Search:

Рим та Карфаген

Але римляни, спираючись на підтримку відданих йому міст та переважаючі матеріальні та людські ресурси, продовжили реалізацію своїх планів. У 212 р. до н.е. дві римські армії приступили до облоги м. Капуї, де заперся пунійський гарнізон. Щоб відвернути увагу від Капуї, Ганнібал розпочав марш на Рим, викликавши тим самим страшенну паніку серед міського населення: ,,Ганнібал біля брами Рима!”. Але зустрівши серйозний опір, Ганнібал зняв облогу Рима і вирушив у південну частину Італії, в бік Тарента. Капуя була залишена напризволяще і в 211 р. до н.е. впала під ударами трьох римських армій, здавшись на ласку переможця. Головні винуватці антиримської кампанії, капуанці, зазнали тяжкої кари. Частина знатних капуанців втратила майно, була вислана або продана в рабство. Навпаки, громадяни, що стояли на боці Рима, були затверджені в правах, у володінні землею і рабами. Із падінням Капуї перевага у війні остаточно перейшла на бік римлян(Лемб,257 – 270).

Становище Ганнібала стало катастрофічним після того, як проти нього почала діяти нова римська армія, перекинута на італійський фронт з сицилійського театру воєнних дій (Сергієв,85).

Положення Ганнібала після всіх цих невдач стає критичним. В настрої італіків відбувається різкий перелом. Місто за містом, община за общиною повертаються під владу Рима (Бадак,67).

Але, тим не менш, Ганнібалова армія залишалася потужною силою, підтвердженням чого стали події 210 р. до н.е. Римляни вирішили спробувати винищити базу і джерело постачання карфагенян. Але Ганнібал розгромив армію проконсула Фульвія Центімала в другій битві при Гердонії. Центімал був убитий. Незабаром після цього Ганнібал завдав поразки Марцеллу в битві при Нумістро (Дюп,161).

Тим часом до Іспанії у 210 р. до н.е. було вислано нового полководця – Публія Корнелія Сципіона – сина полеглого в 211 р. до н.е. в Іспанії консула. Він мав тільки 26 років життя, не займав іще ніяких вищих посад, але відзначився вже як талановитий офіцер у боях над Тицином та під Каннами. Сципіон наново організував римські легіони в Іспанії й, щоб піднести їх бойовий дух, відразу розпочав похід на карфагенську столицю – Новий Карфаген. По короткій облозі Сципіон здобув місто в 209 р. до н.е. і захопив величезні воєнні та торговельні засоби. Але найважливішим було те, що він дістав у свої руки заручників різних іберійських племен, яких тут тримали карфагеняни. Через них він зумів приєднати на сторону Риму різні місцеві народи і в такий спосіб підірвати вплив на них Карфагена. Наступного 208 р. до н.е. він виступив проти Гасдрубала і погромив його в бою під Бекулою над Гвадалквівіром (Крип,303). Але Гасдрубал вибрався з оточення й чимшвидше поспішив на північ, щоб поєднатися з Ганнібалом. Він перезимував у Галлії, а потім через Альпи дістався у Надпаданську низину. Військо його було невелике, всього кільканадцять тисяч. Консул Гай Клавдій Нерон дізнався про напрямок походу Гасдрубала, зайняв йому шлях над р. Метав і тут остаточно розбив його військо в 207 р. до н.е. Гасдрубал боровся до останнього і поліг геройською смертю. Голову його римляни відрубали і підкинули під табір Ганнібала. Це був знак, що великий полководець не може вже очікувати на допомогу (Лемб,288 – 297).

Не зважаючи на рішучий опір братів Ганнібала Магона і Гасдрубала Гіско, Сципіон протягом 207 – 206 рр. до н.е. розповсюдив свою владу на більшу частину Іспанії. Вищою точкою кампанії була битва при місті Іліпе в Турдетанії, де Сципіон з 48 тисячами чоловік блискучим маневром рішуче розгромив сімдесятитисячне карфагенське військо. З карфагенським правлінням в Іспанії було покінчено. Незабаром після цього Сципіон здійснив сміливий похід до Північної Африки, де уклав союз з нумідійським принцом Массинісою (Дюп,162).

Боротьба продовжувалася і на Аппенінському півострові. Консул Фабій Максим, відволікши основні сили Ганнібала, зумів у 209 р. до н.е. здобути приморське місто Тарент. Після цього воєнно – політичне становище Ганнібала в Італії погіршилось. Хоча йому вдалося оточити і знищити римських консулів Клавдія Марцелла та Квінкція Криспіна в 208 р. до н.е., але цей успіх не змінити загального ходу воєнних дій. Сицилія та Іберія були втрачені. Італійські союзники, що від’єдналися від Риму, почали знову переходити на його сторону. Карфагенська наймана армія танула на очах (Кузя,84).

В 205 р. до н.е. Сципіон повернувся з Іспанії. За його ініціативою почалася реалізація останньої ланки стратегічного плану римлян – підготовка походу до Африки. Цей похід був логічним завершенням вже фактично виграної війни. Коли римські війська під командуванням Сципіона з’явилися в Північній Африці, карфагенський уряд поспішно викликав на допомогу Ганнібала. Не зазнавши жодної поразки за 15 років перебування в Італії, Ганнібал був вимушений її залишити і тим самим визнати крах всього походу (Бадак,68).

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 


Подібні реферати:

Чехословаччина - від заснування до оксамитової революції

ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА (Чехо-Словаччина, Чехо-Словацька Республіка) - держава у Центральній Європі в 1918-92. За формою державного устрою в 1918-68 унітарна, в 1968-92 - федеративна республіка, яка складалася з Чеської і Словацької республік. Вищий законодавчий орган - двопалатні Національні (з 1968 - Федеральні) збори (Національна палата і Палата національностей). Глава держави - президент. Обирався парламентом терміном на 5 років. Столиця -м.Прага. Загальна площа - 127,9 тис.кв.км. Населення (1991)-15,7 млн. чол. В умовах воєнної ...

Олександр ІІ

Олександр II (1855-1881), молодий, ліберальних поглядів вихованець поета В. Жуковського, бачив усі вади режиму Миколи І. Року 1856 Кримська війна закінчилася мировим конгресом у Парижі, і в Російській імперії почалися кардинальні реформи. Першою відчула нову добу Україна. Уже 1855 року Олександр ІІ дав амністію членам Кирило-Мефодіївського Братства, які перебували на засланні. Видатні члени його — П. Куліш, М. Костомаров, В. Білозерський, а трохи пізніше Т. Шевченко — зібралися в Петербурзі 1856 року цар Олександер II ...

Створення ООН

П Л А Н Історія створення ООН. Статут ООН. Робочі органи: а) функції та повноваження Генеральної Асамблеї; б) Рада Безпеки; в) структура Економічної та соціальної Ради; г) Рада з опіки; д) Міжнародний суд як головний судовий орган ООН; е) діяльність Секретаріату. Ідея створення системи колективної безпеки, ефективнішої, ніж Ліга Націй, виникла ще під час війни. 26 серпня 1941 р. у знаменитому документі, укладеному Черчіллем та Рузвельтом і названому Атлантичною хартією, передбачалося “запровадження загальної безпеки, ...