Search:

Історико-архітектурний огляд Візантії

Склепінні будинки дуже великих розмірів були добре відомі Анфімію і Ісідору. Очевидно, їхні зодчі і взяли за зразок, вибравши при цьому найбільш грандіозні і чудові будівлі. Задумам зодчих відповідали сама грандіозна римська базиліка, при цьому склепінна, і найбільш видатний купольний будинок, при чому виявилося можливим з'єднати воєдино особливості цих двох споруджень. Цими двома будівлями були василька Максенція і Пантеон. Якби в наш час архітектору запропонували назвати два найбільш видатних римських будинки, він не міг би вибрати краще.

План Софії чітко свідчить про те, що саме василька Максенція була покладена в основу її системи. План розчленований чотирма проміжними стовпами на дев'ять частин, так що центральний неф став трьохчастинним. Від купольних васильків зодчі запозичали хори, що дозволяли їм набагато збільшити місткість бічних нефів, призначених для що моляться.

Найбільш видатним архітектурним досягненням двох будівельників Софії є прийом, за допомогою якого вони зв'язали воєдино у своєму добутку васильку Максенція і купол Пантеону. Цей прийом відноситься до найбільш сміливих і вдалих ідей в архітектурі минулого. Це геніальне рішення охопило одночасно функціональну, конструктивну і художню сторони архітектури. Воно привело до дивно повноцінного комплексного архітектурного образа.

Анфімій і Ісідор винайшли систему напівкупола, що зв'язує купол Софії з її базилікальною основою. У цю систему входять два великих напівкупола і п'ять малих. У принципі повинно було бути шість малих напівкуполів, але один з них був замінений циліндричним зводом над головним входом у центральну частину інтер'єра з нартекса. Це відступ від загальної системи чудово виділяло головний вхідний портал і два менших портали по його сторонах. Через ці портали з нартекса входили процесії, через головний портал проходили імператор і патріарх. Напівкупол прекрасно зв'язали базиліку і купол. Цим була створена купольна базиліка зовсім нового типу, єдиною представницею якого є Константинопольська Софія.

Композиційний прийом, застосований Анфімієм і ісідором, фіксує розташування купола в самому центрі будинку. У купольних васильках попереднього часу розташування купола постійно коливалося в зв'язку з можливістю чи подовжити покоротшати циліндричні зводи, що знаходяться до заходу і до сходу від купола. Звичайно вівтар усе-таки притягав до себе купол.

У Софії напівкупол створюють до сходу і на захід від купола аналогічні форми, що мають однакову глибину. Завдяки цьому купол не може бути зрушать зі свого місця і упевнено відзначає центр будинку. Одночасно з цим конха апсиди включена в систему напівкупола. Це означає, що вівтарна частина закономірно прив'язана до купола і до головної частини інтер'єра. Так створена архітектурна система, що узаконила обидва центри Софії — купол і апсиду, амвон і вівтар. Унаслідок цього система напівкупола чудово зв'язала спрямованість до вівтаря базиліки і центричність купольної будівлі. У Софії василька і купол внутрішньо органічно зв'язані один з одним. Це дійсно дійсна купольна базиліка, вінець усього розвитку цього архітектурного типу.

Не меньш значну роль напівкупол Софії зіграли й у відношенні архітектурно — конструктивному. Величезний купол Софії створює дуже сильний розпір. У південному і північному напрямках розпір погашається могутніми стовпами, по двох з кожної сторони. Зводи бічних нефів, розташовані в двох ярусах, беруть участь у погашенні розпору купола в тім же напрямку. У східному і західному напрямку розпір погашається напівкуполами. Видатне значення такого рішення полягає в тім, що напівкупол виконує свою конструктивну роль, не захаращуючи інтер'єра головної частини і не порушуючи його цілісності.

Чудово і художнє значення Системи купола і напівкупола Софії. Ця система одночасно вирішує цілий комплекс художніх проблем.

Напівкупола усіх разом утворює геометричну фігуру, що наближається до овалу. Саме цим вони створюють проміжну сполучну ланку між базилікою і центричним будинком. У принципі утворені три уписаних друзі в друга фігури, що поступово переходять одна в іншу ( прямокутник основного обрису плану, овал напівкуполів і окружність купола. Овал служить переходом від прямокутника до окружності.

У конкретному просторовому вираженні ця схема приймає особливо закінчену й органічну форму. Напівкупола продовжують ритм наростання простору інтер'єра від бічних нефів до центрального. В міру розвитку напівкупола у напрямку купола простір наростає аж до кульмінаційної крапки в центрі. У зворотну сторону центральний простір під куполом поступово неспадає в обидва боки і змінюється далі простором бічних нефів.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9 


Подібні реферати:

Традиційні млинарські споруди України

Млинарство в Україні має тривалу історію. Здавна зерно мололи на жорнах. Незрівнянно досконалішими й продуктивнішими за цей ручний пристрій були водяні млини та вітряки, що поширились на українських землях за середньовіччя. На думку науковців, водяні млини з'явилися трохи раніше од вітряків і відомі з часів Київської Русі (1). У XIX сторіччі їх будували на Гуцульщині, Бойківщині, Волині, Закарпатті, менше - на Наддніпрянщині, Чернігівщині, Полтавщині, Поділлі. Для України характерні два типи водяних млинів - стаціонарні ...

Фортеця XVII - XVIII століть

1608 року великий коронний гетьман Станіслав Жолкевський заснував фортецю в Полтаві, яка була тоді „пустою слободою" на правому високому березі Ворскли, на межі Дикого Поля. Земляними валами, ровом і частоколом укріпили трикутний у плані мис, щонині зберігся в середмісті й називається Городищем. Він лежить між двома ярами - Мазурівкою і Панянкою. Під час археологічних розкопів тут виявлено рештки поселень скіфської доби (II ст. до н.е.), роменської культури (VIII ст.), великокнязівських часів (Х-ХІІ ст.). За ...

Давньоруські методи проектування

Одним із найцікавіших і найменш вивчених аспектів історії архітектури Русі-України XI - XII сторіч є тогочасний метод проектування. Як виглядає, цей метод давав змогу будівничому обійтися без масштабних креслеників. Отже "проект" був невіддільний од його автора, а всі спеціальні знання лишалися неприступними для інших, невтаємничених учасників будівництва. Єдиний своєрідний опис побудови розмірів давньоруського храму подає "Києво-Печерський патерик". Про заснування 1073 року Успенського собору ...