Інкрустація різьблених виробів
Виготовляти вироби бондарським способом можна, використовуючи деревину різних порід, але оскільки виготовлення їх однакова, то ми будемо орієнтуватися на деревину з найпоширенішого карпатського дерева – смереки.
ЗАГОТОВКА МАТЕРІАЛУ
Для виготовлення бондарського посуду в основному застосовують колену деревину різних порід. Колені заготовки легко обробляються простим бондарським інструментом у різних напрямках. Підбір матеріалу для виготовлення бондарських виробів має важливе значення. З давніх-давен для виготовлення і зберігання напоїв — вина, коньяку та пива — застосовували бочки, виготовлені тільки з деревини дуба, в яких напій вистоювався і зберігався дуже довго. Деревина дуба дуже міцна, тверда, дає можливість виготовляти посуд великої місткості, але в ній є багато барвників, дубильних речовин танідів, тому для зберігання молочних продуктів вона не годиться.
Як згадувалося вище, дерев'яний посуд можна виготовляти із різних порід дерева, які мають добру розколюваність і не мають специфічного запаху, — берези, осики, верби, ясена, бука та інших.
Із хвойних порід дерева придатні майже всі, але деякі з них важко обробляються, як, наприклад, ялиця, модрина.
Найбільш поширеним матеріалом на Гуцульщині є деревина смереки. Вона м'яка, легко розколюється, добре обробляється, має приємний біло-охристий колір, який при довгому зберіганні виробів набуває золотисто-охристого відтінку.
Проте з якого б матеріалу ми не виготовляли посуд, він повинен мати найменше природних вад.
Не придатна для роботи деревина, в якій є сучки, завилькуватість, кривизна, косошарість та інші вади, тому що така деревина важко обробляється, псує зовнішній вигляд виробів.
Підготовку матеріалу можна поділити на певні етапи:
— заготовка колод із стовбура дерева. Найбільш придатною є серединна частина стовбура, в якій знаходиться найменше природних вад, на відміну від вершинної і прикореневої. Вибираємо найбільш рівну, пряму частину довжиною близько один метр від кореневища;
— пиляння «ковбків» на довжину дог із запасом не менше п'яти сантиметрів;
— розколювання «ковбків» на колениці в радіальному напрямку, спершу на четвертини, а потім ще раз на тонші частини, обов'язково в радіальному напрямку. При розколюванні колениць на заготовку, тобто найтоншу частину, з якої будемо вистругувати догу, обов'язково відкидаємо гострий край, який міститься ближче до серцевини. Доги, виготовлені із коленої деревини таким способом, легко обробляються, не коробляться, дають малу усушку, а вироби не деформуються, мало розсихаються;
— складання наколених заготовок у «штабелі» на сонячному, добре провітрюваному місці, де вони підсушуються до стану повітряної вологості і стають придатними для обробки.
Коли заготовки висушені, приступаємо до виготовлення дог.
Наскільки добре висушено заготовки, можна перевірити на дотик рукою: сира дога — холодна, а суха — тепла; а також на вагу: сира — важча, суха — легша. Це видно і при обробці: суха стружеться добре, легко, а сира — погано, заминається, на ній лишається ворс.
Саме з доги, яку на Гуцульщині часом називають «клепка», починається бондарський виріб.
Вистругуємо догу в такій послідовності. Колену заготовку закріплюємо одним кінцем у затискачі вісного стільця, натиснувши на підніжку, яка в нас називається «постолом». Вісним ножем відповідного радіуса заокруглення, залежно від діаметра посудини, обробляємо опуклу поверхню, а потім — вгнуту. Товщина доги на всій довжині повинна бути однаковою.
Дальша обробка полягає в тому, що догам треба надати малопомітної клиноподібної форми по довжині і нахил бокової грані строго по радіусу посудини. Для перевірки правильності форми доги можна зробити заздалегідь малюнок верхнього і нижнього діаметра посудини — це дуже важливо для початківців.
Клиновидну форму, а також нахил бокової грані надають догам за допомогою ножа, сокири, фуганка або півфуганка.
Далі приблизно підраховуємо, скільки потрібно дог для даної посудини. Почергово обробляємо одну за одною, складемо їх у «поставник» — пробний обруч розміром майбутньої посудини, перевіряючи щільність прилягання одна до одної, аж до останньої, якою заклинюємо і в міру необхідності підганяємо.
Поставник добре, щоб був дерев'яний; за відсутності такого використовують металевий, зроблений із звичайної бляхи.
При використанні способу примірювання дог по малюнку верхнього і нижнього діаметра посудина виходить кращою, всі доги однакової величини, але робота забирає більше часу.
Народні майстри роблять це від руки і на око. Є ще інший спосіб, теж ефективний: зробити шаблон за розміром верхнього і нижнього діаметра із відповідним радіусом заокруглення.
Ми розглядаємо технологію виготовлення дерев'яного посуду конічної форми із прямими стінками. Виготовлення посуду бочкоподібної форми дещо складніше і розглядатиметься в окремому розділі.
Подібні реферати:
Інкрустація різьблених виробів
Вже починаючи від Юрія Шкрібляка, різьба на виробах із дерева збагачувалася інкрустацією металом (металеві цітки — капелі, цвяшки, штифти). Цей спосіб інкрустації назвали «жированєм». Сини Юрія Шкрібляка — Василь, Микола, Федір — удосконалили справу, почату батьком. Вони ввели у металеву орнаментику інкрустацію мідним дротом, пластинками мосяжної бляхи та декоративними цвяхами. Технікою інкрустації металом захопилися Юрій та Семен Корпанюки. Вони поряд з уже відомими способами (мосяжні «цітки», цвяшки, пластинки) вводять ...
Художній розпис тканин
Зміст Вступ..................................................................................................................... Розділ 1 Історія розвитку художнього розпису тканин......................................... Розділ 2 2.1. Матеріали та обладнання для художнього розпису тканини.......... 2.2. Технологічні особливості................................................................... Розділ 3 Методика і послідовність виготовлення виробу...................................... Розділ 4 Методика викладання ...
Народний одяг
Вступ Українське народне і професійне декоративно-прикладне мистецтво набуло широкого визнання у нашій країні та за кордоном. У його предковічних образах, зручних утилітарних формах і динамічних образах орнаменту містяться символи втаємниченої, чарівної природи, складні перипетії нашої історії, особливості побуту, доброта і щедрість душі українського народу. Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво є важливішою складовою частиною системи художньої освіти. Постійно зростає всезагальний інтерес до нього. Відкриваються нові ...