Search:

Рим та Карфаген

Битва при Каннах була кульмінаційним пунктом успіхів Ганнібала. Проте це була остання його велика перемога. Після неї почався перелом в ході війни на користь римлян. Це пояснювалося тим, що військові дії затягнулися і всі успіхи Ганнібала не могли вирішити результат війни в цілому. Стратегічна обстановка склалася зовсім не на його користь. Вирішальне значення для Рима мала вірність Центральної Італії, звідки римляни черпали свої основні резерви (Бадак,66).

План Ганнібала розбивало непримиренне суперництво міст Неаполя, Ноли та інших міст, які ворогували з Капуєю і у вирішальний момент з’єдналися з Римом. Спираючись на підтримку цих міст, римляни здобули кілька перемог над карфагенянами і захитали віру в непереможність пунічного вождя (Сергієв,85).

В той же час вторгнення македонського царя вдалося запобігти дипломатичним шляхом. Римляни підтримали виступ Етолійського союзу проти Македонії і змусили Філіппа V воювати в Греції, унеможлививши об’єднання карфагенських і македонських військ(Кузя,82).

Воєнні дії, починаючи з 218 р. до н.е., не припинялися і в Іспанії. В 218 р. до н.е. Гней Сципіон висадився в Іспанії, на північ від річки Ебро, і завдав поразки карфагенянам, полонивши Ганнона і контролюючи відтепер весь регіон між Ебро і Піренеями(Дюп,157).

У 217 р. до н.е. до свого брата в Іспанію з восьмитисячним підкріпленням приєднався Публій Сципіон. В подальші роки брати Сципіони успішно вели воєнні дії. Їм вдалося змусити Гасдрубала і Магона відступити з лінії Ебро, а у 213 р. до н.е. за їх впливу нумідійський цар Сіфакс підняв повстання проти Карфагена. Втім, карфагенський воєначальник при підтримці нумідійського принца Массиніси, що повернувся до Африки із Іспанії, завдав Сіфаксу поразки. Потім Гасдрубал з підкріпленнями, що включали нумідійську кінноту Массиніси, 212 р. до н.е. повернувся до Іспанії, де за цей час Сципіон встиг відвоювати Сагунт. Незабаром, у 211 р до н.е., брати Сципіони були розгромлені Гасдрубалом в окремих боях і всією Іспанією на південь від р. Ебро знову оволоділи карфагеняни(Дюп,158-161).

Після битви при Каннах, на чолі нових легіонів були поставлені досвідчений Фабій Максим і рішучий Клавдій Марцелл. З 215 р. до н.е. почався новий етап війни, який в цілому можна визначити як етап відносної рівноваги (Кузя,82).

Гіркий досвід поразок навчив римлян багато чому. Вони стали тепер діяти набагато обережніше. В Італії вони ухилялися від великих битв з ворогом, обмежуючись обороною ще не зайнятих ним міст. Головну мету вони бачили тепер в тому, щоб завадити Ганнібалу одержувати підкріплення і допомогу від його нових союзників, щоб ускладнювати постачання військ продовольством, поступово виснажувати його сили (Утчен,82).

Вони розділили свою армію на декілька частин, які повинні були діяти самостійно. Одна з них повинна була блокувати Ганнібала в Італії, перешкоджаючи його подальшим успіхам, інша була послана до Сицилії. Третя армія діяла в Іберії і сковувала тут карфагенські війська, керовані братом Ганнібала – Гасдрубалом (Кузя,83).

Рим тепер мав у своєму розпорядженні більше 200 тисяч солдатів, від 85 тисяч до 90 тисяч яких обережно спостерігали за Ганнібалом, здатним підтримувати чисельність своєї армії в межах 40 тисяч чоловік лише шляхом набору байдужих італіків. Ганнібал у 214 р. до н.е. провів ще одну битву з Марцеллом – нічого не значущу третю битву при Нолі, потім попрямував в Апулію(Дюп,160), де в битві того ж 214 р. до н.е. він розгромив військо під командуванням Фульвія (Кузя,83). Але його брат Ганнон з вісімнадцятитисячною армією у 213 р. до н.е. зазнав серйозної поразки при Беневенті від Тіберія Гракха, під командуванням якого знаходилося 20 тисяч чоловік, але в тому ж році Ганнон завдав поразки Тіберію Гракху в Бруттії. Наступний рік Ганнібал присвятив операціям проти Тарента(Дюп,160-161).

У той же час у Сицилію проти Сіракуз, що оголосило себе прихильниками Карфагена, було послано Марка Клавдія Марцелла, який у 213 р. до н.е. взяв у облогу місто. Але оволодіти містом було важко. Воно мало все необхідне, а в створенні оборонних укріплень узяв діяльну участь знаменитий фізик і математик стародавніх часів Архімед. Тільки весною 211 р. до н.е. римлянам удалося оволодіти Сіракузами. Місто було віддано на розграбування солдатам і серед інших жителів загинув і Архімед. Із Сіракуз було вивезено величезну воєнну здобич і численні витвори грецького мистецтва. Після падіння Агригента в 210 р. до н.е. римляни заволоділи всією Сицилією.

Кипіли бої і на Аппенінах. Спираючись на представників місцевої аристократії, Ганнібалу у 212 р. до н.е. вдалося взяти Тарент, хоч цитадель міста залишалась у руках римлян. Незабаром після Тарента перейшли до Ганнібала Метапонт, а потім і Фурії. Таким чином, римська федерація фактично розпалася (Машкін,172 – 173).

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 


Подібні реферати:

Лібералізм в Росії ХІХ ст.

Вступ Основи і значення лібералізму. Першим і найбільш важливим припущенням лібералізму є поділ держави і суспільства. Як наслідок релігійних і громадянських воєн в епоху Ренесансу і Реформації, ранні політичні теоретики намагалися деполітизувати "релігію, волю і власність" для встановлення стабільності в територіальному правлінні. У той же час, цей поділ мав значний визвольний ефект у тім, що він звільнив суспільство від усієї кількості моральних, економічних і політичних зобов'язань. Однак, як наслідок, він ...

Візантія

ВІЗАНТІЯ (ВІЗАНТІЙСЬКА ІМПЕРІЯ) - прийнята в історичній науці назва держави, що утворилася наприкінці 4 ст. у східній частині Римської імперії. Назва походить від Візантії -колонії, заснованої у 7 ст. до н. е. вихідцями з грецького міста Мегари на європейському березі протоки Босфор. Вигідне географічне становище колонії - на перехресті світових торгових шляхів - спричинилося до побудови тут імператором Костянтином 1 (324-337) нової столиці імперії. Будівництво нового міста, названого Константинополь (місто Константина) ...

Рим та Карфаген

БОРОТЬБА РИМУ ТА КАРФАГЕНУ ЗА ОПАНУВАННЯ ЗАХІДНОГО СЕРЕДЗЕМНОМОР’Я В РОКИ ПЕРШОЇ ПУНІЧНОЇ ВІЙНИ (264 – 241 рр. до н.е.) Кожна війна має своїх героїв, антигероїв та причини, через які вона виникла. Війни без причин не буває, оскільки безглуздо жертвувати життям сотень, тисяч, мільйонів людей заради особистої втіхи, видовища чи забави. Головними причинами римо-карфагенських протистоянь є соціально-економічні протиріччя, які постають тим ядром, на основі якого можна окреслити реальну картинку минулого, зрозуміти сутність ...