Search:

Форма держави

Різновиди демократичного режиму: ліберально – демократичний, національно – демократичний, радикально – демократичний (18, с.90)[18].

До основних ознак демократичного режиму належать:

а) рівність громадян перед законом, гарантованість державою їх прав і

свобод;

б) виборність представницьких органів влади населенням;

в) юридично визначена строковість повноважень представницьких

органів;

г) розвинена система демократичних інститутів;

ґ) пряма участь громадянина у вирішенні загальних справ;

д) реальне здійснення поділу державної влади.

В умовах антидемократичного державно – правового режиму при здійсненні державної влади значно звужується, а то й зовсім усуваються можливості реального впливу громадян та їх об’єднань на управляння державою, обмежуються або порушуються основні права людини, влада зосереджується в руках неконтрольованої народом групи осіб чи однієї особи.

До основних ознак антидемократичного режиму належать:

а) формальне закріплення в конституційних актах мінімуму прав і свобод громадян при відсутності правових механізмів та інших гарантій їх здійснення;

б) надмірна централізація державної влади;

в) застосування примусових методів управління;

г) протиправне використання силових структур.

Різновидами антидемократичного режиму є:

деспотичний (режим необмеженої влади і свавілля в управлінні);

тиранічний (панування тиранічних способів здійснення влади при режимі одноособового правління в античних державах);

військово–диктаторський;

расистський;

фашистський;

мусульмансько – фундаментальний;

тоталітарний; (19, с.96)[19].

Тоталітарний режим – крайня форма антидемократичного режиму, він характеризується повною владою держави над людиною; забороною існування демократичних організацій, вторгнення і контролем над діяльністю громадян; політичною цензурою; відсутністю гласності; репресіями по відношенню до опозиції та іншодумців. Ідеологія тоталітарних режимів завжди революційна. Термін і поняття “тоталітаризм” проявився в західній науці в 30-ті роки ХХ ст. для характеристики фашистських і комуністичних режимів, а спеціальні дослідження можна було побачити в 50-ті роки ХХ ст. (Х. Арендт, Р. Арон).

Х. Арендт в книжці “Происхождение тоталитаризма” (1951р.) вбачала різницю тоталітаризму від більш ранніх форм абсолютизму, тиранії чи диктатури у :

тоталітарності контролю, досягаємо з допомогою сучасних технологій;

утворення з допомогою системи терор психологічної ситуації повної незалежності та відчуття приниженості.

Р. Арон вважав, що тоталітаризм полягав у таких трьох складових:

велич тоталітарного режиму в ролі спасителя людства;

перетворення держави в всемогучий інструмент партії з необмеженою владою;

установлення обов’язкової ідеології, яка оправдає тоталітарний режим. (20, с.91)[20].

У більшості сучасних країн державно – правові режими (країни Північної та Західної Європи, Північної Америки). І лише в не багатьох країнах, переважно Близького Сходу, Африки зберігаються різні модифікаційні антидемократичних державно – правових режимів, основи яких знайшли своє закріплення в конституціях країн.

В Україні після ліквідації тоталітаризму здійснюється перехід до демократичної державності. В її політичному режимі сполучаються риси демократичного режиму з застосуванням авторитарних підходів. Тому повна централізація і жорстокий державний контроль у деяких випадках є необхідним. Головний показник будь-якого перехідного періоду є людина якщо в політичній спільноті підґрунтям і метою політичної дії не виступає індивід, то там немає демократії або вона існує формально. Багато вчених на сьогоднішній день активно використовують термін “посттоталітаризму” – це державний режим вже не тоталітарний, але ще й не зовсім демократичний (21, с. 19)[21].

Демократія виникла ще в умовах первіснообщинного ладу і є історично першою природною формою здійснення влади народу. В Україні накопичені вікові традиційні народоправства, які були властиві нашому народові з найдавніших часів. Ще у V ст. візантійський історик Гірокопій Кесарійський зазначив у своїй практиці “Війна з готами”: “Ці племена, слов’яни і анти, не управляються однією людиною, а віддавна живуть у народоправстві (демократії), і тому щастя і нещастя в житті вважається спільною справою” (22, с. 281)[22].

За формою державного режиму Україна – демократична держава. Демократичний режим в Україні порівняно з західними моделями ще не достатньо розвинутий і знаходиться на стадії якщо не становлення, то усталення, тобто завершення процесу формування. Тому в цілому демократію в Україні треба сприймати не стільки як статичний стан, скільки як рух державного режиму.


Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7 


Подібні реферати:

Поняття і структура правової системи. Публічне і приватне право

Держава має свою національну правову систему. Історично склалося так, що у кожній країні діють свої правові звичаї, тра­диції, законодавство, юрисдикційні органи, сформувалися осо­бливості правового менталітету, правової культури, що й об'єд­нується загальним поняттям «правова система». У будь-якій дер­жаві правова система, будучи невід'ємним елементом правової культури, детермінована історичними і географічними чинни­ками, є частина соціальної системи держави. Введене у вітчизняну юридичну науку на початку 80-х ...

Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки

Звичаєво-общинна група (підтип) правових систем — це сукуп­ність правових систем, які сформувалися на основі норм-звича­їв, що склалися природним шляхом, а також правових норм, запозичених від колоніальних держав. Цю групу складають пра­вові системи країн, що розвиваються, Африки і Мадагаскару (Малагасійська Республіка). Своєрідність звичаєво-общинної групи правових систем Афри­канського континенту полягає у тому, що звичаєве право: 1) визнається більшістю населення як регулятор суспільних відносин, особливо за межами міст. ...

Розвиток української державності. Етапи її становлення

План Початок Київської Русі. Державотворчі процеси на Запорозькій Січі. Конституція Пилипа Орлика. Утворення УНР. Українська революція. Україна у складі СРСР. Історичні передумови утворення української держави наприкінці ХХ ст. 1. Становлення держави східних слов’ян відбувалося протягом тривалого часу і було закономірним результатом внутрішньої еволюції їхнього суспільства. “Справжній засновник держави слов’ян – Олег” (за М.Карамзіним) За свідченням арабських авторів у VIII-ІХ ст. існували 3 осередки східнослов’янської ...