Search:

Українська культура в 17 столітті

Реферати » Культура » Українська культура в 17 столітті

Своєрідний характер культурного життя України XIV—XVI ст. зумовлений тим, що народ з втратою державності, роз'єднаний державами-завойовницями і приречений виключно на роль виконавця чужої волі, був позбавлений можливості вільно розвивати свої інтелектуальні та творчі здібності. Починаючи з XIV ст., вся духовна енергія українського народу спрямовува­лась на те, щоб довести свою життєвість, прив'язаність до традицій національної культури, її поступ перебував у зв'язку зі складними реаліями, що Іноді суперечили суспільно-культур­ному розвитку.

Людські взаємини, побут, православна віра, ще живучі елементи язичництва в XIV ст. визначали коло суспільних та культурних інтересів людей, вони жили за природним і церковним календарями, які точно регламентували будні, доповнюючи їх усталеними святами, ритуальними дійствами. Час був у руках Бога і князя, тому релігійна і світська влада, що нерідко складали одне ціле, розпоряджалися долею люди­ни. Навколишній світ був органічно поєднаний з життям селянина, і це відбилося на його побуті, мисленні, психології й творчості. Був світ добрий і світ чужий, лихий, який приносив людині хвороби, горе, завдавав їй кривди, і вона шукала порятунку у вірі, ліках, чарах. Церковні свята нерідко проводилися паралельно з язичницькими церемоніями. Ка­лендарний час співіснував з обрядами, що не завжди впису­валися в церковні догмати.

У XIV — XVI ст. споруджуються міста, зростає цехове виробництво, розвиваються різні види художньої творчості, ремесла, торгівля, пожвавлюються міжнародні, зокрема й мис­тецькі контакти. Княжі центри стають активними осередками різних форм культурного життя. В українському суспільстві ще з часів Київської Русі не пригасала жага до знань, до книги. Центрами освіти були монастирі, єпархії, що дбали про розви­ток письма, виходячи з потреб церкви. Вищого навчального закладу у XIV — XV ст. в Україні ще не було, хоча школи деяких монастирів, зокрема Києво-Печерської лаври, зажили міжнародного авторитету і прирівнювалися до університетських. У містах, де оселялися колоніями німці, поляки, вірмени, євреї, освіта підпорядковувалася місцевим інтересам — ремеслам, торгівлі, справочинству і опікувалася католицьким кліром.

Церква виступила в оборону руської мови. Свідченням цього є пам'ятки рукописної книжності. Основою освіти була книга, і українські прогресивні діячі не шкодували матеріальних статків і охоче комплектували бібліотеки з творів античних та європейських письменників, філософів, просвітителів. Книга в Україні була вельми шанована, на ній виховувалися різні прошарки освічених людей. Подарувати книгу храмові, замови­ти переклад твору — усе це вважалося справою честі. Книги охоче перекладали з інших, переважно грецької, потім латин­ської мов. Збереглися переклади з Біблії («Пісня пісень», «Євангеліє», «Апостол»), а також інших літургійних творів.

Центрами освіти і книгописання в XIV—XVI ст. були монастирі, зокрема Києво-Печерська лавра, Дерманський, Унівський, Зим-ненський та інші, що збирали під своїм дахом значні культурні сили — переписувачів літератури, художників, проповідників, музикантів, вчених'. В монастирях жили «книжники великі», тут укладалися чималі бібліотеки, переписувалися книги нові.

Київ був великим культурним центром, а його організуючим ядром — Києво-Печерська лавра, що згуртувала у своїх стінах освічених людей, розсіваючи зерна наукових знань і книжності.

У другій половині XV ст. Київ стає значним науковим осередком, про що свідчать численні твори з астрономії, меди­цини, фізики, логіки, які з'являються зусиллями перекладачів у Києві. Центр Київського князівства, він зберігав пріоритет у духовному єднанні слов'ян, цьому сприяли широкі торговельні зносини як із Сходом, так і з Заходом. У Києві діяли дві освічені громади — раббанітська та караїмська, що займалися перекла­дацькою діяльністю. Після нападу татар у 1482 р., коли дощенту було пограбовано усі святині міста, здавалося, що Київ більше не постане з рут. Але невдовзі місто відродилося.

Українська література в XIV—XV ст. не мала сприятливих умов для свого розвитку, в наступні періоди на перший план виходить перекладна література, що пробуджувала патріотичні почуття у зв'язку із засиллям латинської культури. Полемічний запал вис­тупів посилюється у збірках кінця XV — початку XVI ст.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Подібні реферати:

Запаско Яким Прохорович

Нар. 28 серпня 1923 у с. Розсішки Христинівського району Черкаської області. У 1950р. закінчив редакційно-видавничий фак-тет Укр. поліграф. ін-ту ім. Ів. Федорова. У 1950-1952 роках працював художнім редактором у Львівському книжково-журнальному видавництві. З 1952 по 1958рр. - науковий співробітник Львівського музею етнографії і худ. промислу АН України, завідувач відділу худ. промислу. У 1958-1971 роках - ректор, у 1971-1999 роках - завідувач кафедри, з 1999 року - професор кафедри історії та теорії мистецтва ...

Сім чудес світу

План Вступ Сім чудес світу: Єгипетські піраміди Висячі сади у Вавилоні Храм Артеміди в Ефесі Статуя Зевса в Олімпії Галікарнаський мавзолей Колос Родоський Фороський маяк Висновок Список використаної літератури Вступ Древній світ знав сім класичних чудес. Майже п'ять тисячоріч тому було ”створено” перше з них - піраміди єгипетських фараонів, потім, через двадцять сторіч, друге - висячі сади у Вавилоні (VII в. до н.е.), за ним по одному в сторіччя - храм Артеміди в Ефесі (VI в. До н.е.), статуя Зевса в Олімпії (V в. до ...

Сучасна специфіка культурної ситуації в Україні

Зміст Вступ 1. Національна культура в сучасній Україні 2. Культура на порозі XXI століття Висновок Список використаної літератури Вступ Наприкінці ХХ ст. почалося розмежування, уточнення та поглиблення розуміння світоглядних дисциплін, а також виокремлення напрямків, що поєднують ознаки філософських , мистецтвознавчих, літературознавчих, театрознавчих та інших знань; на їх базі почала формуватися своєрідна галузь і напрямок наукових досліджень – культурологія. Вона узагальнює і зводить до спільного знаменника ...