Поняття «психіка» та «мозок» в загальнопсихологічному сенсі. Проблема співвідношення мозку і психіки
Жодне з розглянутих напрямів дослідження не дозволяло виявити справжні механізми психічної діяльності людини. Для вирішення цього завдання необхідно було переглянути методологічну основу вивчення взаємозв’язку психічних функцій і мозку. Підсумком стала поява теорії системної динамічної локалізації психічних функцій А.Р. Лурія.
Дана концепція заснована на розумінні психічних явищ як системних якостей фізіологічних функцій. Основоположним є принцип динамічної організації психічних функцій, сформульований І.П. Павловим і розвинений А.Р.Лурія і Л.С. Виготським. Павлов виділив в корі великих півкуль «ядерні зони аналізаторів» і «розсіяну периферію» і спільно з А.А. Ухтомським сформулював принцип динамічної локалізації функцій, як складної взаємодії збудливого і гальмівного процесів на різних елементах системи аналізатора, завдяки чому створюється у відповідь діяльність організму. [2; с.547]
А.Р. Лурія і Л.С. Виготський переглянули такі поняття, як «функція», «локалізація» і «симптом». Центральне для нейропсихології поняття «Вищі психічні функції» було введене Л.С. Виготським, а потім детально розроблене А.Р. Лурія. «Під вищими психічними функціями (ВПФ) розуміються складні форми свідомої психічної діяльності, здійснювані на основі відповідних мотивів, регульовані відповідними цілями і програмами і що підкоряються всім закономірностям психічної діяльності» [6; c.254]
Завдяки цьому підходу психічну функцію стали розглядати не як просту здатність, не як відправлення тій або іншій тканині мозку, а як психологічну систему, що володіє складною психічною будовою і що включає багато психологічних компонентів. Таке розуміння функції як функціональної системи ґрунтується, по-перше, на представленні рухливості вхідних в її склад частин (наявність постійного завдання, здійснюваного за допомогою змінних засобів) і по-друге, на тому, що складний склад функціональної системи завжди включає цілий набір аферентних (що набудовуються) і еферентних (здійснюваних) компонентів.
З цієї точки зору локалізація ВПФ є системним процесом на основі багатокомпонентного складу функціональної системи. ВПФ, як складні функціональні системи, повинні охоплювати складні функціональні системи спільно працюючих зон мозку, кожна з яких вносить свій вклад до здійснення складних психічних процесів.
А.Р.Лурія і Л.С.Виготський сформулювали концепцію системної динамічної локалізації ВПФ, згідно якої будь-яка психічна діяльність людини є складною функціональною системою, що забезпечується цілим комплексом спільно працюючих апаратів мозку. Ці функціональні системи формуються в онтогенезі і можуть динамічно перебудовуватися в залежності від конкретного завдання. Вони мають подвійний принцип будови – вертикальний і горизонтальний. Таким чином психічна функція будь-якої складності здійснюється за участю цілого ряду кіркових зон, підкірки, активізуючої системи мозку і, отже, не може бути локалізована в якійсь одній ділянці кори. Один і той же апарат може перебудовуватись для забезпечення різних видів діяльності.
Висновки
В ході розвитку, і будова мозку і його психофізичні функції в справжній єдності виступають і як передумова, і як результат способу життя, що змінюється в ході розвитку. Всі психічні утворення і властивості не лише виявляються, але і формуються в нім – під контролем біологічних форм існування у тварин, історичних форм суспільного життя у людини.
Не можна розглядати властивості мозку як якусь першопричину властивостей психіки, тим самим у відомому сенсі протиставлячи їх один одному. Мозок і психіка, будова мозку і його психофізичні функції розвиваються в справжній єдності. Таким чином, взаємини між психікою і мозком виявляються невимірно тонше, складніше і тісніше – в сенсі їх взаємозв'язку і взаємообумовленості, – чим це представляється, коли, виходячи з будови мозку, розглядають його функції взагалі і психічні зокрема лише як похідні від будови, не враховуючи залежності будови від функції і як будови, так і функції в їх єдності – від образу життя.
Подібні реферати:
Свідомість
Вищим рівнем психічного відображення, властивого тільки людині як суспільно-історичній істоті, с свідомість. Свідомість — це відображення у психіці людини ідеальних образів дійсності, своєї діяльності, самої себе. Свідомість не слід ототожнювати з усією психікою. Це особливий психічний процес або їх сукупність. Свідомість — особливе утворення, що сформувалось у ході суспільно-історичного розвитку на основі праці як специфічного виду людської діяльності, специфічна форма цілеспрямованого психічного відображення. Вона ...
Біоритми організму. Добові біоритми. Вплив Місяця на добові біоритми
Теорії “трьох біоритмів” близько ста років. Цікаво, що її авторами стали троє вчених: Герман Свобода, Вільгельм Фліс, котрі відкрили емоційний та фізичний біоритми, а також Фрідріх Тельчер – дослідник інтелектульного ритму. Психолога Германа Свободу і отоларинголога Вільгельма Фліса можна вважати “дідусями” теорії біоритмів. В науці таке буває дуже рідко, але однакові результати вони отримали незалежно один від одного. Свобода працював у Відні. Аналізуючи поведінку своїх пацієнтів, він спостеріг що їхні думки, ідеї, ...
Генетичний аспект особистості
1. Походження здібностей. Одине із самих складних питань: врождені здібності, чи вони формуються в процесі онтогенезу? "Уроджений", "природжений" звичайно розуміються в змісті "отриманий від природи", "переданий у спадщину"; але з наукової т. зр. це нестрого, і надається перевагу терміну "спадковий". Відповіді на поставлене питання дуже суперечливі, часто протилежні. І на користь кожної альтернативи приводяться свої докази. Основні з них такі: 1) звичайно рахується, що ...