Search:

Шпори з етики

Зрозуміло, що одного здоров'я чи багатства замало для того, щоб бути щасливим, а володіти всіма благами майже неможливо. Без деяких із них людина може бути щасливою, без інших (здоров'я, повноцінне спілкуван­ня, реалізація творчих потенцій) — ні. Очевидно, іде­ально щасливих людей не буває.

Щастю людини можуть загрожувати і природні катаклізми (землетруси, вулкани, повені, інші лиха), а також несприятливі стани суспільства (війни, неста­більність, беззаконня тощо). До того ж, як зауважив французький письменник Жан Лабрюйер (1645— 1696), «перед обличчям деяких нещасть якось соромно бути щасливим».

Іноді щасливе життя розуміють як об'єктивний, напе­ред запрограмований процес, як «щасливу долю». У Дав­ній Греції долю було персоніфіковано. У Давньому Римі долю називали Фортуною. Перелічені персонажі тогочасної міфо­логії нерідко вважалися богинями не лише долі, а й щас­тя. Згідно з цією точкою зору окремі люди просто повинні бути щасливими. Це чи не єдина концепція, в якій поняття «щастя» характеризує увесь життєвий шлях людини. Більшість концепцій використовують це поняття для характеристики окремих його ланок, епізодів, фактів життя особистості. Згідно з ними життя рідко дарує щастя. До того ж воно є надто короткочасним, епізодичним, торкається людини лише окремими гранями (щасливий у коханні, але не реалізував себе в науковій чи художній творчості; досяг високих творчих успіхів, але почувається самотнім у цьому світі тощо). У зв'язку з цим ведуть мову про кількісні характеристики щастя.

Іноді щастя розуміють як удачу, тобто випадкове, час­то незаслужене одержання благ (виграш у лотерею, одер­жання спадку, знайдення скарбу). Та якщо в справжньо­му почутті щастя людина переживає вдоволення своїм життям, то в такому разі радість приносять предмети зов­нішнього світу, які змінюють її життя на краще. Тому мав рацію римський філософ Сенека стверджуючи, що не можна вважати щасливим того, хто залежить від щасливої ви­падковості. Бо головне, «щоб щастя прийшло, як заслуга».

Здатність людини переживати почуття щастя і ха­рактер цього переживання залежать як від її світогляду (ідеалів, розуміння смислу життя, призначення люди­ни), так і від багатьох інших суб'єктивних чинників (темпераменту, характеру, життєвого досвіду, здібнос­тей, які вона може реалізувати). Люди веселої вдачі інакше сприймають своє життя, ніж похмурі. Це стосу­ється вразливих і незворушних натур. Завищені амбіції і нездатність їх реалізувати породжують незадоволе­ність собою. Не є корисною і занижена самооцінка.

Пізнання сутності щастя пов'язують із з'ясуванням того, чим воно є для людини — метою чи результатом. Як правило, це наслідок невиправданого ототожнення реального щастя (результату) з уявленням про щастя, яке пов'язують з досягненням певної мети. Таке уявлен­ня може супроводжуватися інтенсивними переживання­ми передчуття щастя, що істотно впливає на досягнення життєвих цілей, активізує діяльність людини. А власне щастя, щастя як результат успішної діяльності нерідко робить людину пасивною, принаймні на якийсь час.

Про неможливість однозначного тлумачення щастя писало багато мислителів. Так, за словами німецького філософа І.Канта, стосовно щастя неможливий ніякий імператив, який приписував би чинити те, що робить щасливим. Часто в таких мірку­ваннях ідеться не про щастя як вияв моральної свідо­мості, а про об'єктивну його основу, тобто про те, що ро­бить людину щасливою. При цьому у полі зору перебувають не види людської діяльності, не звершення, які приносять людині щастя, а те, що об'єднує всі звершен­ня. Найповніше це втілено у словах Л. Толстого: «Щас­тя є відчуття повноти фізичних і духовних сил в їх сус­пільному застосуванні». Справді, щасливою може бути людина, поведінка і життєдіяльність якої орієнтовані на вселюдські цінності. Неодмінною умовою щастя є і самореалізація особистості. Оскільки життєві плани людей істотно відрізняються, кожен прагне самореалізуватися у сфері своєї життєдіяльності, то щастя кожної людини індивідуально неповторне.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41 


Подібні реферати:

Класифікація графіки

Існує безліч видів графічних зображень (мал. 1; 2). Їхня класифікація заснована на ряді ознак: а) спосіб побудови графічного образа; б) геометричні знаки, Рис. 1. Класифікація статистичних графіків за формою графічного образа статистичні показники, що зображують; в) задачі, розв'язувані за допомогою графічного зображення. По способі побудови статистичні графіки поділяються на діаграми і статистичні карти. Діаграми - найбільш розповсюджений спосіб графічних зображень. Це графіки кількісних відносин. Види і способи ...

Конституція учнівського самоврядування "ТЕМП"

КОНСТИТУЦІЯ учнівського самоврядування Рада Міністрів Сальницької ЗОШ І-ІІІ ступенів від імені усієї школи, виражаючи волю усіх представників навчально-виховного процесу, спираючись на Конституцію України і на основі статуту Сальницької середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди в приміщенні школи, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову свідомість учнів, Усвідомлюючи ...

Параметричний тест Гольдфельда-Квандта

Коли сукупність спостережень невелика, то розглянути вище метод не застосовний. У такому разі Гольдфельд і Квант запропонували розглянути випадок, коли М (ии’)=, тобто дисперсія залишків зростає пропорційно до квадрата однієї з незалежних змінних медалі: Y=ХА=u. Для виявлення наявності гетероскедастичності згадані вчені склали параметричний тест, в якому потрібно виконати такі кроки. Крок 1. Упорядкувати спостереження відповідно до величини елементів вектора Хj. Крок 2. Відкинути с спостережень, які мітять в центрі вектора. ...