Search:

Дисидентство в українському суспільстві та літературі

Реферати » Література українська » Дисидентство в українському суспільстві та літературі

Зміст

ВСТУП......................................................................................................1

РОЗДІЛ 1. Дисидентський рух як одне з найвизначніших явищ в українському суспільстві 60-х рр. ХХ ст.

Зародження дисидентського руху.................................................2-3

Мета та основні цілі дисидентів....................................................4-6

РОЗДІЛ 2. Дисидентство в українській літературі 60-70-х рр. ХХ ст.

2.1 Діяльність шестидесятників...........................................................7-8

2.2 Найвизначніші представники: Ліна Костенко, Василь Стус.....9-13

2.3 Придушення дисидентства…………………………………….14-15

ВИСНОВКИ.........................................................................................16-17

БІБЛІОГРАФІЯ.......................................................................................18

ВСТУП

У творчій роботі досліджується період дисидентського руху на Україні. Мета роботи: розглянути причини появи дисидентсва, його прояви та основні цілі діяльності дисидентів, дисидентський рух в літературі. Поставлена тема передбачає визначення поняття дисидентсва, причин появи, визначення кола основних діячів та аналіз їх діяльності, дослідження літературного спадку шестидесятників як найвизначніших представників дисидентсва в українській літературі.

Обрана тема є особливо актуальною при вивченні курсу „ Сучасна українська література”, тому що дисидентство стало одним з найвидатніших явищ в українському культурному житті 60-70 рр. ХХ ст., і звичайно ж дуже вплинуло на розвиток тогочасної літератури. Саме представниками шестидесятників були такі видатні діячі української літератури як Ліна Костенко, Василь Стус, Григір Тютюнник, Василь Симоненко, Іван Драч, Іван Світличний, Дмитро Павличко та багато інших.

РОЗДІЛ 1

Зародження дисидентського руху

Дисидентсво ( від лат. dissident – незгодний ) – виступ проти існуючого державного ладу чи загальноприйнятих норм певної країни, протистояння офіційній ідеології й політиці. Виділяють 3 основні напрямки течії дисидентсва: правозахисне, релігійне та національно орієнтоване, але характерною рисою усіх трьох напрямів була боротьба за національні інтереси українського народу, тобто органічне включення у сферу своєї діяльності національного фактора.

У 60—70-х роках у Радянському Союзі виникло примітне явище, коли політику уряду стала відкрито критикувати невелика, але дедалі більша кількість людей, яких звичайно називали дисидентами й які вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав. Як після десятиліть терору, в атмосфері жорсткого контролю й при всіх наявних засобах ідеологічної обробки міг зародитися цей гідний подиву виклик режимові? Дисидентство великою мірою виросло з десталінізації, з послаблення «паралічу страху», що їх розпочав Хрущов. Його обмежені викриття страхітливих злочинів сталінської доби викликали розчарування та скептицизм відносно й інших сторін режиму. Тому спроба Брежнєва обмежити лібералізацію викликала протести й опозицію, особливо серед інтелігенції.

Помітний вплив на формування інакодумства справляли зовнішні фактори. Передусім це стосується антикомуністичних виступів у країнах "соціалістичного табору", зокрема 1956р. в Угорщині, потім Польщі, Східній Німеччині, розгортання світового правозахисного руху, стимульованого прийнятою у 1948 та розповсюдженою в Україні з 1963 року "Загальною декларацією прав людини".

Дисидентський рух плинув у СРСР трьома потоками, що часто зливалися. Завдяки легшому доступу до західних журналістів найбільш відомим був московський правозахисний, або демократичний, рух, що переважно складався з представників російської інтелігенції, серед провідників якої були такі світочі, як письменник Олександр Солженіцин та фізик-ядерник Андрій Сахаров. Іншою формою «антигромадської поведінки» був релігійний активізм. На Україні, як і в інших неросійських республіках, дисидентство викристалізовувалося у змаганнях за національні й громадянські права, а також за релігійну свободу.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7 


Подібні реферати:

Т.Мельничук – життєвий і творчий шлях

Життя Тараса Мельничука – людини-загадки – саме таке. Невизнаний як слід при житті, зацькований радянським побутом і сіромахами, він тинявся по цьому житті, знаходячи притулок тільки у писанні поезії. Так, зараз він більше відомий і уславлений ніж колись, але чи це щире людське ставлення сучасників, чи не чергова гра людської шаблонності поклонятися тим, кого забували при житті... Мельничук Тарас Юрійович народився 20 серпня 1939 р. в селі Уторопи Косівського р-ну. Щоправда, ще й досі точаться суперечки з приводу точного ...

Андрій Чайковський

Андрій Якович Чайковський народився 15 травня 1857р. в м. Самборі на Львівщині в родині дрібного урядовця. Рано осиротів і виховувався в своїх родичів. Початкову освіту одержав у дяка с. Гордині, закінчив у 1877р. Самбірську гімназію і, відбувши річну військову службу, поступив на філософський факультет, а через рік перейшов на правничий відділ Львівського університету. Працював адвокатом у Львові, потім у Бережанах відкрив адвокатську канцелярію, перед першою світовою війною переїхав до Самбора, а після ...

Життя та творчість Дмитра Павличка

XX століття виходить на останню пряму. З карти планети май­же щезли «білі плями», з'явилися чорні знаки екологічного без­глуздя. Амазонія — легені Землі — в сухотах. Аральське море дихає соляними суховіями. Чорнозем стомився. Меншає озону в атмосфері, більшає сум'яття в душі. Вмирають річки, наро­джуються легенди — про космічний родовід людства, про без­смертя духу, гарантоване всім. Розшифровано формулу ДНК, формулу гармонії людини і природи втрачено. Романтика космічних польотів спріснявіла, над глибинами ...