Search:

Наукове мислення та його структура

Знання правил(схем) мислення сповiщає про нашi теперiшнi розу­­­мовi можливостi, а не про об'єктивно iснуючий свiт. Правила, усвiдомленi як прийнятнi для керiвництва розуму реалiзуються в знаходженнi конкретного знання, яке вiдповiдає на поставленi пи­­­тання заздалегiдь визначеним чином. Загальновiдомим прикладом може слугувати знання таблицi множення. У свою чергу, знання власних властивостей є знання неодмiнних умов самого знання. Суперечностi виявленi у наслiдок аналiзу свiдчать розуму, що мислення прийня­­­лось за вирiшення таких завдань, для котрих ще немає схем синтезу визначень, тобто суб'єкт ще не має вiдповiдного ступеня розвитку розуму для вирiшення проблеми. Цi схеми належить ще тiльки сконс­­­труювати.

Саме при розглядi процесу мислення, що будує послiдовностi дiй самого ж мислення, мислення виявляє себе найяскравiше. Розглядаючи випадки, коли думка побудована на пiдставi деякої загальної схеми, ми не можемо визнати наявнiсть актуально здiйснюваного мислення. Так, зовнiшньо дана схема, для прикладу, у виглядi плану дiй виз­­­наченого керiвництвом для пiдлеглих, "орiєнтована" на виникнення у пiдлеглих досить чiтких уявлень про їх дiї. Тут дiяльнiсть уявлень пiдлеглих здебiльшого обмежується лише пам’яттю. Якщо мета i спосіб її досягнення є заздалегiдь вiдомi, то для буття мислення не може бути мiсця. Повторюються вже вiдомi образи у вiдомому зв'язку - пригадування.

Хоча, здебiльшого, люди користуються саме готовими штампами суджень, у процесi виникнення будь-якого елементарного судження було задiяно мислимий синтез визначень. Судження "А є В", якщо во­­­но здiйснюється вперше (тобто актуально), а не повторюється при допомозi пам'ятi, передбачає вихiд за межi закону логiки, який за­­­бороняє протирiччя, тобто руйнує дедукцiю. Адже чим би не було приєднуване до А деяке В, воно, у всякому випадку, є не-А. Отже, наявний логiчний вираз тiєї обставини, що синтетичне отримання но­­­вого знання завжди руйнує границi старого знання та змiнює його. Синтез, що дає нове знання зовнiшньо є продуктом "анти-логiчної" дiї, де наповненi змiстом досвiду попереднi схеми мислення скорiше "шкодять" думцi. Але це тi перешкоди, якi зобов'язуючи рахувати­­­ся з ними не дозволяють повторювати вже зробленi помилки.

Використання готових схем синтезу дозволяє алгоритмiчно вирiшу­­­вати завдання, якi повсякденно виникають перед людиною. Для безпо­­­середнього споживача продуктiв мислення, що використовує готовi конструкцiї суджень, байдуже, чи цi взаємозв'язанi уявлення є ре­­­зультат випадку, коли неодноразово виявлялася деяка послiдовнiсть чуттєвих образiв, чи цей зв'язок уявлень є продуктом спецiально органiзованого емпiричного дослiдження (систематичних дослiдiв Фа­­­радея, наприклад), чи це - результат складного науково-теоретично­­­го, фiлософсько-рефлексивного дослiдження. Тому споживач продуктiв мислення непохитно стоїть на точцi зору необхiдностi точно слiду­­­вати встановленому алгоритмовi. А будь-який вiдхiд вiд опрацьова­­­них схем, тобто протирiччя, вiн намагається уникнути. В результатi виходить, що мислення починають ототожнювати лише з вiдомим, несу­­­перечливим, покладеним у завершених формах алгоритмiв. Наведене вимагає погодитися з думкою Дональда Девiдсона, що "доки ми не враховуємо, що вiдбувається у свiдомостi iнших людей, немає сенсу вважати, що ми маємо поняття об'єктивностi" [24.-с.63].

Однак, хоча мислення не зводиться до оперування схемами синтезу уявлень в судження, а охоплює їх створення, необхiдно враховувати, що саме несуперечливо з'єднанi уявлення є його головний результат. Послiдовностi мислимих дiй - це всезагальний i необхiдний момент мислення. I якщо вважати, що в продуктi мислення можливi супереч­­­ливi судження, то цим заперечується позитивнiсть, потрiбнiсть мис­­­лення взагалi.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9 


Подібні реферати:

Проблема реконструкції наукового знання

"Усi" прагнуть - "розумiти". Це виявляє себе не тiльки в загальних інтерпретаціях соцiокультурних текстiв, а й в процесi студiювання наук та здiйснення наукового дослiдження. Розробка фе­­­номенологiї розумiння, онтологiї розумiння, герменевтики розумiння найбiльш помiтнi філософські ознаки цього прагнення. Однак, здебiльшого не звертається увага, що саме усвiдомлення наявностi "нерозумiння" важить значно бiльше нiж аналiз прикладiв ро­­­зумiння. Нескладно виявити, що коли в науках ...

Конструювання базових значень і смислів через нову класифікацію в наукових дослідженнях

Критерiй "зручностi", який неодноразово використовувався Пуан­­­каре для вибору геометрiї, якiй вiддається перевага, i пояснення трьохмiрностi простору, стали причиною багатьох непорозумiнь. Не пояснюючи смислу, який вiн вкладав у цей невдалий (на думку самого Пуанкаре) термiн, Пуанкаре дав привiд для рiзноманiтних iнтерпри­­­тацiй своєї позицiї. Тому в подальшому йому неодноразово доводи­­­лось виступати проти спроб явно суб'єктивiстськи тлумачити його слова. Однак, в деяких своїх працях вiн вiдзначив ...

Етичні норми та цінності науки

Сутність науки і по сьогодні залишається не до кінця відкритою. Кожен трактує її по-різному. Що стосується питань про етичні норми та цінності науки, так і тут не має єдиного підходу у їх розкритті. Однак неможливо заперечити той факт, що наука на сьогоднішній день суттєво вплинула і впливає на життя сучасного суспільства. Друга справа – як саме наука впливає і які досягнення вона несе? Багато її відкриттів і технічних нововведень пригнічують і лякають сучасну людину, особливо коли мова йде про майбутнє. І це не дивно. ...