Search:

Історико-архітектурний огляд Візантії

Усередині купол домінує над всім іншим. Єкседри мають невеликі розміри. На тлі внутрішнього обходу чітко виступає підкупольний простір. Завдяки ажурності колонад із середини інтер'єра добре видна навколишня галерея.

Первісна перевага купола було виражено ще більш чітко за допомогою золотої мозаїки, що суцільно покривала його величезну внутрішню поверхню.

Досить могутні підкупольні стовпи нагадують більш ранні будинки в Сирії і Малій Азії. Ряд композиційних прийомів, у тому числі мармурове облицювання, що існувало, що доходила до підстави зводів, трохи полегшував масу стовпів. Цьому сприяв також прорізний кам'яний карниз, що проходить на рівні капітелей колон нижнього ярусу і єднальний усі частини будинку воєдино.

Деталі інтер'єра церкви Сергія і Вакха несуть на собі сліди античної традиції, що виражається в досить сильній опуклості обломів карниза й у деякій скульптурності нижніх капітелей. Однак широке застосування прорізного орнаменту говорить про прагнення до легкої ажурності форм.

Церква Сан-Вітале в Равенні є видатною будівлею того ж часу (526-547 р.). Має в плані восьмикутник і увінчана центральним куполом.

Під верхнім рядом вікон у стіні головного нефа розташована серія напівкруглих ніш, що захоплюють територію бічних нефів, вони як би поєднуються, створюючи нове, незвичайне просторове рішення. Бічні нефи зроблені двоповерховими, — верхні галереї призначалися для жінок. Нова, більш раціональна конструкція зводів дозволила розмістити по усьому фасаді будинку великі вікна, що заповнюють світлом його внутрішні обсяги. Неординарність зовнішніх архітектурних форм відповідає багатому внутрішньому декору дуже просторого інтер'єра. Ліворуч і праворуч від вівтаря поміщені мозаїки, на яких ми бачимо Юстиніан, його придворних, місцеве духівництво присутніми на службі. На протилежній стіні зображена імператриця Феодора зі своїми придворними дамами. Ці мозаїки свідчать про те, що до будівлі Сан-Вітале імператор також мав безпосереднє відношення.


Найбільший з архітектурних пам'ятників Візантії.

Собор Софії в Константинополеві (532-537 р.) — найбільш грандіозний і найвидатніший добуток візантійського зодчества — є одним зі значних пам'ятників світової архітектури. Саме на нього варто звернути головну увагу при вивченні візантійського зодчества.

Будівельники Константинопольської Софії — Анфімій із Трал і Ісідор з Милета були видатними інженерами й архітекторами, дуже розвитими, високоосвіченими людьми, що володіли всією сумою знань своєї епохи. Обоє вони мали дуже широкий як архітектурний, так і загальний кругозір. Це дозволяло їм вільно вибирати в минулому те, що могло придатися при спорудженні найбільшого будинку сучасності.

Собор Софії в Константинополеві відноситься до тих добуткам архітектури, що глибоко зв'язані з минулим, у яких враховані всі основні досягнення архітектури попередніх епох, але в який домінує нове. Нове призначення, нові конструктивні прийоми і нові архітектурно-художні особливості настільки переважають у Софії, що саме вони виступають на передній план, відсуваючи традиційне і заслоняючи його собою.

Константинопольська Софія була головним будинком усієї Візантійської імперії. Вона була церквою при суспільному центрі столиці і патріаршим храмом. Унаслідок того, що у Візантії релігія відігравала величезну роль у житті держави, Софія була головним суспільним будинком імперії. Це видатне значення Софії було дуже наочно виражене у виборі місця для неї й у самій постановці її серед пануючих будинків візантійської столиці. Головні вулиці міста сходилися від декількох міських воріт до центральної вулиці (Міси). Остання завершувалася площею Августіон, на яку виходили Софія, Іподром і Великий палац візантійських імператорів. Весь цей комплекс суспільних будинків, серед яких панувала Софія, був кінцевою метою руху по міських вулицях, протилежний кінець яких розгалужувався в основні дороги європейської частини імперії. Августіон і будинку, що примикали до нього, займали вершину трикутника, на якому знаходився Константинополь, розташований на краї європейського материка, висунутої убік Азії. Це було місце перетинання двох основних торгових шляхів античності і середніх століть ( західно-східного сухопутного шляху, що з'єднував Європу з Азією, і північно-південного морського шляху (так називаного (з варяг у греки(), що зв'язував Скандинавію зі Середземним морем. Софія була найбільш великим, компактним і масивним архітектурним спорудженням не тільки на Августіоне, але і у всій столиці. Нею було відзначене місце, що дійсно можна було назвати центром світу в раньовізантійський час.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9 


Подібні реферати:

Катедра св. Софії в 1920 - 1940 роках

Лише з початком українських визвольних змагань 1917 - 1919 рр. і з часу створення української незалежної держави стали можливі глибші досліди св.Софії Київської, якими керував з 1917 року Центральний Комітет Охорони Пам'яток Старовини і Мистецтва у Києві, а з 1918р - Всеукраїнська Академія Наук. Протягом цього часу провадилось детальне фотографування храму св. Софії (зовні і всередині). Дуже цінні світлини виконали Н.Негель, С.Аршеневський, М.Макаренко та Ю.Красицький. Катедра св. Софії зазнала чималих пошкоджень під ...

Дзвінниці Закарпаття

ПЛАН Розділ І. Коротка церковна історія Розділ ІІ. Дерев’яні церкви Закарпаття Розділ ІІІ. Дзвінниці Закарпаття Розділ І. Коротка церковна історія У 1551 р. мукачівським єпископом став Володислав. У 1613р. єзуїти заснували колегію в Ужгороді та Пряшеві. Намагаючись утрима­ти єдність церков, українське духовенство ще в 1596 р. підписало Берестейську унію. Вона стала прикладом для вірних і духовенства східного обряду на Закарпатті, які 24 квітня 1646 р. в церкві Ужгородського замку виз­нали свою єдність із Католицькою ...

Традиційні млинарські споруди України

Млинарство в Україні має тривалу історію. Здавна зерно мололи на жорнах. Незрівнянно досконалішими й продуктивнішими за цей ручний пристрій були водяні млини та вітряки, що поширились на українських землях за середньовіччя. На думку науковців, водяні млини з'явилися трохи раніше од вітряків і відомі з часів Київської Русі (1). У XIX сторіччі їх будували на Гуцульщині, Бойківщині, Волині, Закарпатті, менше - на Наддніпрянщині, Чернігівщині, Полтавщині, Поділлі. Для України характерні два типи водяних млинів - стаціонарні ...