Search:

Поняття «психіка» та «мозок» в загальнопсихологічному сенсі. Проблема співвідношення мозку і психіки

Реферати » Психологія » Поняття «психіка» та «мозок» в загальнопсихологічному сенсі. Проблема співвідношення мозку і психіки

Зміст

Вступ. 3

1. Поняття «психіка» та «мозок» в загальнопсихологічному сенсі 5

1.2. Проблема співвідношення мозку і психіки. 10

Висновки. 14

Список використаної літератури. 17

Вступ

Проблема співвідношення психіки і мозку, душі і тіла, розведення їх по різних рівнях буття має глибокі історичні традиції і перш за все традиції європейського мислення, світобачення, що істотно відрізняється від багатьох східних систем.

У європейській традиції терміни “душу” і “тіло” вперше став розглядати з наукових позицій видатний філософ і лікар Рене Декарт, що жив в XVII ст. За Декартом, тіло – це автомат, що діє за законами механіки, і лише за наявності зовнішніх стимул-реакцій. Саме Декарт висунув ідею рефлексу як машиноподібного у відповідь поведінкового акту (хоча сам термін “рефлекс” був запропонований через століття). Душа, навпаки, – особлива суть (субстанція), що складається з непротяжних явищ свідомості – “думок”. Саме думка представляє найбільш доступний об’єкт самоспостереження. Звідси знамените твердження: “Я мислю, отже, я існую”.

Отже, Декарт розглядав душу і тіло як дві самостійні, незалежні субстанції. Проте, як душа може впливати на діяльність тіла, так і тіло у свою чергу здатне повідомляти душу зведення про зовнішній світ. Для пояснення цієї взаємодії Декарт передбачив, що в мозку людини є спеціальний орган – шишковидна залоза – посередник між душею і тілом. Дія зовнішнього світу спочатку передається нервовою системою, а потім тим або іншим способом “хтось” (гомункулус) розшифровує інформацію, що міститься в нервовій діяльності.

Таким чином, Декарт, чітко розділивши тіло і душу людини, вперше поставив проблему їх співвідношення і дав перший варіант її рішення, що отримав назву психофізичного і психофізіологічного паралелізму. Учення Декарта, що витікає в поясненні сущого з наявності двох протилежних початків, – матеріального і духовного, – отримало назву дуалізму Декарта.

Схожих поглядів дотримувалися багато сучасників і послідовники Декарта, наприклад, видатний філософ і математик Лейбніц. Згідно з його уявленнями, душа і тіло діють незалежно і автоматично через свій внутрішній устрій, але діють дивно погоджено і гармонійно, подібно до пари точних годинників, що завжди показують один і той же час.

1. Поняття «психіка» та «мозок» в загальнопсихологічному сенсі

Для досконалішого дослідження проблеми співвідношення мозку та психіки необхідно спочатку розкрити поняття «психіка» та «мозок».

Психіка (від гр. psychikos – душевний) – форма активного відображення суб’єктом об’єктивної реальності, що виникає в процесі взаємодії високоорганізованих живих істот із зовнішнім світом і що здійснює в їх поведінці (діяльності) регулятивну функцію. [1; c. 331]

Психіка – вища форма взаємозв'язку живих істот з оточуючим світом, виражена в їх здатності реалізовувати свої потреби і діяти на основі інформації про них. На рівні людини психіка набуває якісно нового характеру внаслідок того, що її біологічна природа перетворюється соціально-культурними чинниками, завдяки яким виникає внутрішній план життєдіяльності. [5; c. 279]

Знання про психіку змінювалося впродовж століть, відображаючи досягнення в дослідженнях функції організму (як його тілесного суб’єкта) і в розумінні залежності людини від соціального середовища його активності. Це знання, осмислюючись в різних ідейних контекстах, служило предметом гострих дискусій, оскільки піднімало корінні філософські питання про місце людини у всесвіті, про матеріальні і духовні основи його буття. Протягом багатьох століть психіка позначалася терміном «душа», трактування якої, у свою чергу, відобразило розбіжність в поясненні рушійних сил, внутрішнього плану і сенсу людської поведінки.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6 


Подібні реферати:

Емпатія і комунікація

Фе­но­мен ем­па­тії ті­с­но по­в’я­за­ний з емо­цій­но-­пі­з­на­валь­ни­ми та пси­хо­ло­гі­ч­ни­ми яко­с­тя­ми осо­би­с­то­с­ті і про­яв­ля­є­ть­ся на­сам­пе­ред у спіл­ку­ван­ні. У ба­га­то­пла­но­во­му про­це­сі спіл­ку­ван­ня ви­о­к­ре­м­лю­ють най­го­ло­в­ні­ші фун­к­ції: ко­му­ні­ка­ти­в­ну, ін­терак­ти­в­ну та пе­р­це­п­ти­в­ну. Ко­му­ні­ка­ти­в­на фун­к­ція за­без­пе­чує об­мін ін­фор­ма­ці­єю ін­ди­ві­ду­аль­но чи че­рез за­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції (ЗМІ) без об­ме­жень у ча­сі та про­с­то­рі і є не­об­хід­ною ...

Проблема задатків, здібностей і інтелекту в психології

План Вступ Розділ 1. Поняття про здібності. 1.1 Здатності як можливість. 1.2 Обдарованість і здібності. 1.3 Здібності й інтереси. 1.4 Загальні і спеціальні здібності. 1.5 Здібності і типологія людей. Розділ 2. Інтелект і здібності як індивідуально-психологічні особливості людини. 2.1 Психіка людини і її можливості. 2.2 Здатності як уроджені можливості. Динаміка здібностей. Інтелектуальна активність Розділ 3. Якісна і кількісна характеристика здібностей. Висновок. Список використаної літератури. Вступ Так що ж ...

Основні стилі поведінки при розв’язанні конфліктів

Можливість виникнення конфлікту існує у всіх сферах. Конфлікти народжуються на грунті щоденних розбіжностей у поглядах, протиборстві різних суджень, потреб, бажань, стилей життя, надій, інтересів та особистісних особливостей. Конфлікт – це невід’ємна особливість всякого процесу соціального розвитку. Для всіх видів конфліктів характерним є: наявність не менше двох сторін, які контактують між собою; взаємонесумісність цінностей і намірів сторін; протиставлення діянь одної сторони іншій і навпаки; поведінка, направлена на ...