У СВІТОВІЙ ПРАКТИЦІ. ЗМІСТ ІНДИКАТИВНОГО ПЛАНУВАННЯ. ХАРАКТЕРИСТИКА ЙОГО ОСНОВНИХ РОЗДІЛІВ І ПОКАЗНИКІВ. ПОРЯДОК РОЗРОБКИ ІНДИКАТИВНИХ ПЛАНІВ І МЕХАНІЗМ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ. 1. Важливе місце у впливі держави на економічні процеси займає індикативне планування. Воно є адекватною ринковим відносинам формою макроекономічного планування. Індикативне планування принципово відрізняється від директивного планування способами досягнення цілей, ...

Вади ринкового саморегулювання

Кожне суспільство має вирішити три фундаментальні пробле­ми: що виробляти (які товари і послуги та в якій кількості)?; як ви­робляти (за допомогою яких обмежених ресурсів і технологічних засобів)?; для кого виробляти ці товари (хто їх споживатиме)? Обмеженість економічно­го потенціалу країни можна проілюструвати за допомо­гою графіка межі виробничих можливостей. Якщо результати виробництва (товари чи послуги, які споживаються або використовуються у дальшому виробництві) умо­вно поділити на дві групи (наприклад, суспільні ...

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Сутність та види зовнішньоекономічної діяльності

План Вступ Засади зовнішньоекономічної діяльності в Україні. Види регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Висновок Література Міжнародні економічні відносини є однією з найбільш динамічно розвинутих сфер економічного життя. Економічні зв'язки між державами мають багатовікову історію. Протягом сторіч вони існували переважно як зовнішньоторговельні, вирішуючи проблеми забезпечення населення товарами, що національна економіка робила неефективно чи не робила зовсім. У ході еволюції зовнішньоекономічні зв'язки ...