Search:

Інкрустація різьблених виробів

Наступним етапом роботи є підготовка та виготовлення об­ручів. На Гуцульщині поширені два види обручів:

— плетені /віблі/, виготовляються із кущових порід дере­ва (ліщина, горобина, свид або смерекова гілка);

— плоскі стругані /ставчєті, бгані/; бгати — це гнути.

Технологія виготовлення плетених обручів порівняно прос­та і складається з таких етапів.

Заздалегідь примічений кущ ліщини, смерекових нижніх гі­лок чи молодих пагонів ясена, в'яза, горобини оглядаємо, ви­бираємо найкращі, прямі, без сучків і зрізаємо прутики;

— знімаємо кору

розколюємо на дві частини;

вісним ножем малого радіуса заокруглення ви­стругуємо на розколеній стороні частину деревини разом із серцевиною, на одному кінці роби­мо замок /зуб/;

— пропарюємо або про­варюємо;

розпареною заготов­кою обгинаємо посудину в місці, де повинен фіксу­ватись обруч, і позначає­мо замок;

— вирізаємо на другому кінці зуб, швидко скла­даємо замок;

— натягуємо на посу­дину і, злегка постукуючи, ставимо обруч на місце.

Натягнувши один обруч на частину виробу з більшим діа­метром, знімаємо поставник. В технологічній послідовності, описаній вище, виготовляємо другий обруч і натягаємо його на місце. Ножем обрізаємо кінці обруча, які виступають поза зам­ком. Весь процес виготовлення повинен іти саме в такій послі­довності.

Для виготовлення обручів із подвійним переплетенням на маленький посуд гуцульські бондарі часто використовують то­неньку смерекову гілку або смерековий корінь, який має вели­ку пластичність.

При виготовленні плетених обручів кожен майстер засто­совує ще й свої власні технологічні знахідки, але загальна тех­нологія і послідовність виготовлення майже однакова.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ПЛОСКИХ (СТАВЧЄТИХ) ОБРУЧІВ

Плоский обруч є одним із найкращих і найміцніших. Він є одночасно й декоративним доповненням до загальної форми виробу. Але технологія його виготовлення дещо складніша від плетеного, тому вимагає добрих навиків у роботі та майстер­ності у володінні бондарським інструментом.

На Гуцульщині найчастіше плоскі обручі виготовляють із явора та ясена, хоча можна застосовувати деревину молодого дуба, береста, в'яза.

Деревина явора, ясена відзначається великою пластичніс­тю, в'язкістю і щільністю, піддається крученню, під час скла­дання замка не тріскається вздовж волокон.

ПОЕТАПНІСТЬ ВИКОНАННЯ ОБРУЧІВ

Вибираємо деревця ідеально рівні, без сучків, кривизни й інших дефектів та вад, не старші 10-15 років, з діаметром 8-12-15 сантиметрів і більше. Деревця бажано вибирати ті, зру­бування яких не приносить шкоди природі, у яких обламана верхівка, які ростуть по двоє, близько одне до одного або надто густо.

Потім ріжемо шматки стовбура на довжину майбутнього обруча, за­міряючи попередньо окружність виробу з запасом 8 — 10 см;

— розколюємо в радіальному напрямку на дві, потім на чотири, а потім ще на тонші пластини. Розколюючи на тоненькі плас­тини, треба слідкувати, щоб не по­псувати багато деревини через бо­кове сколювання. Тому, зробивши сокирою чи ножем надкол на од­ному кінці заготовки, вставляємо вісний ніж у розкол і контролюємо товщину пластин, просува­ючи ніж уперед у бік розколювання;

— прямим вісним ножем вистругуємо пластину трапецієвидної форми;

— на одному кінці плас­тини робимо замок, кінець якого зістругуємо на то­ненький клин. Саме цю частину замка ба­жано виготовляти першою. Весь процес виготовлення першої частини замка;

— прогинаємо пластину у спеціально підготовленому пристрої або так, як народний майстер, прос­то на коліні, дуже густо кла­дучи згин біля згину;

— обтягуємо пластину навколо посудини у зазначе­ному місці, позначаємо дру­гу частину замка;

— виконуємо другу час­тину замка;

— складаємо обруч і натягуємо його на виріб. Поетапність виконан­ня плоского (бганого, ставчєтого) обруча.

Обручі виготовляють зі свіжозрубаної деревини: пропарив­ши, їх можна натягувати на посудину.

Інший спосіб — виготовлення з сухих, попередньо заготов­лених пластин, піддаючи їх гідротермічній обробці (пропарю­ванню або проварюванню). Пластини заготовляють тільки зі свіжозрубаного дерева в будь-яку пору року, хоча найкращим часом є осінньо-зимовий період.

Коли виріб складено, доги пі­дігнано, обручі на­тягнуто, приступа­ють до найвідпові­дальнішого етапу роботи — виготов­лення і укладання дна. Обрізають рів­но нижню частину посудини пи­лою, при необхід­ності пиляну площину підстру­гують ножем. На віддалі від нижнього краю приблизно 1,5 — 2 см (залежно від величини посудини) нарізаємо уторником канавку. Розхилом циркуля замірюємо одну шосту частину окружності, тобто ра­діус майбутнього дна, вставляючи ніжку цир­куля у канавку. На підготовленій дощечці креслимо діа­метр майбутнього дна і випилює­мо круг. Товщину доги підбираємо залежно від розміру посудини: для малих посудин діаметром 10, 15, 20 см товщина від 15 до 20 мм, для більших — трохи більша. Ослаблюємо обруч, збиваючи його в сторону звуження конічної поверхні виробу, вставляємо дно. Обруч ставимо на місце.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Подібні реферати:

Тканання гобелену

Зміст Вступ Розділ І. Історія виникнення ткацтва. Розвиток сюжетно тематичних килимів. Сучасні майстри виготовлення гобеленів. Розділ ІІ. Матеріали, обладнання та пристрої. Техніка та види переплетень у тканні гобеленів. Особливості ткання гобеленів. Розділ ІІІ. Методика і послідовність виготовлення гобелену “Мої крила”. Розділ IV. Методика виконання декоративного прикладного мистецтва в процесі навчання дітей в школі. Висновки Список використаної літератури Додатки Вступ Людина живе в оточенні краси і різнобарвності, ...

Гуцульська різьба, екскурс в минуле

Серед усіх видів декоративно-ужит­кового мистецтва різьба по дереву є чи не найулюбленішою й найпошире­нішою в народі. Конкретні соціально-економічні, історичні та географічні умови спричи­нилися до створення самобутніх видів декоративного мистецтва Гуцульщини, виділили його серед інших осередків народної художньої творчості в Україні. Багаті природні запаси деревини спри­яли широкому розвиткові різьбярства, яке стало нині чи не найпопулярнішим і найулюбленішим мистецьким ремес­лом місцевих майстрів. Художня обробка дерева ...

Укр.вишивка. Рушники

Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків .Дані археологічних розко- пок та свідчення мандрівників і літописців доводять , що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам`ятних часів .Вишивкою , за свідченням Геро- дота , був прикрашений одяг скіфів.Знайдені на Чер- кащині срібні бляшки з фігурками чоловіків ,які да- туються Viст., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу ,а й вишивки українсько- го народного костюма XVIII-XIXст.Арабський мандрів- ник Хст.н.е. у своїх ...