Search:

Інкрустація різьблених виробів

Виготовляти вироби бондарським способом можна, використовуючи деревину різних порід, але оскільки виготовлення їх однакова, то ми будемо орієнтуватися на деревину з найпоширенішого карпатського дерева – смереки.

ЗАГОТОВКА МАТЕРІАЛУ

Для виготовлення бондарського посуду в основному засто­совують колену деревину різних порід. Колені заготовки легко обробляються простим бондарським інструментом у різних на­прямках. Підбір матеріалу для виготовлення бондарських ви­робів має важливе значення. З давніх-давен для виготовлення і зберігання напоїв — вина, коньяку та пива — застосовували бочки, виготовлені тільки з деревини дуба, в яких напій висто­ювався і зберігався дуже довго. Деревина дуба дуже міцна, тверда, дає можливість виготовляти посуд великої місткості, але в ній є багато барвників, дубильних речовин танідів, тому для зберігання молочних продуктів вона не годиться.

Як згадувалося вище, дерев'яний посуд можна виготовляти із різних порід дерева, які мають добру розколюваність і не мають специфічного запаху, — берези, осики, верби, ясена, бука та інших.

Із хвойних порід дерева придатні майже всі, але деякі з них важко обробляються, як, наприклад, ялиця, модрина.

Найбільш поширеним матеріалом на Гуцульщині є деревина смереки. Вона м'яка, легко розколюється, добре обробляєть­ся, має приємний біло-охристий колір, який при довгому збе­ріганні виробів набуває золотисто-охристого відтінку.

Проте з якого б матеріалу ми не виготовляли посуд, він повинен мати найменше природних вад.

Не придатна для роботи деревина, в якій є сучки, завилькуватість, кривизна, косошарість та інші вади, тому що така деревина важко обробляється, псує зовнішній вигляд виробів.

Підготовку матеріалу можна поділити на певні етапи:

— заготовка колод із стовбура дерева. Найбільш придат­ною є серединна частина стовбура, в якій знаходиться най­менше природних вад, на відміну від вершинної і прикорене­вої. Вибираємо найбільш рівну, пряму частину довжиною близь­ко один метр від кореневища;

— пиляння «ковбків» на довжину дог із запасом не менше п'яти сантиметрів;

— розколювання «ковбків» на колениці в радіальному на­прямку, спершу на четвертини, а потім ще раз на тонші частини, обов'язково в радіальному напрямку. При розколюванні колениць на заготовку, тобто найтоншу частину, з якої будемо вистругувати догу, обов'язково відкидаємо гострий край, який міститься ближче до серцевини. Доги, виготовлені із коленої деревини таким способом, легко обробляються, не коробляться, дають малу усушку, а вироби не деформуються, мало розси­хаються;

— складання наколених загото­вок у «штабелі» на сонячному, доб­ре провітрюваному місці, де вони підсушуються до стану повітряної во­логості і стають придатними для обробки.

Коли заготовки висушені, при­ступаємо до виготовлення дог.

Наскільки добре висушено заго­товки, можна перевірити на дотик рукою: сира дога — холодна, а суха — тепла; а також на вагу: сира — важча, суха — легша. Це видно і при обробці: суха стружеться добре, легко, а сира — погано, заминається, на ній лишається ворс.

Саме з доги, яку на Гуцульщині часом називають «клепка», починається бондарський виріб.

Вистругуємо догу в такій послідовності. Колену заготовку закріплюємо одним кінцем у затискачі вісного стільця, натис­нувши на підніжку, яка в нас називається «постолом». Вісним ножем відповідного радіуса заокруглення, залежно від діамет­ра посудини, обробляємо опуклу поверхню, а потім — вгнуту. Товщина доги на всій довжині повинна бути однаковою.

Дальша обробка полягає в тому, що догам треба надати малопомітної клиноподібної форми по довжині і нахил боко­вої грані строго по радіусу посудини. Для перевірки правиль­ності форми доги можна зробити заздалегідь малюнок вер­хнього і нижнього діаметра посудини — це дуже важливо для початківців.

Клиновидну форму, а також нахил бокової грані надають догам за допомогою ножа, сокири, фуганка або півфуганка.

Далі приблизно підраховуємо, скільки потрібно дог для даної посудини. Почергово обробляємо одну за одною, складемо їх у «поставник» — пробний обруч розміром майбутньої посуди­ни, перевіряючи щільність прилягання одна до одної, аж до останньої, якою заклинюємо і в міру необхідності підганяємо.

Поставник добре, щоб був дерев'яний; за відсутності тако­го використовують металевий, зроблений із звичайної бляхи.

При використанні способу примірювання дог по малюнку верхнього і нижнього діаметра посудина виходить кращою, всі доги однакової величини, але ро­бота забирає більше часу.

Народні майстри роблять це від руки і на око. Є ще інший спосіб, теж ефективний: зробити шаблон за розміром верхнього і нижнього діа­метра із відповідним радіусом заокруглення.

Ми розглядаємо технологію виготовлення де­рев'яного посуду конічної форми із прямими стін­ками. Виготовлення посуду бочкоподібної фор­ми дещо складніше і розглядатиметься в окре­мому розділі.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Подібні реферати:

Художній розпис тканин

Зміст Вступ..................................................................................................................... Розділ 1 Історія розвитку художнього розпису тканин......................................... Розділ 2 2.1. Матеріали та обладнання для художнього розпису тканини.......... 2.2. Технологічні особливості................................................................... Розділ 3 Методика і послідовність виготовлення виробу...................................... Розділ 4 Методика викладання ...

Гуцульська різьба, екскурс в минуле

Серед усіх видів декоративно-ужит­кового мистецтва різьба по дереву є чи не найулюбленішою й найпошире­нішою в народі. Конкретні соціально-економічні, історичні та географічні умови спричи­нилися до створення самобутніх видів декоративного мистецтва Гуцульщини, виділили його серед інших осередків народної художньої творчості в Україні. Багаті природні запаси деревини спри­яли широкому розвиткові різьбярства, яке стало нині чи не найпопулярнішим і найулюбленішим мистецьким ремес­лом місцевих майстрів. Художня обробка дерева ...

Укр.вишивка. Рушники

Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків .Дані археологічних розко- пок та свідчення мандрівників і літописців доводять , що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам`ятних часів .Вишивкою , за свідченням Геро- дота , був прикрашений одяг скіфів.Знайдені на Чер- кащині срібні бляшки з фігурками чоловіків ,які да- туються Viст., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу ,а й вишивки українсько- го народного костюма XVIII-XIXст.Арабський мандрів- ник Хст.н.е. у своїх ...