Search:

Шпори з етики

Західна культура виросла на уявленнях, відповідно до яких соромно оголюватися, демонструвати свою тілесність, виявляти фізичні бажання, особливо пов'язані зі статтю. Сексуальність протягом цілих сторіч була під моральною забороною. Не гріховні задоволення, а тільки продовження роду повинно бути причи­ною для єднання. Усе, що стосується фізичної близькості, було оточене щільним ореолом сорому.

Зиґмунд Фрейд, створюючи свою концепцію психоаналізу, показав, що заборонні, соромітні, не визнані суспільством ба­жання і потяги витісняються в людини в сферу несвідомого, кот­ру він називав «воно». Свідомість просто не витримує їх, відки­дає. Зіткнення між бажаним і забороненим заганяє соромітне в підпілля свідомості, але заборонні пристрасті продовжують жити там, ніколи не вмираючи і не втрачаючи своєї енергії. Саме вони і знаходять прояв у невротичних симптомах, нав'язливих діях, паралічах, з якими Фрейду доводилося мати справу як лікарю. Фрейд доказав, що тільки усвідомлення соромітного бажання виліковує пацієнта від різних розладів. Щоб повернути собі по­вноту буття, потрібно психологічно пройти через усвідомлений сором. Фрейд вважав, що джерелом багатьох неврозів є жорстка заборона суспільства на прояв сексуальності, ототожнення її із соромітним.

4. Людина відчуває сором, коли її внутрішній світ розкри­вається перед іншими, а вона не готова до цього і не бажає цього. Вона почуває себе в такому випадку душевно голою, незахищеною, вразливою і соромиться своєї відкритості й незахищеності. Так буває, коли читають вголос особистий лист чи інтимний щоденник. Сором - це не тільки острах осуду і глузування, це ще і душевний механізм, який захищає інтимність і встановлює стіну між мною і чужими, яким зовсім не треба знати, який я всередині. Утрата сорому означає втрату інтим­ності - особливої дорогоцінної риси особистого спілкування.

5. Людина може відчувати сором не за себе (свою невідпо­відність соціальним нормам і цінностям), а за іншого, коли чи­ясь поведінка на наших очах йде врозріз з прийнятими стандар­тами і викликає жалість чи глузування. В усіх подібних випад­ках ми вільно чи мимоволі ідентифікуємо себе з тим, хто поми­лився, переживаємо його становище як своє власне і соромимося так, ніби в незручне становище потрапили ми самі. Ідентифі­кація при цьому припускає деяку спільність «ми», але не зале­жить від ступеня реальної близькості до людини: можна сороми­тися не тільки за сина чи товариша, але і за вчителя, і за керів­ника держави, якщо їхні вчинки і дії належать до розряду соро­мітних.

6. Людина може випробувати помилковий сором. Він пов'яза­ний насамперед з тим, що ми можемо почувати свою не­відповідність найрізноманітнішим вимогам, у тому числі й вимо­гам свідомо аморальним. Так, наприклад, у підліткових колек­тивах нерідко процвітає культ сили, жорстокості, показного цинізму, і той, хто не в змозі вдарити іншого, познущатися над ним чи обдурити його, сам піддається знущанню й осміянню. Він відчуває в цьому випадку помилковий сором - сором за свою м"якість і відсутність агресії, тобто цінності перевертаються. Інший варіант помилкового сорому - сором виявити назовні прекрасні за своєю суттю емоції. Наприклад, любов. Як правило, проявів любові соромляться зовсім не тому, що вона як пережи­вання і стосунки соромна сама по собі (наприклад, як соромна брехливість). Форму сорому приймає тут страх бути знехтува­ним.

Узагалі, відносини між соромом і страхом дуже суперечливі. Так, сором - це своєрідний, інколи сильний страх перед оцінкою зовнішнього спостерігача. Але страх за своє життя, який люди відчувають при реальній фізичній небезпеці, може зовсім витіс­няти і виганяти сором. Коли людині дуже страшно, вона не соро­миться. Сором приходить потім, при згадці про те, що трапило­ся, коли реальна загроза залишилася в минулому. Усе питання в тому, що перемагає в конкретній ситуації: острах смерті чи жах перед нехтуванням з боку інших.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41 


Подібні реферати:

Декоративна косметика: губні помади

План Вступ 1. Таємниця чарівної усмішки. 2. Як користуватися губною помадою. 3. Історіякосметики. 4. Шкідливість косметики. 5. Як визначити характер по зрізу помади. Висновки Вступ Помада існує вже давно. Мег Коен Рагас та Карен Козловські у своїй книзі “Читайте за губами: історія губної помади” пишуть, що в Єгипті використовували червоно-пурпуровий ртутний рослинний барвник із 0,01 процентним вмістом йоду та незначною часткою брому. І навряд чи древні єгиптяни усвідомлювали, що він був потенційно отруйним (ось вам ...

Класифікація графіки

Існує безліч видів графічних зображень (мал. 1; 2). Їхня класифікація заснована на ряді ознак: а) спосіб побудови графічного образа; б) геометричні знаки, Рис. 1. Класифікація статистичних графіків за формою графічного образа статистичні показники, що зображують; в) задачі, розв'язувані за допомогою графічного зображення. По способі побудови статистичні графіки поділяються на діаграми і статистичні карти. Діаграми - найбільш розповсюджений спосіб графічних зображень. Це графіки кількісних відносин. Види і способи ...

Параметричний тест Гольдфельда-Квандта

Коли сукупність спостережень невелика, то розглянути вище метод не застосовний. У такому разі Гольдфельд і Квант запропонували розглянути випадок, коли М (ии’)=, тобто дисперсія залишків зростає пропорційно до квадрата однієї з незалежних змінних медалі: Y=ХА=u. Для виявлення наявності гетероскедастичності згадані вчені склали параметричний тест, в якому потрібно виконати такі кроки. Крок 1. Упорядкувати спостереження відповідно до величини елементів вектора Хj. Крок 2. Відкинути с спостережень, які мітять в центрі вектора. ...